29 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!

² Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!

³ Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!

⁴ Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.

⁵ Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.

⁶ Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.

⁷ Голос Господній викрешує полум'я огняне,

⁸ голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.

⁹ Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!

¹⁰ Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!

¹¹ Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!

30 Псалом Давидів. Пісня освячення дому. (30-2) Буду тебе величати, о Господи, бо Ти з глибини мене витяг, і не потішив моїх ворогів ради мене!

² (30-3) Господи, Боже мій, я кликав до Тебе, і мене вздоровив Ти.

³ (30-4) Господи, вивів Ти душу мою із шеолу, Ти мене оживив, щоб в могилу не сходити мені!

⁴ (30-5) Співайте Господеві, святії Його, й славте пам'ять святині Його!

⁵ (30-6) Бо хвилю триває Він у гніві Своїм, все життя в Своїй ласці: буває увечорі плач, а радість на ранок!

⁶ (30-7) А я говорив був у мирі своєму: Я не захитаюсь навіки!

⁷ (30-8) Господи, в ласці Своїй Ти поставив мене на горі моїх сил. Як лице Своє Ти заховав, то збентежився я.

⁸ (30-9) До Тебе я кличу, о Господи, і благаю я Господа:

⁹ (30-10) Яка користь із крови моєї, коли я до гробу зійду? Чи хвалити Тебе буде порох? Чи він виявить правду Твою?

¹⁰ (30-11) Почуй, Господи, і помилуй мене, Господи, будь мені помічником!

¹¹ (30-12) Ти перемінив мені плач мій на радість, жалобу мою розв'язав, і підперезав мене радістю,

¹² (30-13) щоб славу співала людина Тобі й не замовкла! Господи, Боже мій, повік славити буду Тебе!

23 І вп'явся очима Павло на той синедріон і промовив: Мужі-браття, я аж по сьогоднішній день жив для Бога всім добрим сумлінням!

² Але первосвященик Ананій звелів тим, що стояли при ньому, щоб били його по устах.

³ Тоді промовив до нього Павло: Тебе битиме Бог, ти стіно побілена... Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, наказуєш бити мене проти Закону?

⁴ А присутні сказали: То ти Божому первосвященикові лихословиш?

⁵ І промовив Павло: Не знав я, брати, що то первосвященик. Бо написано: На начальника люду твого не лихослов.

⁶ І Павло, спостерігши, що частина одна саддукеї, а друга фарисеї, покликнув у синедріоні: Мужі-браття, я фарисей, і син фарисея. За надію на воскресення мертвих мене судять!

⁷ Якже він це промовив, колотнеча постала поміж саддукеями та фарисеями, і розділилась юрба.

⁸ Саддукеї бо твердять, що немає воскресення, ані Ангола, ані духа, фарисеї ж оце визнають.

⁹ І галас великий зчинився. А деякі книжники, із фарисейської групи, уставши, почали сперечатися, кажучи: У чоловікові цьому ми жадного лиха не знаходимо! А коли промовляв Дух до нього, чи Ангол, не противмося Богові.

¹⁰ А коли колотнеча велика зчинилась, то тисяцький, боячись, щоб Павла не роздерли, звелів воякам увійти та забрати його з-поміж них, і відвести в фортецю.

¹¹ А наступної ночі став Господь перед ним і промовив: Будь бадьорий! Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!

¹² А коли настав день, то дехто з юдеїв зібрались, та клятву склали, говорячи, що ні їсти, ні пити не будуть, аж доки Павла не заб'ють!

¹³ А тих, що закляття таке поклали, було більш сорока.

¹⁴ І вони приступили до первосвящеників та старших і сказали: Ми клятву склали нічого не їсти, аж поки заб'ємо Павла!

¹⁵ Отож разом із синедріоном передайте тисяцькому, щоб до вас він привів його, ніби хочете ви докладніш розізнати про нього. А ми, перше ніж він наблизиться, готові забити його...