Book of Common Prayer
146 Славімо Господа!
Вславляй-но Господа, душе моя!
2 Допоки житиму, я Господу співатиму осанну;
пісень співатиму я Богу, поки я живий.
3 Не покладайтесь на правителів-вельмож,
на них самих чекає смерть, вони не порятують.
4 Дух їхній відлітає теж, у землю повертаються вони,
всі їхні задуми щезають разом з ними.
5 Блаженний той, кому на поміч Бог Якова іде,
хто покладається на Господа у сподіваннях!
6 Господь—це Той, Хто сотворив і небеса, і землю,
і море, і все те, що заселяє їх.
Він Той, Хто вічно вірність зберігає.
7 Він—Той, Хто із пригнобленими справедливий,
Він—Той, Хто хліб щоденний дасть голодним,
Господь ув’язненим дає свободу.
8 Господь сліпому очі розкриває,
Господь на ноги зводить тих, хто впав, спіткнувшись.
Господь любов дарує праведним Своїм.
9 Господь чужинців, що пригрілися в Ізраїлі, захищає[a].
Він боронить сиріт і вдів,
але неправедним влаштовує тяжке життя.
10 Нехай Господь повіки править!
Нехай, Сіоне, твій Господь повік царює!
Славімо Господа!
147 Славімо Господа, бо щедрий Він!
Пісень співаймо Богу,
бо вславлять Його—приємно!
2 Господь побудував Єрусалим,
народ Ізраїлю поверне Він з полону.
3 Зціляє Він людей, серця яких розбиті,
і перев’язує їм рани.
4 Він знає лік зіркам на небі,
усім їм імена дає.
5 Володар наш—величний, всемогутній,
безмежна Його мудрість.
6 Господь підтримує душею скромних,
пихатих—пригинає до землі.
7 До Господа звертайтеся із жертвами подяки,
співайте Господу пісень, на лірі грайте!
8 Це Він по небу хмари розкидає,
дощами напуває землю,
в горах травою проростає.
9 Це Він худобі корм дає
й крукам, які кричать до Нього.
10 Могутність коней не вража Його,
Йому не до вподоби дужі людські воїни.
11 А тішать Господа всі Його вірні,
хто покладається на Його щиру ласку.
12 Єрусалиме, Господа хвали!
Сіоне, свого Бога прославляй!
13 Бо міцність Він дає засувам брам твоїх,
аби сини твої молитися могли у місті вільно.
14 Це Він дав мир твоїм кордонам,
комори збіжжям найдобірнішим наповнив.
15 Це Він накази віддає землі,
й вона спішить виконувати Його веління.
16 Це Він, мов вовною, встилає землю снігом
і розсіває паморозь, мов попіл, у морозному повітрі.
17 Це Він на землю сипле град, мов камінь.
Хто витримає холод, посланий від Нього?
18 А потім за Його наказом починає танути усе,
з Його наказу вітер дме й вода тече.
19 Він заповіти Якову віддав,
Ізраїлю закони дав і настанови.
20 Бог не робив цього для жодного народу,
Його повчань народ ніякий більш не має.
Славімо Господа!
[a]111 Славімо Господа!
Я Господа вславлятиму усім єством своїм
в вузькому колі щирих на майдані велелюднім.
2 Господь величні справи робить.
Народ жадає добрих справ, що йдуть від Бога.
3 Є пречудовими й преславними Його діла,
живе віки Господнє милосердя.
4 Забути не зможемо ніколи чудеса Його,
і доброта, і ласка Господа у них.
5 Свою Угоду з нами пам’ятає Він завжди,
дає поживу послідовникам Своїм.
6 Сказав Своєму Він народу про діла Свої величні,
як Він народів інших землі їм віддав.
7 Усе, що діє Бог, то правильно й шляхетно,
ми можемо на всі Його накази покладатись.
8 Його накази діятимуть вічно,
створив Він чесними і праведними їх.
9 Послав рятівника народу Він Своєму,
Угоду з ними склав навіки;
ім’я Його святе й жахливе.
10 Пошана й страх Господній—мудрості початок,
хто слідує Його наказам, розумнішає.
Оспівування Господа—довічне!
[b]112 Славімо Господа!
Благословенний, хто шанує Господа й боїться,
хто прагне слухатись Його наказів!
2 Вельми благословенне покоління щирих,
героями на полі бою будуть їхні діти.
3 Дім їхній буде повен слави і багатства,
єднатимуться в них добро і праведність навічно.
4 Життя людей порядних, добрих
заллє яскраве світло справедливості.
5 І щедра, й праведна людина—добра,
її слова й діла—у відповідності з Законом.
6 Й ніколи не заточиться вона і не впаде,
людину праведну всі пам’ятати будуть вічно.
7 Лихі новини не зігнуть такого,
він впевнений, бо в Господа він виріть.
8 Не виявить він страху, буде мужній,
доки здолає ворогів своїх.
9 Подасть він добровільно злидарю,
бо щедрий, він добру славу матиме,
і праведні діла його довічно жити будуть.
10 Це кривдники побачать й нападе гризота.
Вони скреготатимуть зубами, та відвагу втратять;
у них не стане сил здійснить свої бажання.
113 Славімо Господа!
Славімо Господа, Господні слуги!
2 Нехай благословляється ім’я Господнє
віднині і навічно!
3 Нехай вславляється ім’я Господнє
де сходить сонце й де воно заходить!
4 Господь—над усіма народами землі,
Господня слава—вище піднебесся.
