Add parallel Print Page Options

Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.

(7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!

(7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,

(7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

(7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.

(7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!

(7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!

(7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.

(7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

10 (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.

11 (7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,

12 (7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,

13 (7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.

14 (7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.

15 (7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,

16 (7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!

17 (7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

27 Давидів. Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись? Господь то твердиня мого життя, кого буду лякатись?

Коли будуть зближатись до мене злочинці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники та мої вороги, вони спотикнуться й попадають!...

коли проти мене розложиться табір, то серце моє не злякається, коли проти мене повстане війна, я надіятись буду на те, на поміч Його!

Одного прошу я від Господа, буду жадати того, щоб я міг пробувати в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробувати!

бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй скинії, сховає мене потаємно в Своєму наметі, на скелю мене проведе!

А тепер піднесеться моя голова понад ворогами моїми навколо мене, і я в Його скинії буду приносити жертви при відзвуках сурм, і я буду співати та грати Господеві!

Почуй, Господи, голос мій, коли кличу, і помилуй мене, і озвися до мене!

За Тебе промовило серце моє: Шукайте Мого лиця! тому, Господи, буду шукати обличчя Твого:

не ховай же від мене обличчя Свого, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені поміч, не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасіння мого,

10 бо мій батько та мати моя мене кинули, та Господь прийме мене!

11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене стежкою рівною, ради моїх ворогів!

12 Не видай мене на сваволю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облудні та неправдомовці,

13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро!

14 Надійся на Господа, будь сильний, і хай буде міцне твоє серце, і надійся на Господа!

31 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (31-2) На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!

(31-3) Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!

(31-4) Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!

(31-5) Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!

(31-6) У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!

(31-7) Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.

(31-8) Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,

(31-9) і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!

(31-10) Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,

10 (31-11) бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!

11 (31-12) Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!

12 (31-13) Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина...

13 (31-14) Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,

14 (31-15) а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!

15 (31-16) В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!

16 (31-17) Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,

17 (31-18) Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,

18 (31-19) нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!

19 (31-20) Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!

20 (31-21) Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!

21 (31-22) Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!

22 (31-23) А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав...

23 (31-24) Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.

24 (31-25) Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!

34 Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!

(34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!

(34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом!

(34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.

(34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!

(34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.

(34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.

(34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!

(34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!

10 (34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.

11 (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!

12 (34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?

13 (34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.

14 (34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!

15 (34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,

16 (34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі.

17 (34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.

18 (34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.

19 (34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:

20 (34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!

21 (34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.

22 (34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!

52 Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів. (52-3) Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.

(52-4) Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!

(52-5) Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,

(52-6) ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!

(52-7) Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.

(52-8) і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:

(52-9) Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого...

(52-10) А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!

(52-11) Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!