68 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. (68-2) Нехай воскресне Бог, і розпорошаться вороги Його, і нехай від лиця Його повтікають Його ненависники!

² (68-3) Як дим розвівається, так їх розвій, як топиться віск від огню, отак несправедливі загинуть перед Божим лицем!

³ (68-4) А праведні будуть радіти, і будуть тішитися перед Богом, і веселитися в радості будуть!

⁴ (68-5) Співайте Богові, виспівуйте Йменню Його, рівняйте дорогу Тому, Хто їде на хмарах, Господь Йому Ймення, та перед Ним веселіться!

⁵ (68-6) Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм!

⁶ (68-7) Бог самітних уводить до дому, витягує в'язнів з кайданів, тільки відступники мешкати будуть у спаленій сонцем землі!

⁷ (68-8) Боже, коли перед народом Своїм Ти виходив, коли йшов Ти пустинею, Села,

⁸ (68-9) то тряслася земля, також капало небо було перед Богом, Сінай затремтів перед Богом, Богом ізраїля!

⁹ (68-10) Дощ добродійний спускаєш Ти краплями, Боже, на спадок Свій перемучений міцно поставив його.

¹⁰ (68-11) У ньому сиділо Твоє многолюддя, у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!

¹¹ (68-12) Господь дає слово; провісниць велика многота:

¹² (68-13) Царі військ утікають, утікають, пані ж дому розділює здобич.

¹³ (68-14) Коли ви спочиваєте між обійстями то крила голубки покриті сріблом, а пера її зеленкавістю золота.

¹⁴ (68-15) Коли Всемогутній царів розпорошував в Краї, то сніг Ти спускав на Цалмоні.

¹⁵ (68-16) Гора Божа Башанська гора, гора верхогір'я гора та Башанська.

¹⁶ (68-17) Верхогір'я, чого заздрісно дивитеся на ту гору, що Бог зажадав на мешкання Своє, і Господь буде мешкати там завжди?

¹⁷ (68-18) Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині.

¹⁸ (68-19) Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також.

¹⁹ (68-20) Благословенний Господь, тягарі Він щоденно нам носить, Бог наше спасіння! Села.

²⁰ (68-21) Бог для нас Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти!

²¹ (68-22) Але розторощить Бог голову Своїх ворогів, маківку, вкриту волоссям, того, хто в гріхах своїх ходить!

²² (68-23) Промовив Господь: Я спроваджу з Башану тебе, з глибин моря спроваджу,

²³ (68-24) щоб ти ногу свою мив у крові, щоб язик твоїх псів мав частину свою в ворогів!

²⁴ (68-25) Походи Твої, Боже, бачено, походи Бога мого у святині мого Царя:

²⁵ (68-26) Попереду йшли співаки, потому грачі, посеред дівчат, що бряжчали на бубнах:

²⁶ (68-27) Благословляйте на зборах Бога, Господа, ви, хто від джерел ізраїля!

²⁷ (68-28) Там Веніямин молодий, їхній володар, князі Юди, їхні полки, князі Завулона, князі Нефталима.

²⁸ (68-29) Твій Бог наказав тобі силу, будь силою, Боже, того, кого нам учинив!

²⁹ (68-30) із храму Твого на Єрусалимі царі привезуть Тобі дара.

³⁰ (68-31) Погрози звірині в очереті, череді волів разом з телятами людськими, понищ тих, хто кавалками срібла милується, розпорош ті народи, що воєн бажають!

³¹ (68-32) Прийдуть з Єгипту посли, і руки свої Куш простягне до Бога.

³² (68-33) Царства землі, співайте Богові, виспівуйте Господа, Села,

³³ (68-34) що їздить в відвічному небі небес. Ось Він загримить Своїм голосом, голосом сильним.

³⁴ (68-35) Визнайте Богові силу, величність Його над ізраїлем, а в хмарах потуга Його!

³⁵ (68-36) Бог грізний у святинях Своїх, Бог ізраїлів Він, що народові дає силу й міць, Бог благословенний!

