10 І сталося, як почув єрусалимський цар Адоні-Цедек, що Ісус здобув Ай та вчинив його закляттям, і що як зробив Єрихонові й цареві його, так зробив Аєві та цареві його, і що мешканці Ґів'ону склали мир з Ізраїлем та були серед них,

² то дуже налякалися, бо Ґів'он місто велике, як одне з міст царських, і що він більший за Ай, а всі люди його лицарі.

³ І послав єрусалимський цар Адоні-Цедек до хевронського царя Гогама, і до ярмутського царя Пір'ама, і до лахіського царя Яфії, і до еґлонського царя Девіра, говорячи:

⁴ Прийдіть до мене, і допоможіть мені, і ми поб'ємо Ґів'она, бо він замирив з Ісусом та з Ізраїлевими синами.

⁵ І вони зібралися, і пішли п'ять аморейських царів: цар єрусалимський, цар хевронський, цар ярмутський, цар лахіський, цар еґлонський, вони та всі табори їхні, і розтаборувалися при Ґів'оні, і воювали проти них.

⁶ І послали ґів'онські люди до Ісуса та до табору в Ґілґал, говорячи: Не стримуй своєї руки від своїх рабів! Прийди до нас скоро, і спаси нас та допоможи нам, бо зібралися на нас усі аморейські царі, що замешкують гори.

⁷ І рушив Ісус із Ґілґалу, він та з ним усі вояки й військові лицарі.

⁸ І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо Я віддав їх у твою руку, ніхто з них не встоїть перед тобою.

⁹ І прибув до них Ісус зненацька, цілу ніч ішов із Ґілґалу.

¹⁰ І Господь навів на них замішання перед Ізраїлем, і побив їх великою поразкою в Ґів'оні. І він гнав їх дорогою входу до Бет-Хорону, і бив їх аж до Азеки та аж до Маккеди.

¹¹ І сталося, коли вони втікали перед Ізраїлем і були на сході від Бет-Хорону, то Господь кидав на них із неба велике каміння аж до Азеки, і вони вмирали. Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем.

¹² Тоді Ісус говорив Господеві того дня, коли Господь дав амореянина перед Ізраїлевих синів, та й сказав на очах Ізраїля: Стань, сонце, в Ґів'оні, а ти, місяцю, ув айялонській долині!

¹³ І сонце затрималося, а місяць спинився, аж поки народ відімстився своїм ворогам. Чи це не написане в книзі Праведного? І сонце стало на половині неба, і не поспішалося заходити майже цілий день.

¹⁴ І не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу, бо Господь воював для Ізраїля.

¹⁵ І вернувся Ісус, а з ним увесь Ізраїль до табору в Ґілґал.

¹⁶ А ті п'ять царів повтікали, та й сховалися в печері в Маккеді.

¹⁷ І було донесено Ісусові й сказано: Знайдені ті п'ять царів, сховані в печері в Маккеді.

¹⁸ А Ісус відказав: Приваліть велике каміння на отвір печери, і призначте до неї людей, щоб їх стерегти.

¹⁹ А ви не стійте, женіться за своїми ворогами, і понищте їхні задні стежі, і не давайте їм входити до їхніх міст, бо Господь, Бог ваш, віддав їх у вашу руку.

²⁰ І сталося, як завдав їм Ісус та Ізраїлеві сини дуже велику поразку, так, що прийшов їм кінець, а врятовані повтікали від них, і повходили до твердинних міст,

²¹ то ввесь народ у спокої вернувся до табору до Ісуса в Маккеді, і ніхто не поворушив язика свого проти кого з Ізраїлевих синів!

²² І сказав Ісус: Відчиніть отвір печери, і приведіть до мене з печери тих п'ятьох царів.

²³ І вони зробили так, і вивели до нього з печери тих п'ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя ярмутського, царя лахіського, царя еґлонського.

²⁴ І сталося, як привели тих царів до Ісуса, то Ісус закликав усіх Ізраїлевих людей, і сказав військовим начальникам, що йшли з ним: Підійдіть, поставте свої ноги на шиї цих царів. І вони попідходили, і поставили свої ноги на їхні шиї.

²⁵ І сказав до них Ісус: Не бійтеся й не лякайтеся, будьте сильні та відважні, бо Господь зробить так усім вашим ворогам, із якими ви воюєте.

²⁶ А по цьому Ісус бив їх, і повбивав їх, і повісив їх на п'ятьох деревах. І висіли вони на тих деревах аж до вечора.

²⁷ І сталося на час заходу сонця, Ісус наказав, і поздіймали їх із дерев, і повкидали їх до печери, де вони були поховалися, і понакладали велике каміння на отвір печери, де воно аж до цього дня.

²⁸ А Маккеду Ісус здобув того дня, і побив вістрям меча її та царя її, учинив закляттям їх та кожну особу, хто був у ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він її цареві те саме, що зробив був цареві єрихонському.

²⁹ А Ісус та ввесь Ізраїль із ним перейшов з Маккеди до Лівни, та й воював проти Лівни.

³⁰ І дав Господь в Ізраїлеву руку також її та царя її, і він побив вістрям меча її та кожну особу, що в ній, не позоставив жодного врятованого в ній. І зробив він цареві її, як зробив був цареві єрихонському.

³¹ І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним із Лівни до Лахішу, і таборував при ньому та воював проти нього.