5 Кого ще знайдете такого, як наш Бог—Господь,
Який піднісся на престолі в височінь?
6 Він нахилився, щоб поглянути на землю й небеса.
7 Він з пороху підніме злидаря,
беззахисного з попелу зведе на ноги
8 і возвеличить до вельмож, проводирем поставить.
9 Бездітній навіть Він дарує дім
і щастя, як і матері родини.
Славімо Господа!
Скінчиться кара Господня
40 «Утіште, втіште Мій народ,—
сказав Твій Бог.—
2 Народ Єрусалима обігрійте добрим словом,
всім людям розкажіть,
що їх пора служіння вже скінчилась,
що кару вони вже понесли,
що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи».
3 Ось вигукнув чийсь голос:
«Дорогу приготуйте для Господа в пустелі!
Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях!
4 Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори.
Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях.
5 Тоді Господня Слава буде зрима,
всім людям явиться вона,
бо Сам Господь таке пообіцяв».
6 Промовив голос: «Говори!»
І я спитав: «Про що мені казати?»
«Всі люди до трави подібні,
а їхня вірність, наче квіти польові.
7 Засохнуть трави і зів’януть квіти,
коли дихання Боже їх обвіє.
Те ж буде і з народом, що з травою.
8 Трава всихає, опадає цвіт,
а слово Боже житиме віки».
Добра звістка про спасіння
9 Зійди на висоту гірську,
Сіоне, посланцю, що гарну новину несе.
На повен голос прокричи, Єрусалиме,
благу звістку. Голосніш, не бійся!
Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш».
10 Погляньте, Господь, мій Володар,
у силі Своїй виступає,
якою всім світом Він править.
Дивіться, Він приніс винагороду,
Його відплата йде поперед Нього.
11 Він пастиме отару свою, як пастух.
Він пригорне руками до серця ягнят,
а ягницю спочить поведе.
Господь говорив до нас через Свого Сина
1 У минулому Бог багато разів і різними способами спілкувався з нашими предками через пророків. 2 Та цими останніми днями Він знову говорив до нас через Сина Свого, Якому призначив у спадок усе суще. Та й весь світ Бог створив через Сина Свого. 3 Він—сяйво Божої слави і точна подоба сутності Божої. Все на світі тримається через могутнє Слово Сина Божого. Він дав людям очищення від гріхів і за те посів Своє місце по праву руку[a] від Всевишнього на небесах. 4 Він був набагато величніший за Ангелів, так само, як і ім’я, що Він успадкував, є вищим від їхніх імен.
5 Бо до кого з Ангелів Бог звертався коли з такими словами:
«Ти Син Мій,
сьогодні Я став Твоїм Отцем».(A)
Або про кого з Ангелів говорив Він таке:
«Я буду Батьком Йому,
а Він стане Моїм Сином?»(B)
6 Та й знову ж таки: коли Бог приніс Свого Первістка в світ[b], Він сказав:
«Хай усі Ангели Божі вклоняються Йому»[c].
7 А про Ангелів Бог сказав:
8 Разом з тим про Сина сказано так:
«Престол Твій, Боже,
то є Твій престол на віки вічні.
Закони праведності—
то закони Твого царства.
9 Бо праведність Ти цінував завжди
й завжди ненавидів Ти кривду.
Тож Бог, Твій Бог Тебе обдарував
такою великою благодаттю,
як більш нікого з-поміж Твоїх побратимів».(D)
10 І ще:
«Спочатку, Господи,
Ти заклав землі основу,
і небо—також плід Твоїх зусиль.
11 Колись настане їм кінець,
а Ти залишишся навічно;
вони геть зносяться, немов старе вбрання.
12 Ти згорнеш їх, мов плащ,
й тоді заміниш шатами новими.
А Ти—ніколи не міняєшся,
і нема кінця Твоїм рокам».(E)
Пришестя Христа
1 Ще до існування світу було Слово[a],
і Слово було з Богом, і Слово було Бог.
2 Той, Хто був Словом,
був з Богом споконвіку.
3 Все було створене через Нього,
і ніщо не було створене без Нього.
4 В Ньому було життя,
і воно було Світлом[b] для людей.
5 Світло сяє в пітьмі,
й темрява не здолала[c] світла.
6 Був собі чоловік, посланець Божий, на ймення Іоан. 7 Він прийшов свідчити про Світло, щоб через нього всі змогли почути й повірити у Нього.
Свідчення Іоана про Ісуса
(Мт. 3:1-12; Мк. 1:1-8; Лк. 3:1-9, 15-17)
19-20 Коли юдейські лідери з Єрусалиму послали священиків і левитів запитати: «Хто ти такий?» Іоан признався щиро, не уникаючи відповіді: «Я не Христос».
Ісус—Ягня Боже
29 Наступного дня, побачивши, що до нього йде Ісус, Іоан промовив: «Он гляньте, це Ягня Боже, Яке забирає на себе гріх світу. 30 Це Він, про Кого я казав: „За мною йде Той, Хто величніший за мене, бо Він був і до мене. 31 Навіть я не знав Його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб народ ізраїльський знав, що Він—Христос”».
32 І ось іще що сказав Іоан: «Я бачив Духа, що сходив до Нього з неба в подобі голуба і залишався на Ньому. 33 Навіть я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити людей водою, сказав мені: „Ти побачиш Духа, що зійде і залишиться з Чоловіком. Він і є Той, Хто хреститиме Духом Святим”. 34 Я це бачив і свідчу, що Він і є Син Божий[a]».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International