Book of Common Prayer
25 [a] Псалом Давида.
До Тебе, Господи, підношу свою душу[b].
2 Мій Боже, в Тебе моя віра.
Тож не зганьбить мене ніхто,
і ворог мій не візьме верху наді мною.
3 Це правда: з тих, хто сподівається на Тебе,
принижений не буде жоден.
Але всім тім безбожникам, що проти Тебе,
окрім приниження, нічого не здобуть.
4 О Господи, відкрий Свої шляхи.
Навчи мене Твої шляхи долати.
5 Веди мене,
навчи мене буть вірним і правдивим.
Бо Ти є Бог мого спасіння,
на Тебе сподіваюсь я щодня.
6 Мій Господи, Ти доброту і милосердя пам’ятай,
адже вони були завжди.
7 Забудь мої гріхи й провини юності моєї.
О Господи, щоб Свою ласку показати,
згадай мене у доброті Своїй.
8 Господь наш—добрий, чесний,
тож грішникам указує Він шлях.
9 Веде смиренних Він стежками доброчестя,
смиренних праведності вчить.
10 А шлях Господній означає,
в любові жити, вірним бути тим,
хто вірний Заповіту Божому й Обітниці Його[c].
11 Заради імені Свого
прости мені великий гріх!
12 Всім, хто Його боїться і шанує,
Господь указуватиме Свій шлях.
13 Їм випаде в житті заможність,
нащадкам їхнім—Господом обіцяна земля.
14 Господь довірчий з тими, хто Його шанує.
Він їм роз’яснює Свій Заповіт.
15 І я завжди до Господа звертаюсь,
завжди мене Він визволяє з біди[d].
16 Поглянь на мене, будь же милосердний,
самотній і беззахисний бо я.
17 Звільни від клопотів обридлих,
від неприємностей мене врятуй.
18 Поглянь на мої біди й негаразди,
що їх переживаю тяжко я,
прости мені усі мої гріхи!
19 Поглянь, як ворогів багато лютих,
заклято як ненавидять мене.
20 О захисти й убережи мене!
Я покладаюся на Тебе, тож не розчаруй!
21 Лиш чистота і праведність спасуть мене,
бо я залежу від Твоєї допомоги.
22 О Боже, порятуй ізраїльтян від ворогів!
9 Для диригента. «На смерть сина». Псалом Давида.
2 Я прославлятиму Господа всім своїм серцем,
про всі чудеса розповім, котрі створені Ним.
3 Я буду радіти і втішатися Тобою, Всевишній.
Співати псалми, щоб Твоє прославляти ім’я.
4 Всі вороги мої тікатимуть від мене лиш завдяки Тобі,
але вони впадуть і смерть свою знайдуть.
5 Як судиш Ти мене
й мою вирішуєш Ти справу,
Ти на суддевім троні праведний суддя.
6 Суворий Ти з народами чужими,
Ти знищуєш лихих людей,
їх імена назавжди витер з пам’яті людей.
7 І ворогу кінець!
Міста в руїнах вічних.
Ти їх навік безлюдними зробив.
І згадки більш ніде про них не буде.
8 Але Господь завжди сидітиме на троні.
Цей трон створив для того Він,
щоб існувала справедливість в світі.
9 Тож справедливо Він судитиме цей світ,
по совісті судитиме народи.
10 Нехай Господь притулком буде для стражденних,
тих, хто переживає тяжкі часи[a].
11 Щоб ті, хто знає Твоє ім’я[b], довірились Тобі.
Чому? А через те, що Ти, Господь,
не відштовхнеш людей, які прийшли до Тебе.
12 Оспівуйте Господа,
Який живе на горі Сіон.
Розповідайте народам
про вражаючі справи Його.
13 Він Той, Хто мститься за кров тих людей,
Він пам’ятає тих, хто прагне помсти.
Не забуває Він про бідних,
смиренних, що прийшли по допомогу.
14 Будь милосердний, Господи, до мене!
Поглянь, як мене гнали вороги.
І забери мене від брами смерті.
15 Я прославлятиму Тебе з Єрусалима брами,
радітиму, врятований Тобою.
16 Потрапили чужі народи в яму,
що вирили самі ж.
Заплутались самі вони в тенетах,
розставлених для інших.
17 Отак вони дізнаються нарешті,
що славний справедливістю Господь.
Він грішників у їхні ж пастки ловить,
розставлені для інших. Хігайон[c] Села
18 Хай люд лихий, який забув про Бога,
зійде в могилу.
19 А чому? Тому що жебраків Бог не забуде,
побачать бідні здійснення бажань.
Встань, Господи,[d] та народи віддай на суд Свій,
не дозволь їм навіть подумати,
що вони Над тобою перемогу святкуватимуть.
20 Провчи їх, Господи,
нехай знають вони, що смерть спіткає їх. Села
15 Псалом Давида.
Хто може, Господи, прийти до Тебе в святий намет?
Хто може на Святу піднятись гору?
Хто може поклонятися Тобі?
2 Лиш тільки праведні та чисті люди,
правдиві й щирі в мислях і словах,
3 хто не пащекує і зла не чинить своїм ближнім.
4 Хто може увійти в Твій храм?
Лиш ті, хто зневажає нечестивців,
людців, від котрих відвернувся Бог,
хто поважає тих людей,
що прославляють і шанують Господа;
той, хто обіцяне виконує завжди[a].
