Йов 5-7
Ukrainian Bible
5 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?
2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!
3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!
19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:
20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.
21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.
22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.
23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.
24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.
25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!
26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!
27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!
6 А Йов відповів та й сказав:
2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,
3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...
4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...
5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?
6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?
7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...
8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...
25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?
26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,
27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.
29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!
30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?
7 Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...
2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...
4 Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...
5 Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...
6 А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...
7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...
8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...
9 Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,
10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...
11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...
19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?
20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?
21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...
Дії 8:1-25
Ukrainian Bible
8 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8 І радість велика в тім місті була!
9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!
20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.
24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
Read full chapter