Book of Common Prayer
Книга Перша
(Псалми 1-41)
1 Блажен той чоловік,
який не слідує зловмисників порадам.
Щасливий той, хто не звернув на шлях гріха.
Блаженний, хто не оселився в домі богохульців,
які глузують з Бога.
2 Натомість утішається вченням Господнім.
Над ним міркує день і ніч.
3 Він буде життєдайним,
мов теє древо, що зростає над потоком,
що вчасно плодоносить і ніколи не скидає листя.
Той чоловік у всьому, чим займеться,
успішний буде.
4 А грішні люди—не такі.
Вони, мов та полова, що її здуває вітер[a].
5 Тому й не виправдатись їм,
не буде місця їм між праведних людей.
6 Чому? Бо праведних Господь веде,
а грішники загинуть!
1 Чому погани повстають?
І марні наміри задумують навіщо?
2 Гуртуються царі чужі,
правителі змовляються на Всевишнього
й Його обранця[b]:
3 «Порвімо пута ці, що в’яжуть нас,
і викиньмо їх геть!»
4 Господь воссідає на Небеснім престолі,
глузує і кепкує з них.
5 А потім, в гніві, Він їм скаже,
обурений, їх настрашить,
посіє в них сум’яття.
6 Господь промовить:
«Я на Сіоні, на Моїй Святій горі
ось вибрав Я царя для Свого народу».
7 І ось його слова: «Дозвольте
Господнє Слово сповістити вам.
Господь сказав мені: „Ти—Син Мій.
Я батьком став Тобі сьогодні”[c].
8 Лиш тільки попроси Мене, і Я
віддам Тобі народи інші в спадок,
усі кінці землі віддам Тобі у володіння.
9 Ти правитимеш ними залізною рукою.
Ти зможеш потрощити їх,
мов глечик глиняний»[d].
10 Тож помудрішайте, царі.
Володарі земні, послухайте мою пораду.
11 Служіть Господу з повагою і страхом,
і поклоняйтесь трепетно Йому!
12 Цілуйте Сина[e], щоб Його не прогнівити!
Бо як розлютиться—не жити вам.
Спішіть! От-от терпець Його урветься.
Благословенні ті, хто покладається на Нього.
1 Псалом Давида, на втечу від свого сина Авесалома[f].
2 О як багато, Господи, я маю ворогів.
О як багато їх повстало проти мене.
3 О як багато тих, хто обмовляє мене.
Вони говорять:
«Бог не спасе його». Села
4 Але Ти, Господи, мій щит і моя слава.
І Ти підводиш голову мою[g].
5 Я піднесу до Господа свій голос,
і Він озветься з храму на Святій горі. Села
6 Я спати ліг, і я заснув.
Але я знаю, що прокинуся я, Господи,
бо впевнений, що Ти мене підтримаєш і захистиш.
7 І не лякають вже мене
ті юрмища, які оточують мене.
8 Встань, Господи![h]
Боже мій, підтримай мене.
Коли Ти вдариш ворогів моїх в лице,
всі зуби їм, лихим, повибиваєш.
9 За Господом звитяга[i].
Твоє благословення
нехай з Твоїм народом буде! Села
1 Для диригента. Зі струнними інструментами. Псалом Давида.
2 Мій правий Боже, відгукнись,
коли звертаюся до Тебе!
Дай звільнення, коли обступлять лихоліття.
Будь милостивим і почуй мою молитву.
3 Людські сини,[j]
як довго ще ганьбитимете мою славу?
Ви любите марноту.
Ви все брехню шукаєте про мене. Села
4 Вам, люди, знати слід:
Господь обирає вірних Своїх послідовників.
Господь почує і мій голос, коли волатиму до Нього.
5 Можете гніватись, та не грішіть![k]
І перегляньте свої задуми про себе,
перш, ніж спочити ляжете, й мовчіть! Села
6 Офіруйте пожертви з чистим серцем
й довіртесь Господу!