69 Для дириґетна хору. На спів: „Лелії". Давидів. (69-2) Спаси мене, Боже, бо води вже аж до душі підійшли!

² (69-3) Я загруз у глибокім багні, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глибин, і мене залила течія!

³ (69-4) Я змучився в крику своїм, висохло горло моє, очі мої затуманились від виглядання надії від Бога мого!...

⁴ (69-5) Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові, набралися сили мої вороги, що безвинно мене переслідують, чого не грабував, те вертаю!

⁵ (69-6) Боже, Ти знаєш глупоту мою, а гріхи мої перед Тобою не сховані!

⁶ (69-7) Нехай через мене не матимуть стиду оті, хто на Тебе надіється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже ізраїлів,

⁷ (69-8) бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!...

⁸ (69-9) Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері,

⁹ (69-10) бо ревність до дому Твойого з'їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене,

¹⁰ (69-11) і постом я виплакав душу свою, а це сталось мені на зневагу...

¹¹ (69-12) За одежу надів я верету, і за приказку став я для них:

¹² (69-13) про мене балакають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке попиває...

¹³ (69-14) А я молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичливости; в многоті милосердя Твойого подай мені відповідь про певність спасіння Твого,

¹⁴ (69-15) визволь з болота мене, щоб я не втопився, щоб я урятований був від своїх ненависників та від глибокости вод!

¹⁵ (69-16) Хай мене не заллє водяна течія, і хай глибінь мене не проковтне, і нехай своїх уст не замкне надо мною безодня!

¹⁶ (69-17) Обізвися до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру великости Свого милосердя звернися до мене,

¹⁷ (69-18) і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо тісно мені, озвися ж небаром до мене,

¹⁸ (69-19) наблизись до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи Ти мене!...

¹⁹ (69-20) Ти знаєш наругу мою, і мій сором та ганьбу мою, перед Тобою всі мої вороги!

²⁰ (69-21) Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов!

²¹ (69-22) і жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували...

²² (69-23) Бодай пасткою стала їм їхня трапеза, а їхні учти тенетами,

²³ (69-24) бодай їхні очі потемніли, щоб їм не бачити, а їхні клуби хай завжди хитаються!

²⁴ (69-25) Вилий на них Свою ревність, а полум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

²⁵ (69-26) Нехай їхнє село опустошене буде, хай мешканця в їхніх наметах не буде!

²⁶ (69-27) Бо кого Ти був збив, вони ще переслідують, і побільшують муки раненим Тобою...

²⁷ (69-28) Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

²⁸ (69-29) нехай скреслені будуть із книги життя, і хай не будуть записані з праведними!...

²⁹ (69-30) А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім,

³⁰ (69-31) і я піснею буду хвалити ім'я Боже, співом вдячним Його величатиму!

³¹ (69-32) і буде для Господа краща вона від вола, від бика, що роги він має, що копита роздвоєні має.

³² (69-33) Побачать слухняні, і будуть радіти, хто ж Бога шукає нехай оживе ваше серце,

³³ (69-34) бо до вбогих Господь прислухається, і в'язнями Своїми не гордує Він!

³⁴ (69-35) Нехай хвалять Його небеса та земля, море й усе, що в них рухається,

³⁵ (69-36) бо спасе Бог Сіона, і збудує для Юди міста, і замешкають там, і вспадкують його,

³⁶ (69-37) і нащадки рабів Його посядуть його, й ті, хто любить ім'я Його, житимуть в нім!

8 Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом,

² бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти.

³ Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,

⁴ щоб виконалось виправдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.

⁵ Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом про духовне.

⁶ Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир,

⁷ думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може.

⁸ І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові.

⁹ А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.

¹⁰ А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.

¹¹ А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.

¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом;

¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

¹⁷ А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

¹⁸ Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.

¹⁹ Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

²⁰ бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

²¹ що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

Read full chapter