Book of Common Prayer
106 Алілуя! Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Хто розкаже про велич Господню, розповість усю славу Його?
3 Блаженні, хто держиться права, хто чинить правду кожного часу!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого, відвідай мене спасінням Своїм,
5 щоб побачити добре вибранців Твоїх, щоб я тішився радощами Твого народу, і хвалився зо спадком Твоїм!
6 Ми згрішили з батьками своїми, скривили, неправдиве чинили...
7 Не зважали на чуда Твої батьки наші в Єгипті, многоти Твоїх ласк не пригадували й бунтувались над морем, над морем Червоним.
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 Він кликнув на море Червоне і висохло, і Він їх повів через морські глибини, немов по пустині!...
10 і Він спас їх з руки неприятеля, визволив їх з руки ворога,
11 і закрила вода супротивників їхніх, жоден з них не зостався!
12 Тоді то в слова Його ввірували, виспівували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин, не чекали поради Його,
14 і палали в пустині жаданням, і Бога в пустині ізнов випробовували,
15 і Він їхнє жадання їм дав, але худість послав в їхню душу...
16 Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля і Датана поглинула, Авіронові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх зборах, і полум'я те попалило безбожних...
19 Зробили тельця на Хориві, і били поклони бовванові вилитому,
20 і змінили вони свою славу на образ вола, що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Хамовій чуда, страшні речі над морем Червоним...
23 і сказав Він понищити їх, коли б не Мойсей, вибранець Його, що став був у виломі перед обличчям Його відвернути Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жаданою, не повірили слову Його,
25 і ремствували по наметах своїх, неслухняні були до Господнього голосу.
26 і Він підійняв Свою руку на них, щоб їх повалити в пустині,
27 і щоб повалити їхнє потомство посеред народів, та щоб розпорошити їх по країнах!
28 і служили Ваалові пеорському, й їли вони жертви мертвих,
29 і ділами своїми розгнівали Бога, тому вдерлась зараза між них!
30 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась,
31 і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 і розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...
34 Вони не познищували тих народів, що Господь говорив їм про них,
35 і помішались з поганами, та їхніх учинків навчились.
36 і божищам їхнім служили, а ті пасткою стали для них...
37 і приносили в жертву синів своїх, а дочок своїх демонам,
38 і кров чисту лили, кров синів своїх і дочок своїх, що їх у жертву приносили божищам ханаанським. і через кривавий переступ земля посквернилась,
39 і стали нечисті вони через учинки свої, і перелюб чинили ділами своїми...
40 і проти народу Свого запалав гнів Господній, і спадок Його Йому став огидним,
41 і віддав їх у руку народів, і їхні ненависники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гнобили, і вони впокорилися під їхню руку...
43 Багато разів Він визволював їх, але вони вперті були своїм задумом, і пригноблено їх через їхню провину!
44 Та побачив Він їхню тісноту, коли почув їхні благання,
45 і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усіма, що їх полонили!
47 Спаси нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між народів, щоб дякувати Йменню святому Твоєму, щоб Твоєю хвалитися славою!
48 Благословенний Господь, Бог ізраїлів звіку й навіки! і ввесь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!
33 І було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим,
3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ,
4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде!
5 Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу.
6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового.
7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене.
8 Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки.
9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував.
10 А ти, сину людський, скажи до Ізраїлевого дому: Ви кажете так, говорячи: Коли наші провини та наші гріхи на нас, і через них ми гинемо, то як будемо жити?
11 Скажи їм Як живий Я, говорить Господь Бог, не прагну смерти несправедливого, а тільки щоб вернути несправедливого з дороги його, і буде він жити! Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати, доме Ізраїлів?
1 Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя,
2 а життя з'явилось, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам,
3 що ми бачили й чули про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами. Спільність же наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.
4 А це пишемо вам, щоб повна була ваша радість!
5 А це звістка, що ми її чули від Нього і звіщаємо вам: Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!
6 Коли ж кажемо, що маємо спільність із Ним, а ходимо в темряві, то неправду говоримо й правди не чинимо!
7 Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха.
8 Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!
9 Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої.
10 А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: Змилуйсь над нами, Сину Давидів!
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце? Говорять до Нього вони: Так, Господи.
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: Глядіть, щоб ніхто не довідавсь про це!
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!
34 Фарисеї ж казали: Виганяє Він демонів силою князя демонів.