A A A A A
Bible Book List

Приповісті 27-29Ukrainian Bible (UKR)

27 Не вихвалюйся завтрішнім днем, бо не знаєш, що день той породить.

Нехай інший тебе вихваляє, а не уста твої, чужий, а не губи твої.

Каміння тягар, і пісок важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.

Лютість жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?

Ліпше відкрите картання, ніж таємна любов.

Побої коханого вірність показують, а в ненависника поцілунки численні.

Сита душа топче й мед щільниковий, а голодній душі все гірке то солодке.

Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує.

Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.

10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не приходь в день нещастя свого, ліпший сусіда близький за далекого брата!

11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти, як мені докорятиме хто.

12 Мудрий бачить лихе і ховається, а безумні йдуть і караються.

13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку заставу візьми.

14 Хто сильним голосом благословляє із раннього ранку свого товариша, за прокляття залічується це йому.

15 Ринва, постійно текуча слотливого дня та жінка сварлива однакове:

16 хто хоче сховати її той вітра ховає, чи оливу пахучу правиці своєї, що видасть себе.

17 Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга.

18 Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.

19 Як лице до лиця у воді, так серце людини до серця людини.

20 Шеол й Аваддон не наситяться, не наситяться й очі людини.

21 Що для срібла топильна посудина, і горно для золота, те для людини уста, які хвалять її.

22 Хоч нерозумного будеш товкти товкачем поміж зернами в ступі, не відійде від нього глупота його!

23 Добре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на череди,

24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?

25 Появилася зелень, і трава показалась, і збирається сіно із гір,

26 будуть вівці тобі на вбрання, і козли ціна поля,

27 і молока твоїх кіз буде досить на їжу тобі, на їду твого дому, і на життя для служниць твоїх.

28 Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук.

Коли край провиниться, то має багато володарів, коли ж є людина розумна й знаюча, то держиться довго.

Людина убога, що гнобить нужденних, це злива рвучка, що хліба по ній не буває.

Ті, хто Закон залишає, хвалять безбожних, а ті, хто Закон береже, на них буряться.

Люди лихі правосуддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводорогий, хоч він і багач.

Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

Хто множить лихварським відсотком багатство своє, той для того громадить його, хто ласкавий для бідних.

Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того.

10 Хто простих доводить блудити дорогою зла, сам до ями своєї впаде, а невинні посядуть добро.

11 Багата людина в очах своїх мудра, та розумний убогий розслідить її.

12 Велика пишнота, як тішаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати людину.

13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.

14 Блаженна людина, що завжди обачна, а хто ожорсточує серце своє, той впадає в лихе.

15 Лев ричучий й ведмідь ненажерливий це безбожний володар над людом убогим.

16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненависник зажерливости буде мати дні довгі.

17 Людина, обтяжена за душогубство, втікає до гробу, нехай її не підпирають!

18 Хто ходить невинний, той буде спасений, а криводорогий впаде на одній із доріг.

19 Хто землю свою обробляє, той насититься хлібом, а хто за марнотним женеться, насититься вбогістю.

20 Вірна людина багата на благословення, а хто спішно збагачується, непокараним той не залишиться.

21 Увагу звертати на особу не добре, бо й за кус хліба людина згрішить.

22 Завидюща людина спішить до багатства, і не знає, що прийде на неї нужда.

23 Хто напоумляє людину, той знаходить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лестить язиком.

24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: Це не гріх, той розбійнику друг.

25 Захланний викликує сварку, хто ж має надію на Господа, буде насичений.

26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований.

27 Хто дає немаючому, той недостатку не знатиме, хто ж свої очі ховає від нього, той зазнає багато проклять.

28 Коли підіймаються люди безбожні, людина ховається, а як гинуть вони, то множаться праведні.

29 Чоловік остережуваний, та твердошиїй, буде зламаний нагло, і ліку не буде йому.

Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.

Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.

Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.

Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.

У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.

Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.

Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.

Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.

10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.

11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.

12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!

13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.

14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.

15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.

17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.

18 Без пророчих видінь люд розбещений, коли ж стереже він Закона блаженний.

19 Раб словами не буде покараний, хоч він розуміє, але не послухає.

20 Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? Більша надія глупцеві, ніж їй!

21 Хто розпещує змалку свого раба, то кінець його буде невдячний.

22 Гнівлива людина викликує сварку, а лютий вчиняє багато провин.

23 Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом.

24 Хто ділиться з злодієм, той ненавидить душу свою, він чує прокляття, та не виявляє.

25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.

26 Багато шукають для себе обличчя володаря, та від Господа суд для людини.

27 Насильник огида для праведних, а простодорогий огида безбожному.

2 до коринтян 10Ukrainian Bible (UKR)

10 А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.

І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.

Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,

зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,

і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,

і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.

Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.

Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.

Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.

10 Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,

11 такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.

12 Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.

13 Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.

14 Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.

15 Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,

16 щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.

17 А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!

18 Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes