A A A A A
Bible Book List

До римлян 8-10 Ukrainian Bible (UKR)

Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,

бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.

Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

12 Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

13 бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

15 бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

19 Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

20 бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

21 що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22 Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

24 Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що бачить, чому б того й надіявся?

25 А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.

26 Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями.

27 А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.

28 І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

29 Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами.

30 А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив.

31 Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?

32 Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?

33 Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.

34 Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас.

35 Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?

36 Як написано: За Тебе нас цілий день умертвляють, нас уважають за овець, приречених на заколення.

37 Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.

38 Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

39 ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!

Кажу правду в Христі, не обманюю, як свідчить мені моє сумління через Духа Святого,

що маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!

Бо я бажав би сам бути відлучений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці,

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь.

Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: в Ісаку буде насіння тобі.

Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

А слово обітниці таке: На той час прийду, і буде син у Сари.

10 І не тільки це, але й Ревекка зачала дітей від одного ложа отця нашого Ісака,

11 бо коли вони ще не народились, і нічого доброго чи злого не вчинили, щоб позосталась постанова Божа у вибранні

12 не від учинків, але від Того, Хто кличе, сказано їй: Більший служитиме меншому,

13 як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.

14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!

15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.

16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

10 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.

Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.

Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.

Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.

Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.

А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,

або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.

Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.

Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.

11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.

12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.

13 Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.

14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?

15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.

16 Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?

17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.

18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!

19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.

20 А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!

21 А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes