Book of Common Prayer
1 Славімо Господа!
Славімо Господа Небесного!
Ви, Ангели, хваліть Його на небесах!
2 Всі Ангели, оспівуйте Його,
Небесне військо,[a] величальної співай!
3 Його вславляйте, Сонце й Місяць,
всі мерехтливі зорі, й ви хваліть Його!
4 Небо і води над ним, Господа вихваляйте!
5 Нехай усі вони вславляють Господа ім’я,
бо створене усе Його велінням.
6 Усе це Він навіки встановив.
Він встановив закони, їм кінця не буде.
7 Хваліть Господа, усі чудовиська морські й земні!
8 Вогонь і град, і сніг, і дим, і вітер штормовий—
усі Господа хваліть.
9 Славте Його усі пагорби, гори, кедри і сади фруктові.
10 Ви, тварини дрібні і звіри велетенські,
невеликі плазуни й крилате птаство—
усі хваліть Його.
11 Співайте хвалу Йому ви, царі землі й народів різних,
усі вельможі і судді на землі,
12 і юнаки, і підлітки і сиві старці.
13 Хай вихваляють всі ім’я Господнє,
бо лиш Його ім’я підносити належить!
Про Нього слава лине над землею й небесами.
14 Він переможцем зробить Свій народ.
Нехай Його вславляють шанувальники смиренні.
Нехай ізраїльтяни, Його улюблений народ,
Господу хвалу співає!
1 Славімо Господа!
Співайте Господу нових пісень!
Його звеличуйте піснями,
коли збираються всі шанувальники Його разом.
2 Возрадуйся Творцеві Ізраїлю!
Сіона жителі, радійте вашому Царю!
3 Вони, танцюючи, хвалитимуть Його,
співаючи у супроводі тамбурина й ліри.
4 Господь втішається Своїм народом,
Він чудеса творить, рятуючи смиренних.
5 Радіють Його славі послідовники Його,
лише прокинувшись—уже щасливі.
6 Хай Богу виголошують хвалу,
двосічними мечами потрясають,
7 готові мститися народам іншим,
караючи безродних ворогів своїх.
8 Нехай заковують царів в кайдани,
вельмож—в наручники залізні,
9 виконуючи вирок, із Законом згідний,
заради слави Його вірних.
Славімо Господа!
1 Славімо Господа!
Вславляйте Бога у Його храмі,
вславляйте ті, хто на могутніх Небесах живе!
2 Його оспівуйте за велич,
вславляйте так, як Його велич вимагає.
3 Суремним голосом Йому співайте!
Оспівуйте під звуки арфи й ліри!
4 Звеличуйте Його під тамбурин в швидкому танці,
оспівуйте під перегуки струн і флейти!
5 Дзвінкоголосими цимбалами хваліть Його,
цимбалів звуками гучними Господа вславляйте!
6 Нехай усе, що дихає, співає Господу осанну!
Славімо Господа!
1 Коли Ізраїль, Якова родина, пішов з Єгипту,
полишивши край чужинський.
2 Юдея стала святим Божим місцем,
Ізраїль став землею, де керує Бог.
3 Як сталося таке, те море бачило,
Йордану води зупинились й потекли назад.
4 У танку закружляли гори, наче козенята дикі,
брикались пагорби, немов малі ягнята.
5 Що думало про все це Червоне море,
коли Йордан спинився і назад побіг,
6 коли у танку закружляли гори, наче козенята дикі,
а пагорби, мов ті ягнята, веселились,
7 і затрусилася земля перед володарем,
Господом Богом Якова?
8 То ж Він був тим, Хто скелю розколов,
Хто джерело зробив зі скелі, озеро розливши.
1 Не віддавай нам, Господи, пошани,
вона лише Тобі належить.
І Твоя лиш слава за вірність і за щирую любов.
2 Як можуть сумніватися погани
й питати: «Де ваш Бог?»
3 Наш Бог—на Небесах,
Він робить те, що забажає.
4 А їхні «боги»—це ніщо, шмат золота чи срібла,
оброблений людей руками.
5 Хоч рота мають, але не говорять,
хоч очі мають, все одно не бачать,
6 хоч вуха мають, та чути не спроможні,
хоч мають носа, але запаху не чують.
7 Не можуть дотик їхні руки відчувати,
ходити не спроможні їхні ноги,
не здатне їхнє горло застогнати.
8 А той, хто робить їх, хоч покладається на них,
сам незабаром їм подібним стане.
