A A A A A
Bible Book List

Псалми 37-39Ukrainian Bible (UKR)

37 Давидів. Не розпалюйся гнівом своїм на злочинців, не май заздрости до беззаконних,

бо вони, як трава, будуть скоро покошені, і мов та зелена билина пов'януть!

Надійся на Господа й добре чини, землю замешкуй та правди дотримуй!

Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!

На Господа здай дорогу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,

і Він випровадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою немов південь.

Жди Господа мовчки й на Нього надійся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на людину, що виконує задуми злі.

Повстримайсь від гніву й покинь пересердя, не розпалюйся лютістю, щоб чинити лиш зло,

бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа землю вспадкують!

10 А ще трохи й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його і не буде його,

11 а покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим!

12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,

13 та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!

14 Безбожні меча добувають та лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати людей простої дороги,

15 та ввійде їхній меч до їхнього власного серця, і поламані будуть їхні луки!

16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,

17 бо зламані будуть рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!

18 Знає Господь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,

19 за лихоліття не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.

20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!

21 Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість висвідчує та роздає,

22 бо благословенні від Нього вспадкують землю, а прокляті від Нього понищені будуть!

23 Від Господа кроки людини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;

24 коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.

25 Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.

26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.

27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!

28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння безбожних загине!

29 Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній.

30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,

31 Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.

32 А безбожний чатує на праведного, і пильнує забити його,

33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, коли буде судити його.

34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні.

35 Я бачив безбожного, що збуджував пострах, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево,

36 та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов!

37 Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність,

38 переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине!

39 А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття,

40 і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!

38 Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,

(38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...

(38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,

(38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,

(38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...

(38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,

(38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...

(38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...

(38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.

10 (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...

11 (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...

12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!

13 (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...

14 (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,

15 (38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!

16 (38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!

17 (38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

18 (38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!

19 (38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...

20 (38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...

21 (38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

22 (38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!

39 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

(39-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений.

(39-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком:

(39-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру!

(39-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села.

(39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!

(39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!

(39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!

(39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,

10 (39-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь...

11 (39-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села.

12 (39-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі!

13 (39-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене!

Дії 26Ukrainian Bible (UKR)

26 А Агріппа сказав до Павла: Дозволяємо тобі говорити про себе самого. Павло тоді простягнув руку, і промовив у своїй обороні:

О царю Агріппо! Уважаю себе за щасливого, що сьогодні я перед тобою боронитися маю з усього, у чім мене винуватять юдеї,

особливо ж тому, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечки. Тому я прошу мене вислухати терпляче.

А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї,

які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри.

І тепер я стою отут суджений за надію обітниці, що Бог дав її нашим отцям,

а її виконання чекають побачити наші дванадцять племен, служачи Богові безперестанно вдень та вночі. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї!

Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

10 що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

11 І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

12 Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

13 то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

14 І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

15 А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

16 Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

17 Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

18 відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

19 Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

20 але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

21 Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

22 Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

23 що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

24 Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

25 А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

26 Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

27 Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

28 Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

29 А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

30 І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

31 І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!

32 Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes