Book of Common Prayer
1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,
2 та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!
3 І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!
4 Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!
5 Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,
6 дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!
2 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3 Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...
10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
11 Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!
3 Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином. (3-2) Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!
2 (3-3) Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села.
3 (3-4) Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!
4 (3-5) Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села.
5 (3-6) Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,
6 (3-7) і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!
7 (3-8) Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!
8 (3-9) Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.
4 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою!
2 (4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.
3 (4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
4 (4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.
5 (4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.
6 (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
7 (4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
8 (4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!
7 Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.
2 (7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
3 (7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,
4 (7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,
5 (7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.
6 (7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!
7 (7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!
8 (7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.
9 (7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
10 (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
11 (7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
12 (7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,
13 (7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.
14 (7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.
15 (7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,
16 (7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!
17 (7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!
9 Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів,
10 про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають.
11 І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка.
12 І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу.
13 І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, Десять Заповідей, і написав їх на двох камінних таблицях.
14 А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви переходите володіти ним.
10 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
2 І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
3 Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
4 зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
5 і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
6 і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
7 Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
8 Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
9 Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
7 А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
8 Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!
9 Ви ж моліться отак: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
11 Хліба нашого насущного дай нам сьогодні.
12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
13 І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
14 Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець.
15 А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших.