Book of Common Prayer
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[a] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
Господнє послання про волю
61 Зійшов на мене Дух Господній,
бо Господь, мій Володар, помазав мене.
Він послав мене,
щоб бідним сповістити радісну новину
й зцілити розбиті серця,
оголосити полоненим жадану свободу,
а в’язнів визволити з каземату.
2 Господь мене послав, щоб я оголосив той час,
коли Він виявить Свою доброту,
коли Бог скарає лиходіїв,
щоб утішити засмучених,
3 щоб подбати про сумний народ у Сіоні,
та підготовити його для святкування.
Я подарую йому корону замість суму,
оливу щастя замість жалоби,
щоб забрати їхній смуток
і замінити його святковими шатами.
Цей народ називати «деревами порятунку»,
«славетним пагінням Господнім».
4 Вони піднімуть із руїн міста,
відновлять усе, сплюндроване колись.
Вони відбудують зруйновані міста,
що лежали в руїнах протягом поколінь.
5 Вороги прийдуть та працюватимуть на вас:
пасти ваших овець, а на полях й виноградниках
працюватимуть їхні діти.
6 Вас називатимуть священиками Господніми,
слугами нашого Бога.
Багатство всіх народів вас годувати буде й тішити,
і ви будете пишатися тими скарбами.
7 Замість сорому матиме Мій народ усього вдвоє,
замість зневаги—подвійну радість.
Частка його на його землі буде подвійною;
навіки буде він щасливий.
8 Тому що Я, Господь, люблю справедливість,
ненавиджу грабіжництво й кривду.
Я буду справедливим і дам їм нагороду,
яку заслужили, і укладу з ними повічний Заповіт.
9 Нащадків їхніх знатимуть народи,
про їхніх дітей весь рід людський гомонітиме.
Хто бачитиме їх, признає відразу,
що то народ, благословенний Господом.
23 До приходу цієї віри ми були під охороною Закону—у в’язниці, аж доки не настав час, коли Господь відкрив нам шлях віри. 24 Тож Закон був нашим охоронцем й захисником, та мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю. 25 А зараз, коли ця віра прийшла, ми більш не потребуємо, щоб Закон був нашим охоронцем.
26 Усі ви—Божі діти через віру в Ісуса Христа. 27 Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися. 28 Тож немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви—єдині в Ісусі Христі. 29 І якщо ви належите Христу, то ви—Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.
4 Та коли настав час, Бог послав Сина Свого, Який був народжений від жінки і жив за Законом. 5 Бог послав Його, щоб Він визволив тих, хто жив під Законом, щоб Бог усиновив нас. 6 А через те, що ви Його діти, Бог послав Дух Сина Свого у ваші серця. І той Дух гукає: «Авва!»[a]—тобто «Отче».
7 Тож якщо ви більше не раби, а діти Господа, то Бог також зробив вас Своїми спадкоємцями.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International