7 Багато хто з людей говорить:
«Так хочеться чиєїсь доброти!
Яви нам, Господи, Своє лице сяйливе![l]»
8 Ти серце моє більш наповнив щастям,
аніж воно тоді радіє,
як я збираю щедрий урожай зерна й вина.
9 Умиротворений лягаю спочивати.
Чому? Бо Ти лиш, Господи, лиш Ти
безпечний сон мені даруєш!
1 Жалібна пісня[a] Давида, яку він співав Господу, коли Саул, сину Куша з коліна Веніаминового облудно звинуватив його.
2 Господи, мій Боже, на Тебе покладаюсь я.
Від переслідувачів захисти мене,
врятуй мене.
3 Щоб беззахисного мене,
вони не розтерзали, наче леви!
Мене ж бо більш ніхто не захистить.
4 О Господи, мій Боже,
якщо я чинив зле,
якщо знялися мої руки на недобре,
5 якщо я лихо заподіяв другу[b]
чи безпричинно я на ворога напав,
його ж добро у нього відібравши,
6 тоді хай ворог переслідує мене,
хай мене зловить і на землю кине,
і хай мене в могилу зажене. Села
7 Встань, Господи[c], яви Свій гнів!
Повстань на ворогів!
Верши Свій правий суд,
якого й від людей чекаєш.
8 Нехай згуртуються довкруж Тебе народи,
суддею станеш їм.
9 Править народами Господь.
О Господи, суди мене,
мої достоїнства й чесноти Ти доведи.
10 Край поклади Ти злу,
що чинять лихі люди,
а праведних зміцни.
Бог добросердий, вивіряє Він
всі наші помисли й бажання.
11 Бог—мій щит,
спасіння людям доброчесним.
12 Бог—праведний суддя.
Він судить безупинно.
13 А хто не кається і не повернеться до Бога,
на того Він спрямує меч Свій.
І лук натягне свій, щоб був напоготові.
14 Бог підготує смертоносну зброю
на нечестивця, навіть стріли вогняні.
15 Поглянь, зло корчиться, мов породілля, в болях,
запліднившись бідою, породжує олжу.
16 Людина іншому викопати може яму,
але сама ж таки у неї і впаде.
17 Вона потрапить до своєї ж пастки,
і зло задумане на власну голову впаде.
18 Я славлю Господа за доброту Його,
в честь Господа Всевишнього псалми співаю.
Господь—Всемогутній
12 Хто пригорщами зміряв води моря,
хто небесами зміряв?
Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу,
хто зважив пагорби й високі гори?
13 Хто спрямовував Господній Дух,
хто вчив Його й давав Йому поради?
14 Чи Він звертався за порадою до когось,
чи хтось Його навчав, як справедливим буть?
Хто дав Йому знання,
хто Його мудрості шляхом провадив?
15 Погляньте, мов краплина у відрі, народи,
вони неначе порох на вагах.
Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки.
16 Не вистачить ливанських кедрів,
аби вівтарний запалить вогонь,
тварин усіх ливанських мало буде,
аби Йому у жертву принести.
17 Усі народи перед Ним—ніщо,
і нічогісінько не варті перед Богом.
Неможливо уявити, який є Бог
18 З ким можете ви Бога порівняти?
Кого поставить можна поряд з Ним?
19 Боввана? Ремісник його відлив,
позолотив і срібними ланцюгом оздобив.
20 Хтось дерево як дар знаходить,
те дерево, що не гниє.
Тоді шукає майстра вправного,
щоб вирізьбив боввана,
що не розсиплеться ніколи.
21 Хіба не знали ви? Хіба не чули?
Хіба віддавна вам не говорили?
Хіба від створення землі було не ясно?
22 Бог возсідає над сферами земними,
а люди, наче сарана, у порівнянні з Ним.
