60 Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!

² (60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!

³ (60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...

⁴ (60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.

⁵ (60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!

⁶ (60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!

⁷ (60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.

⁸ (60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!

⁹ (60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?

¹⁰ (60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

¹¹ (60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

¹² (60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!

61 Для дириґетна хору. На струннім інструменті. Псалом Давидів. (61-2) Вислухай, Боже, благання моє, почуй же молитву мою,

² (61-3) я кличу до Тебе від краю землі, коли серце моє омліває! На скелю, що вища від мене, мене попровадь,

³ (61-4) бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!

⁴ (61-5) Хай я оселюся навіки в наметі Твоїм, в укритті Твоїх крил заховаюся, Села,

⁵ (61-6) бо Ти, Боже, почув обітниці мої, Ти дав спадщину тим, хто Ймення Твого боїться!

⁶ (61-7) Цареві примнож дні до днів, продовж роки йому немов вічні віки,

⁷ (61-8) нехай він перед Божим лицем пробуває навіки, хай милість та правда його стережуть!

⁸ (61-9) Отак буду співати я завжди про Ймення Твоє, виконувати буду щоденно обіти свої!

62 Для дириґетна хору. Для Єдутуна. Псалом Давидів. (62-2) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!

² (62-3) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюся дуже!

³ (62-4) Доки будете ви нападати на людину? Усі хочете ви розтрощити її, немов мур той похилений, мов би паркан той валющий!

⁴ (62-5) Вони тільки й думають, як би зіпхнути її з висоти, вони полюбили неправду: благословляють своїми устами, в своєму ж нутрі проклинають!... Села.

⁵ (62-6) Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя!

⁶ (62-7) Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, тому не захитаюсь!

⁷ (62-8) У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!

⁸ (62-9) Мій народе, кожного часу надійтесь на Нього, серце своє перед Ним виливайте, Бог для нас пристановище! Села.

⁹ (62-10) Справді, людські сини як та пара, сини й вищих мужів обмана: як узяти на вагу вони легші від пари всі разом!

¹⁰ (62-11) Не надійтесь на утиск, і не пишайтесь грабунком; як багатство росте, не прикладайте свого серця до нього!

¹¹ (62-12) Один раз Бог сказав, а двічі я чув, що сила у Бога!

¹² (62-13) і в Тебе, о Господи, милість, бо відплачуєш кожному згідно з ділами його!

5 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

² через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.

³ І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,

⁴ а терпеливість досвід, а досвід надію,

⁵ а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.

⁶ Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.

⁷ Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.

⁸ А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.

⁹ Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані.

¹⁰ Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.

¹¹ І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення.

¹² Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.

¹³ Гріх бо був у світі й до Закону, але гріх не ставиться в провину, коли немає Закону.

¹⁴ Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.

¹⁵ Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.

¹⁶ І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.

¹⁷ Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведности, запанують у житті через одного Ісуса Христа.

¹⁸ Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.

¹⁹ Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними.

²⁰ Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. А де збільшився гріх, там зарясніла благодать,

²¹ щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.