Add parallel Print Page Options

10 Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.

Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.

Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.

Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.

Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.

Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.

Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.

Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.

Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.

10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.

11 Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.

12 Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.

13 В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.

14 Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.

15 Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.

16 Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.

17 Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.

18 Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.

19 Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

20 Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.

21 Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.

22 Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.

23 Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.

24 Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.

25 Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.

26 Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.

27 Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.

28 Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.

29 Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.

30 Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.

31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.

32 Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.

11 Обманливі шальки огида для Господа, а повна вага це Його уподоба.

Прийде пишність, та прийде і ганьба, а з сумирними мудрість.

Невинність простосердих веде їх, а лукавство зрадливих їх вигубить.

Не поможе багатство в день гніву, а справедливість від смерти визволює.

Справедливість невинного дорогу йому випростовує, безбожний же падає через безбожність свою.

Справедливість прямих їх рятує, а зрадливі захоплені будуть своєю захланністю.

При смерті людини безбожної гине надія, зникає чекання людини нікчемної.

Виривається праведний з утиску, і замість нього безбожний іде.

Свого ближнього нищить лукавий устами, а знанням визволяються праведні.

10 Добром праведних місто радіє, а як гинуть безбожні співає.

11 Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.

12 Хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.

13 Виявляє обмовник таємне, вірнодухий же справу ховає.

14 Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває.

15 Зле робить, як хто за чужого поручується, хто ж поруку ненавидить, той безпечний.

16 Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть.

17 Людина ласкава душі своїй чинить добро, а жорстока замучує тіло своє.

18 Чинить діло безвартне безбожний, хто ж праведність сіє заплату правдиву одержує.

19 Отак праведність є на життя, хто ж женеться за злом, той до смерти зближається.

20 Серцем лукаві огида для Господа, а хто в неповинності ходить Його уподоба.

21 Ручаюсь: не буде невинним лихий, а нащадок правдивих захований буде.

22 Золотая сережка в свині на ніздрі це жінка гарна, позбавлена розуму.

23 Жадання у праведних тільки добро, надія безбожних то гнів.

24 Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє.

25 Душа, яка благословляє, насичена буде, а хто поїть інших, напоєний буде і він.

26 Хто задержує збіжжя, того проклинає народ, хто ж поживу випродує, тому благословення на голову.

27 Хто прагне добра, той шукає вподобання, хто ж лихого жадає, то й прийде на нього воно.

28 Хто надію кладе на багатство своє, той впаде, а праведники зеленіють, як листя.

29 Хто неряд уносить до дому свого, той вітер посяде, а дурноголовий розумному стане рабом.

30 Плід праведного дерево життя, і мудрий життя набуває.

31 Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!

12 Хто любить навчання, той любить пізнання, а хто докір ненавидить, той нерозумний.

Добрий від Господа має вподобання, а людину злих замірів осудить Господь.

Не зміцниться людина безбожністю, корінь же праведних не захитається.

Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях.

Думки праведних право, підступні заміри безбожних омана.

Безбожних слова чатування на кров, а уста невинних урятовують їх.

Перевернути безбожних і вже їх нема, а дім праведних буде стояти.

Хвалять людину за розум її, а кривосердий стає на погорду.

Ліпше простий, але роботящий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позбавлений.

10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке.

11 Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму.

12 Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди.

13 Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде.

14 Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде.

15 Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради.

16 Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу.

17 Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману.

18 Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

19 Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.

20 В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир.

21 Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.

22 Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба.

23 Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.

24 Роботяща рука пануватиме, а лінива даниною стане.

25 Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить.

26 Праведний вивідає свою путь, а дорога безбожних зведе їх самих.

27 Не буде ледачий пекти свого полову, а людина трудяща набуде маєток цінний.

28 В путі праведности є життя, і на стежці її нема смерти.

Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,

але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.

Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.

Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,

14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!