Це Він, немов завісу, небеса розкинув
і розгорнув шатром, аби у ньому жити.
23 Правителів Він перетворює в ніщо,
суддів земних Він непотрібними зробив.
Вітання ефесянам
1 Вітання від Павла, апостола Ісуса Христа волею Божою, до людей Божих в Ефесі[a] віруючих в Ісуса Христа. 2 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа нашого Ісуса Христа.
Духовні благословення у Христі
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа. У Христі Він благословив нас усіма духовними благословеннями в Царстві Небеснім. 4 Бог обрав нас у Христі ще до створення світу, щоб були ми святими й чистими перед Ним, бо Він любить нас. 5 Він вирішив наперед, що всиновить нас через Ісуса Христа! Така була Його милостива воля. 6 І то на похвалу милості Його, якою обдарував Він нас в особі Свого улюбленого Сина.
7 Його пролита кров дала нам звільнення від гріхів. Нам прощено гріхи наші завдяки багатству милості Його. 8 Цю милість дарував нам Всевишній у Своїй глибокій премудрості й завбачливості. 9 Він відкрив нам таємницю волі Своєї, яка мала бути здійснена через Ісуса Христа.
10 Мета Божа в тому, щоб, коли настане належна година, об’єднати в Христі все, що є на небі й на землі.
11 Завдяки Христові ми стали людьми Божими і спадкоємцями Його. Нам це було визначено наперед згідно з намірами Того, Хто все здійснює за Своєю волею. 12 Це сталося для того, щоб ми, євреї, ті хто були першими в надії на Христа, змогли проголошувати хвалу славі Божій.
13 В Ньому і вас було позначено печаттю обіцяного Духа Святого, коли ви почули слово правди, Добру Звістку про спасіння й повірили в Христа. І зроблено це згідно з обітницею Божою. 14 Дух Святий є запорукою нашої спадщини, аж поки Бог не дасть звільнення нам, тобто тим, хто належить Йому. І ми вознесемо хвалу Його славі.
Іоан Хреститель готує дорогу Ісусові
(Мт. 3:1-12; Лк. 3:1-9, 15-17; Ін. 1:19-28)
1 Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого[a] починається словами, 2 які провіщав пророк Ісая:
«Послухай! Я виряджаю посланця Мого поперед Тебе.
Він приготує Тобі дорогу».(A)
3 Голос лунає в пустелі:
«Готуйте дорогу Господу,
зробіть прямим шлях для Нього».(B)
4 З’явився Іоан, який хрестив людей у пустелі, проповідуючи хрещення, як символ покаяння для прощення гріхів. 5 Уся Юдея і всі мешканці Єрусалиму виходили до Іоана та хрестилися у нього в річці Йордан, сповідуючись у своїх гріхах. 6 Іоан носив вбрання з верблюжої вовни, підперезане шкіряним паском, і їв він сарану та дикий мед. 7 Ось що він проповідував людям: «Незрівнянно Могутніший, ніж я, іде за мною: я не гідний навіть бути рабом, який схиляється, щоб розв’язати ремінці Його сандалій. 8 Я хрещу вас водою, а Він хреститиме Духом Святим».
Хрещення Ісуса
(Мт. 3:13-17; Лк. 3:21-22)
9 Саме в ті дні Ісус пішов із Назарета Ґалилейського й охрестився в Іоана у річці Йордан. 10 Тільки-но вийшовши з води, Він побачив, як Небеса розкрилися, й Дух зійшов на Нього в подобі голуба. 11 І голос пролунав з небес: «Ти Син Мій улюблений, Ти догодив Мені».
Диявол спокушає Ісуса
(Мт. 4:1-11; Лк. 4:1-13)
12 Тоді ж Дух відіслав Ісуса до пустелі. 13 Тож перебував Він у пустелі протягом сорока днів, і спокушав Його сатана. Жив Він серед диких звірів, та Ангели дбали про Нього.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International