³² І дав Господь в Ізраїлеву руку Лахіш, і здобув він його другого дня, і побив вістрям меча його та кожну особу, що в ньому, усе так, як зробив був Лівні.

³³ Тоді прийшов ґезерський цар Горам допомогти Лахішу, та Ісус побив його й народ його, так що не позоставив жодного в ньому.

³⁴ І перейшов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Лахішу до Еґлону, і таборували при ньому та воювали з ним.

³⁵ І здобули його того дня, і побили його вістрям меча, а кожну особу, що в ньому, того дня зробили закляттям, усе так, як зробив був Лахішу.

³⁶ І пішов Ісус та ввесь Ізраїль із ним з Еґлону до Хеврону, і воював із ним.

³⁷ І здобув його, і побив вістрям меча його та царя його, і всі міста його, і кожну особу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, усе так, як зробив був Еґлонові. І зробив закляттям його та кожну особу, що в ньому була.

³⁸ І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до Девіру, і воював із ним.

³⁹ І він здобув його, і царя його, і всі міста його, і повбивали їх вістрям меча, та й зробив закляттям кожну душу, що в ньому, не позоставив жодного врятованого, як зробив був Хевронові, так зробив Девірові та цареві його, і як зробив був Лівні та цареві її.

⁴⁰ І побив Ісус увесь Край: гору, і Неґев і Шефелу, і узбіччя, і всіх їхніх царів, не зоставив жодного врятованого, а кожну особу зробив закляттям, як наказав був Господь, Бог Ізраїлів.

⁴¹ І бив їх Ісус від Кадеш-Барнеа та аж до Аззи, і ввесь ґошенський край, і аж до Ґів'ону.

⁴² А всіх тих царів та їхній край Ісус здобув одним разом, бо Господь, Бог Ізраїлів, воював для Ізраїля.

⁴³ І вернувся Ісус та ввесь Ізраїль із ним до табору в Ґілґал.

11 І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,

² і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу,

³ ханаанеянин зо сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи.

⁴ І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць дуже багато.

⁵ І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем.

⁶ І сказав Господь до Ісуса: Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні.

⁷ І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них.

⁸ І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот-Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого.

⁹ І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.

¹⁰ І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.

¹¹ І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.

¹² А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній.

¹³ Тільки всі міста, що стоять на згір'ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, одного його спалив Ісус.

¹⁴ А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, не позоставили жодної душі.

¹⁵ Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві.

¹⁶ І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину,

¹⁷ від гори Халак, що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал-Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх.

¹⁸ Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями.

¹⁹ Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів'онських мешканців, усе взяли війною.

²⁰ Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві.

²¹ І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.

²² Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.

²³ І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.

12 А оце царі того Краю, яких побили Ізраїлеві сини, і посіли їхній Край по тім боці Йордану на схід сонця, від арнонського потоку аж до гори Гермон, та ввесь степ на схід:

² Сигон, цар аморейський, що сидів у Хешбоні, що панував від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і середина потоку, і половина Ґілеаду, і аж до потоку Яббоку, границі синів Аммонових,

³ і степ аж до озера Кінроту на схід, і аж до степового моря, моря Солоного на схід, дорогою на Бет-Гаєшімот, і від Теману під узбіччями Пісґі.

⁴ І границя Оґа, царя башанського, із остатку рефаїв, що сидів в Аштароті, і в Едреї,

⁵ і що панував на горі Гермон, і на Салха, і на всім Башані аж до границі ґешурейської та маахатейської, і половина Ґілеаду, границя Сигона, царя хешбонського.

⁶ Мойсей, раб Господній, та Ізраїлеві сини повбивали їх. І дав його Мойсей раб Господній, на спадок Рувимовому та Ґадовому та половині племени Манасіїного.

⁷ А оце царі того Краю, що повбивав Ісус та Ізраїлеві сини по той бік Йордану на захід від Баал-Ґаду в ливанській долині аж до гори Халак, що підіймається до Сеїру, і Ісус віддав її Ізраїлевим племенам на спадок за їхнім поділом,

⁸ на горі, і в Шефілі, і в Араві, і на узбіччі, і в пустині, і на півдні, хіттеянина, амореянина, і ханаанеянина, періззеянина, хіввеянина й євусеянина:

⁹ цар єрихонський один, цар гайський, що з боку Бет-Елу, один,

¹⁰ цар єрусалимський один, цар хевронський один,

¹¹ цар ярмутський один, цар лахіський один,

¹² цар єґлонський один, цар ґезерський один,

¹³ цар девірський один, цар ґедерський один,

¹⁴ цар хоремський один, цар арадський один,

¹⁵ цар лівенський один, цар адулламський один,

¹⁶ цар маккедський один, цар бет-елський один,

¹⁷ цар таппуахський один, цар хеферський один,

¹⁸ цар афекський один, цар шаронський один,

¹⁹ цар мадонський один, цар хацорський один,

²⁰ цар шімронський один, цар ахшафський один,

²¹ цар таанахський один, цар меґіддівський один,

²² цар кедеський один, цар йокнеамський при Кармелі один,

²³ цар дорський при Нафат-Дорі один, цар ґоїмський при Ґілґалі один,

²⁴ цар тірцький один. Усіх царів тридцять і один.

³⁹ Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

⁴⁰ І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

⁴¹ Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

⁴² і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

⁴³ І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴ Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

⁴⁵ Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷ і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

⁴⁸ що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹ бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰ і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹ Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵² Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³ удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴ Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵ як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶ І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

Read full chapter