Add parallel Print Page Options

Приповісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого,

щоб пізнати премудрість і карність, щоб зрозуміти розсудні слова,

щоб прийняти напоумлення мудрости, праведности, і права й простоти,

щоб мудрости дати простодушним, юнакові пізнання й розважність.

Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок,

щоб пізнати ту приповість та загадкове говорення, слова мудреців та їхні загадки.

Страх Господній початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням.

Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,

вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, то з ними не згоджуйся ти!

11 Якщо скажуть вони: Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричинно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шеол, та здорових, як тих, які сходять до гробу!

13 Ми знайдемо всіляке багатство цінне, переповнимо здобиччю наші хати.

14 Жеребок свій ти кинеш із нами, буде саква одна для всіх нас,

15 сину мій, не ходи ти дорогою з ними, спини ногу свою від їхньої стежки,

16 бо біжать їхні ноги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

18 то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

19 Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

20 Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

21 на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

22 Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?

23 Зверніться но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла була руку свою, та ніхто не прислухувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, картання ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміхатися буду, як прийде ваш страх.

27 Коли прийде ваш страх, немов вихор, і привалиться ваше нещастя, мов буря, як прийде недоля та утиск на вас,

28 тоді кликати будуть мене, але не відповім, будуть шукати мене, та не знайдуть мене,

29 за те, що науку зненавиділи, і не вибрали страху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, погорджували всіма моїми докорами!

31 І тому хай їдять вони з плоду дороги своєї, а з порад своїх хай насищаються,

32 бо відступство безумних заб'є їх, і безпечність безтямних їх вигубить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпечно, і буде спокійний від страху перед злом!

Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш,

щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму,

якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом,

якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,

тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,

бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!

Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,

щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!

Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра,

10 бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!

11 розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,

12 щоб тебе врятувати від злої дороги, від людини, що каже лукаве,

13 від тих, хто стежки простоти покидає, щоб ходити дорогами темряви,

14 що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,

15 що стежки їхні круті, і відходять своїми путями,

16 щоб тебе врятувати від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова,

17 що покинула друга юнацтва свого, а про заповіт свого Бога забула,

18 вона бо із домом своїм западеться у смерть, а стежки її до померлих,

19 ніхто, хто входить до неї, не вернеться, і стежки життя не досягне,

20 щоб ходив ти дорогою добрих, і стежки справедливих беріг!

21 Бо замешкають праведні землю, і невинні зостануться в ній,

22 а безбожні з землі будуть вигублені, і повириваються з неї невірні!

16 А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських.

А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду.

А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму.

А коли ж і мені випадатиме йти, то зо мною підуть.

Я прибуду до вас, коли перейду Македонію, бо проходжу через Македонію.

А в вас, коли трапиться, я поживу або й перезимую, щоб мене провели ви, куди я піду.

Не хочу я бачитись з вами тепер мимохідь, але сподіваюся деякий час перебути у вас, як дозволить Господь.

А в Ефесі пробуду я до П'ятдесятниці,

бо двері великі й широкі мені відчинилися, та багато противників...

10 Коли ж прийде до вас Тимофій, то пильнуйте, щоб він був безпечний у вас, бо діло Господнє він робить, як і я.

11 Тому то нехай ним ніхто не погорджує, але відпровадьте його з миром, щоб прийшов він до мене, бо чекаю його з братами.

12 А щодо брата Аполлоса, то я дуже благав був його, щоб прийшов до вас з братами, та охоти не мав він прибути тепер, але прийде, як матиме час відповідний.

13 Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні,

14 хай з любов'ю все робиться в вас!

15 Благаю ж вас, браття, знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони,

16 і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює.

17 Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили,

18 бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких!

19 Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас.

20 Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком.

21 Привітання моєю рукою Павловою.

22 Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та!

23 Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами!

24 Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!