5 Лиш той, хто не займається лихварством[b]
і хабарів ніколи не бере,
аби за те зашкодити невинним.
Той, хто за цими нормами живе,
завжди безпечний (поряд з Богом) буде!
6 Ось що говорить Господь, цар Ізраїлю,
його Спаситель, Господь Всемогутній:
«Я—перший і останній.
Немає ніякого іншого бога, крім Мене.
7 Хто схожий на Мене?
Нехай тоді скаже,
проголосить себе й Мене переконає.
Хто ще з давніх-давен передбачив майбутні події?
Нехай той скаже нам, що буде далі!
8 Не бійтесь, не лякайтеся.
Хіба не Я давно вам розповів і проголосив,
що буде далі?
Ви—мої свідки[a]. Хіба є ще бог, крім Мене?
Немає ніякої іншої „Скелі”, крім Мене.
Я знаю, що Я—один!
Боже, допоможи Ізраїлю!
21 Пам’ятай про це, Якове,
не забудь, Ізраїлю, бо ти—слуга Мій.
Я витворив тебе, тому ти, Ізраїлю—Мій слуга,
про тебе Я ніколи не забуду.
22 Твої провини Я, мов хмари, розігнав,
твої гріхи розсіяв, мов туман.
До мене повернись, бо врятував тебе Я.
23 Співайте, небеса, бо все Господь створив!
Радій і веселися, земле, до підземних царств.
Почніть співати гори і ліси, й дерева,
бо Якова Господь звільнив,
бо Він являє славу в Ізраїлі».
Єдність тіла
4 Тож я, як в’язень, який належить Господу, благаю вас жити так, як то личить людям Божим, та бути гідними поклику Божого. 2 Будьте завжди покірливими й лагідними, а також терплячими й приймайте один одного з любов’ю. 3 Намагайтеся зберегти єдність даровану Духом. Ревно бережіть її. 4 Є лиш одне Тіло і один Дух, і ви були покликані Богом, щоб розділити одну надію. 5 Є лише один Господь, одна віра, одне хрещення. 6 Є лише один Бог і Отець всіх. Він володар усього, виявлений в усьому, і Він усюди. 7 Але кожному з нас була дарована особлива милість, мірою щедрості Христової.
8 Ось чому сказано у Святому Писанні:
«І коли вознісся Він,
то взяв полонених із Собою
і роздав дари людям».(A)
9 Що ж означають слова: «Він вознісся»—як не те, що Він спершу спустився на землю? 10 Таким чином, це саме Христос зійшов, а потім вознісся на вище з небес, щоб наповнити Собою цілком все.
11 Він Сам дарував одним бути апостолами, другим—пророками, третім—проповідниками Доброї Звістки, а четвертим—пастирями й учителями. 12-13 І зробив Він так, щоб підготувати людей Божих до служіння й підсилення Тіла Христова, і щоб ми всі прийшли до єднання у вірі та в пізнанні Сина Божого, до зрілості, і досягли висот досконалості Христової.
14 Тоді ми вже більш не будемо як немовлята або ті, хто постійно змінює свої думки, неначе то хвилі кидають човен з боку в бік. Вітер[a] усякого нового вчення не захопить нас тоді, і ми не будемо втягнені в гріх обманами хитрунів. 15 Тож промовлятимемо істину з любов’ю і зростатимемо в усьому, щоб бути схожими на Христа. Бо Ісус—голова, 16 та усе тіло залежить від Нього. Його владою усі частини тіла з’єднані докупи, і все воно тримається разом завдяки Христу. І коли кожна окрема частина виконує те, що мусить, все тіло росте й міцніє завдяки любові.
Учні гуртуються навколо Ісуса
7-8 Ісус і Його учні пішли до озера, а за ними сунув величезний натовп із Ґалилеї, з Юдеї, з Єрусалиму, з Ідумеї, з-за Йордану, з-довкола Тира і Сидона. Всі ці люди прийшли до Ісуса, оскільки почули про діяння Його. 9 Була така тіснява, що Він наказав учням приготувати для Нього невеликого човна, аби люди не задавили Його. 10 Він зцілив багатьох, тож усі хворі намагалися протовпитися, аби доторкнутися до Нього.
11 Коли ж нечисті духи бачили Його, то падали долілиць перед Ним і вигукували: «Ти—Син Божий!» 12 Але ж Він їх суворо попередив, щоб не розголошували, хто Він такий.
Ісус обирає дванадцять апостолів
(Мт. 10:1-4; Лк. 6:12-16)
13-15 Піднявшись на гору, Ісус покликав за Собою тих, кого хотів обрати послідовниками Своїми. Вони піднялися до Нього. Ісус обрав дванадцятьох і назвав їх апостолами Своїми, щоб вони були поруч із Ним і щоб міг Він послати їх до інших міст проповідувати. І наділив Він їх владою виганяти демонів. 16-19 Отже, Він призначив дванадцятьох:
Симона, якому Ісус дав ім’я Петро,
братів Якова і Іоана, синів Зеведеєвих (яким Він дав імена Воанерґес, що означає «сини грому»),
Андрія,
Пилипа,
Варфоломія,
Матвія,
Хому,
Якова, сина Алфієвого,
Тадея,
Симона Зилота[a]
та Юду Іскаріота, котрий пізніше зрадив Ісуса.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International