9 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всього роду батьківського дому своєї матері, кажучи:

² Говоріть голосно до всіх сихемських господарів: Що ліпше для вас: чи панування над вами семидесяти мужів, усіх Єруббаалових синів, чи панування над вами мужа одного? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше.

³ І говорили брати його матері про нього голосно до сихемських господарів усі ті слова, і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: Він наш брат.

⁴ І дали йому сімдесят шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легковажних людей, і вони пішли за ним.

⁵ А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаалових, сімдесят чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаалів, наймолодший, бо сховався.

⁶ І були зібрані всі сихемські господарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

⁷ І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхів'ї гори Ґаріззім, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: Почуйте мене, сихемські господарі, і хай почує вас Бог!

⁸ Пішли були раз дерева, щоб помазати царя над собою, і сказали вони до оливки: Царюй ти над нами!

⁹ А оливка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду над деревами?

¹⁰ І сказали дерева до фіґи: Іди ти, та й над нами царюй!

¹¹ І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодощі та свій добрий врожай, і сторожити піду над деревами?

¹² І дерева промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

¹³ І промовив до них виноград: Чи я загубив свого сока, що Бога й людей веселити, і сторожити піду над деревами?

¹⁴ Тоді всі дерева сказали тернині: Іди ти, та й над нами царюй!

¹⁵ А тернина сказала деревам: якщо справді мене на царя над собою помазуєте, підійдіть, поховайтеся в тіні моїй! А як ні, то ось вийде огонь із тернини, та кедри ливанські поїсть!

¹⁶ А тепер, якщо направду й у невинності зробили ви, що настановили Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

¹⁷ бо мій батько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпеку, і врятував вас із руки Мідіяна,

¹⁸ а ви сьогодні повстали на дім батька мого, та й повбивали синів його, сімдесят люда, на одному камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими господарями, бо він брат ваш,

¹⁹ і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

²⁰ А як ні, вийде огонь з Авімелеха, та й поїсть господарів Сихему й Бет-Мілло, і вийде огонь із господарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха.

²¹ І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

²² І володів Авімелех над Ізраїлем три роки.

²³ І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими господарями, і зрадили сихемські господарі Авімелеха,

²⁴ щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

²⁵ І сихемські господарі поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабували все, що приходило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

²⁶ І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, і довірилися йому сихемські господарі.

²⁷ І виходили вони в поле, і збирали виноград свій, і вичавлювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

²⁸ І говорив Ґаал, син Еведів: Хто Авімелех і хто Сихем, що будемо служити йому? Чи ж він не син Єруббаалів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми будемо служити йому?

²⁹ А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє військо, та й вийди!

³⁰ І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, і запалився його гнів.

³¹ І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: Ось Ґаал, син Еведів, та брати його приходять до Сихему, і ось вони підбурюють місто проти тебе.

³² А тепер устань уночі ти та той народ, що з тобою, і чатуй на полі.

³³ І буде, встанеш рано вранці, як сходитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, він та народ той, що з ним, вийдуть до тебе, а ти зробиш йому, як знайде потрібним рука твоя.

³⁴ І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

³⁵ І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході міської брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із засідки.

³⁶ А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: Ось народ сходить із верхів гір. І сказав до нього Зевул: Ти бачиш гірську тінь, немов людей!

³⁷ А Ґаал далі говорив та казав: Ось народ сходить з верхів'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму.

³⁸ І сказав до нього Зевул: Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми будем служити йому? А оце той народ, що ти погорджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!

³⁹ І вийшов Ґаал перед сихемськими господарями, та й воював з Авімелехом.

⁴⁰ І Авімелех погнав його, і він побіг перед ним. І нападало багато трупів аж до входу до брами.

⁴¹ І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаала та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

⁴² І сталося другого дня, і вийшов народ на поле, а Авімелеху донесли про це.

⁴³ І взяв він людей, і поділив їх на три відділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ виходить із міста, і встав він на них, та й побив їх.

⁴⁴ А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході міської брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

⁴⁵ І Авімелех воював із містом цілий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

⁴⁶ І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

⁴⁷ І було донесено Авімелехові, що зібралися всі господарі сихемської башти.

