46 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня. (46-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,

² (46-3) тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!

³ (46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села.

⁴ (46-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.

⁵ (46-6) Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.

⁶ (46-7) Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.

⁷ (46-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села.

⁸ (46-9) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!

⁹ (46-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!

¹⁰ (46-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!

¹¹ (46-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.

47 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (47-2) Всі народи, плещіть у долоні, покликуйте Богові голосом радости,

² (47-3) грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!

³ (47-4) Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,

⁴ (47-5) Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села.

⁵ (47-6) Бог виступає при радісних окриках, Господь при голосі рога.

⁶ (47-7) Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте,

⁷ (47-8) бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом!

⁸ (47-9) Бог зацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі!

⁹ (47-10) Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!

48 Пісня. Псалом синів Кореєвих. (48-2) Великий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі!

² (48-3) Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!

³ (48-4) Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.

⁴ (48-5) Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,

⁵ (48-6) але, як побачили, то здивувались, полякалися та й розпорошились...

⁶ (48-7) Обгорнув їх там страх, немов біль породіллю;

⁷ (48-8) Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.

⁸ (48-9) Як ми чули, так бачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить навіки його! Села.

⁹ (48-10) Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.

¹⁰ (48-11) Як ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, справедливости повна правиця Твоя!

¹¹ (48-12) Нехай веселиться Сіонська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.

¹² (48-13) Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,

¹³ (48-14) зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, щоб розповісти поколінню наступному,

¹⁴ (48-15) бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!

28 А коли врятувалися ми, то довідалися, що острів той зветься Меліта.

² Тубільці ж нам виявили надзвичайну людяність, бо вони запалили огонь, ішов бо дощ і був холод, і прийняли нас усіх.

³ Як Павло ж назбирав купу хмизу та й поклав на огонь, змія вискочила через жар, і почепилась на руку йому...

⁴ Як тубільці ж угледіли, що змія почепилась на руку йому, зачали говорити один одному: Либонь цей чоловік душогуб, що йому, від моря врятованому, Помста жити не дозволила!

⁵ Він струснув ту звірюку в огонь, і ніякої шкоди не зазнав!

⁶ А вони сподівалися, що він спухне або впаде мертвий умить. Коли ж довго чекали того та побачили, що ніякого лиха не сталося з ним, думку змінили й казали, що він бог...

⁷ Навкруги ж того місця знаходились, добра начальника острова, на ім'я Публія, він прийняв нас, і три дні ласкаво гостив.

⁸ І сталось, що Публіїв батько лежав, слабий на пропасницю та на червінку. До нього Павло ввійшов і помолився, і, руки на нього поклавши, уздоровив його.

⁹ Якже трапилось це, то й інші на острові, що мали хвороби, приходили та вздоровлялись.

¹⁰ Вони нас вшанували й великими почестями, а як ми від'їжджали, понакладали, чого було треба.

¹¹ А по трьох місяцях ми відпливли на олександрійському кораблі, що мав знака братів Діоскурів, і що на острові він перезимував.

¹² І, як ми допливли в Сіракузи, пробули там три дні.

¹³ А звідти, пливучи понад берегом, прибули ми до Реґії, а що вітер південний повіяв за день, то другого дня прибули в Путеолі,

¹⁴ де знайшли ми братів, вони ж нас ублагали сім день позостатися в них. І ось так прибули ми до Риму.

¹⁵ А звідти брати, прочувши про нас, назустріч нам вийшли аж до Аппіфору та до Тритаверни. Побачивши їх, Павло дякував Богові та посмілішав.

¹⁶ А коли прибули ми до Риму, Павлові дозволено жити осібно, ураз із вояком, що його сторожив.

¹⁷ І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.

¹⁸ Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.

¹⁹ Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.

²⁰ Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...

²¹ А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.

²² Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.

²³ А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.

²⁴ І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.

²⁵ Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,

²⁶ промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!

²⁷ Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!

²⁸ Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!

²⁹ Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.

³⁰ І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,

³¹ і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!