9 Ізраїлю, на Господа лиш покладайся,
бо Він—твій прихисток, твій щит.
10 Лиш Господу довірся, Ааронів роде,
Він допоможе вам, Він захистить.
11 Усі, хто перед Господом схилився,
на Господа свої надії покладайте.
Він—захисник, Він—ваша поміч.
12 Нас не забув Господь, благословення дасть нам,
благословення дасть Він Ізраїлю,
благословення дасть Він дому Аарона.
13 Господь пошле благословення всім
своїм прихильникам: малим й великим.
14 Господь благословляти буде й далі
і вас самих, і ваших діточок.
15 Благословенні ви у Господа,[a]
Який створив і небеса, і землю.
16 У владі Господа небесна височінь,
а землю Він віддав людським створінням.
17 Померлі, ті, хто йде у світ мовчання,
вже не співають Господу осанну.
18 Лиш ми, живі,
благословляєм Господа віднині і навіки.
Славімо Господа!
14 Ось що каже Господь, ваш Спаситель, Святий Ізраїлю:
«Заради вас Я пошлю на Вавилон військо
й зламаю всі замкнені брами.
Звитяжні крики халдеїв зміняться на ридання[a].
15 Я—Господь, ваш Святий,
Творець Ізраїлю, ваш Цар».
Бог знову врятує Свій народ
16 Ось що каже Господь,
Який відкрив шлях через море,
стежку в штормових водах.
17 Який вивів колісницю й коня, військо й воїна,
що полягли і вже не підвелися,
щезли, згасли, мов світильник:
18 «Не згадуйте того, що сталося давно,
не думайте про минуле.
19 Ось погляньте, Я збираюся зробити щось нове,
воно вже з’являється. Невже ви не відчуваєте?
Я прокладу дорогу в пустелі,
ріки в безводних степах.
20 Мене прославлятимуть дикі звірі:
шакали та страуси—
бо Я принесу воду в пустелю,
ріки в безводні степи.
Я напою Свій обраний народ,
21 людей, яких Я сотворив для Себе
і які Мене прославлятимуть.
22 Чому ти Мене не покликав, Якове?
Ти, Ізраїлю, справді втомився від Мене.
23 Ти не приніс Мені овець для жертви всеспалення
і не вшанував Мене пожертвами.
Я не змушував тебе приносити хлібні пожертви,
Я не набридав тобі вимогами спалювати запашне куріння.
24 Ти не купував пахучої тростини
і не задовольняв Мене лоєм пожертв.
Але гріхами своїми ти Мене обтяжив,
виснажив Мене своїми хибними ділами.
25 Це Я, тільки Я відпускаю тобі гріхи
заради Себе Самого.
Я не пам’ятатиму твоїх гріхів.
26 Вислови свою справу проти Мене,
тоді посперечаймося про це.
Розкажи, як бачиш справу і доведи, що ти правий.
27 Твій прабатько згрішив
і твої промовці[b] пішли наперекір Мені.
28 Тому Я й позбавив служителів храму їхнього сану,
віддав Якова на поругу[c], Ізраїль на збиткування».
Господь—єдиний Бог
44 Послухай, Якове, слуго мій,
Ізраїлю, обранцю Мій!
2 Ось що каже Господь, Який створив тебе,
в материнському лоні виплекав
і Який тобі допоможе.
Не бійся, Якове, слуго мій,
Ізраїлю,[d] обранцю Мій!
3 Я проллю воду на спраглу землю,
джерела на сухі ґрунти.
Я проллю Свій Дух на твоїх нащадків,
а Своє благословення—на твоїх дітей.
4 І виростуть вони, мов зелені тополі,
як вербоньки над водами.
5 Хтось скаже: «Я належу Господу».
Інший назве себе іменем Якова,
а ще інший напише: «я—Господній»
і надасть собі ім’я: «Ізраїль».
17 Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.
18 Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам. 19 Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святеє Святих, за завісу[a]. 20 Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.
Мелхіседек—прообраз Христа
7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями[b]. Того дня Мелхіседек благословив його. 2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». 3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. 5 І всім нащадкам Левія[c], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. 6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. 7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. 8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. 9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. 10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
27 В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?»
28 Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: 29 «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». 30 Тоді вони залишили місто й пішли до Нього.
31 Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» 32 Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». 33 І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?»
34 Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу.
35 Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. 36 Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. 37 І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. 38 Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток».
39 Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». 40 Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. 41 І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. 42 Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International