⁴⁸ І вийшов Авімелех на гору Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настинав галуззя з дерева, і позносив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: Що ви бачили, що зробив я, поспішно зробіть, як я.

⁴⁹ І настинав також увесь народ кожен галуззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської вежі, близько тисячі чоловіків та жінок.

⁵⁰ І пішов Авімелех до Тевецу, і таборував при Тевеці, та й здобув його.

⁵¹ А в середині міста була міцна башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

⁵² І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

⁵³ Тоді одна жінка кинула горішнього каменя від жорен на Авімелехову голову, та й розторощила йому черепа.

⁵⁴ І він зараз кликнув до юнака, свого зброєноші, та й сказав йому: Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила! І його юнак проколов його, і він помер.

⁵⁵ І побачили ізраїльтяни, що Авімелех помер, та й порозходилися кожен на своє місце.

⁵⁶ І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдесят братів своїх.

⁵⁷ А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню голову, і прийшло на них прокляття Йотама, Єруббаалового сина.

10 І став по Авімелехові на спасіння Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, муж Іссахарів. І він сидів у Шамірі в Єфремових горах.

² І судив він Ізраїля двадцять і три роки, та й помер, і був похований в Шамірі.

³ І став по ньому Яір ґілеадеянин, і судив Ізраїля двадцять і два роки.

⁴ І було в нього тридцять синів, що їздили на тридцяти молодих ослах, а в них тридцять міст, їх кличуть аж до цього дня: Яірові села, що в ґілеадському краї.

⁵ І помер Яір, і був похований в Камоні.

⁶ А Ізраїлеві сини й далі чинили зло в Господніх очах, і служили Ваалам та Астартам, і богам арамським, і богам сидонським, і богам моавським, і богам аммонських синів, і богам филистимським. І покинули вони Господа, і не служили Йому.

⁷ І запалився Господній гнів на Ізраїля, і Він передав їх в руку филистимлян та в руку синів Аммонових.

⁸ І вони били й мучили Ізраїлевих синів від того року, і гнобили вісімнадцять років усіх Ізраїлевих синів, що по той бік Йордану в аморейському краї, що в Ґілеаді.

⁹ І перейшли Аммонові сини Йордан, щоб воювати також з Юдою й з Веніямином та з Єфремовим домом. І Ізраїлеві було дуже тісно!

¹⁰ І кликали Ізраїлеві сини до Господа, говорячи: Згрішили ми Тобі, бо ми покинули свого Бога, і служили Ваалам.

¹¹ І сказав Господь до Ізраїлевих синів: Чи ж не спас Я вас від Єгипту, і від амореянина, і від Аммонових синів, і від филистимлян?

¹² А сидоняни, і Амалик, і Маон гнобили вас, і ви кликали до Мене, і Я спас вас від їхньої руки.

¹³ А ви полишили Мене, і служили іншим богам, тому більше не спасатиму вас.

¹⁴ Ідіть, і кличте до тих богів, що ви вибрали їх, вони спасуть вас у часі вашого утиску.

¹⁵ І сказали Ізраїлеві сини до Господа: Згрішили ми! Зроби Ти нам усе, як добре в очах Твоїх. Тільки спаси нас цього дня!

¹⁶ І повикидали вони з-поміж себе чужих богів, та й служили Господеві. І знетерпеливилась душа Його через Ізраїлеве страждання.

¹⁷ А Аммонові сини були скликані, та й таборували в Ґілеаді. І були зібрані Ізраїлеві сини, та й таборували в Міцпі.

¹⁸ І сказали той народ та ґілеадські князі, один до одного: Хто той чоловік, що зачне воювати з Аммоновими синами? Він стане головою для всіх ґілеадських мешканців.

¹⁷ І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

¹⁸ і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти.

¹⁹ Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса.

²⁰ І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!

²¹ А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?...

²² Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших?

²³ Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи?

²⁴ Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!

²⁵ І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

²⁶ І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!...

²⁷ Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною!

²⁸ І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

²⁹ І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі.

³⁰ Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п'єте?

³¹ А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі.

³² Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

³³ Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?

³⁴ Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий?

³⁵ Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів...

³⁶ Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться.

³⁷ І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть.

³⁸ Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків.

³⁹ І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!

Read full chapter