A A A A A
Bible Book List

Від Луки 23-24 Ukrainian Bible (UKR)

23 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

11 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

16 Отже я покараю Його й відпущу.

17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

21 Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

22 Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

25 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

29 Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

30 Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

34 Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

44 Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

45 І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

46 І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

47 Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

48 І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

49 Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

50 І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

51 не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

52 цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

53 І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

54 День той був Приготування, і наставала субота.

55 А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

56 Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.

24 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

та й застали, що камінь від гробу відвалений був.

А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.

І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них.

А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими?

Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї.

Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня.

І згадали вони ті слова Його!

А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.

10 То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це.

11 Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм.

12 Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось...

13 І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.

14 І розмовляли вони між собою про все те, що сталося.

15 І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними.

16 Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали.

17 І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні?

18 І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями?

19 І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом.

20 Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп'яли...

21 А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...

22 А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували:

23 вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'явлення Анголів, які кажуть, що живий Він...

24 І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили...

25 Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки!

26 Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?

27 І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було.

28 І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.

29 А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути.

30 І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав...

31 Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий...

32 І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?...

33 І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були,

34 які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з'явився був Симонові.

35 А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба.

36 І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!

37 А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа.

38 Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять?

39 Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю.

40 І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги.

41 І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти?

42 Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.

43 І, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.

45 Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.

46 І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,

47 і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.

48 А ви свідки того.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти.

50 І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.

51 І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись.

52 А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.

53 І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes