Псалми 4-6
Ukrainian Bible
4 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою!
2 (4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.
3 (4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
4 (4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.
5 (4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.
6 (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
7 (4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
8 (4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!
5 Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів. (5-2) Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
2 (5-3) Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
3 (5-4) Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
4 (5-5) бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
5 (5-6) Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
6 (5-7) Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
7 (5-8) А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
8 (5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
9 (5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
10 (5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
11 (5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє!
12 (5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!
6 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. На октаву. Псалом Давидів. (6-2) Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!
2 (6-3) Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості,
3 (6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?
4 (6-5) Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!
5 (6-6) Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?
6 (6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!...
7 (6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...
8 (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
9 (6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,
10 (6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!
Дії 17:16-34
Ukrainian Bible
16 Як Павло ж їх чекав ув Атенах, у ньому кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
17 Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрічними.
18 А дехто з філософів епікуреїв та стоїків сперечалися з ним. Одні говорили: Що то хоче сказати оцей пустомов? А інші: Здається, він проповідник чужих богів, бо він їм звіщав Євангелію про Ісуса й воскресення.
19 І, взявши його, повели в ареопаг та й казали: Чи можемо знати, що то є ця наука нова, яку проповідуєш ти?
20 Бо чудне щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що то значити має?
21 А всі атеняни та захожі чужинці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове говорити чи слухати.
22 Тоді Павло став посередині ареопагу й промовив: Мужі атенські! Із усього я бачу, що ви дуже побожні.
23 Бо, проходячи та оглядаючи святощі ваші, я знайшов також жертівника, що на ньому написано: Незнаному Богові. Ось Того, Кого навмання ви шануєте, Того я проповідую вам.
24 Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
25 і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
26 І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх,
27 щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!
29 Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми думати, що Божество подібне до золота, або срібла, чи до каменю, твору мистецтва чи людської вигадки.
30 Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися,
31 бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши.
32 Як почули ж вони про воскресення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: Про це будемо слухати тебе іншим разом...
33 Так вийшов Павло з-поміж них.
34 А деякі мужі пристали до нього й увірували, серед них і Діонисій Ареопагіт, і жінка, Дамара ім'ям, та інші із ними.
Read full chapter