A A A A A
Bible Book List

Йов 32-33 Ukrainian Bible (UKR)

32 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.

І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.

Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.

А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.

І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запалився його гнів!

І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й сказав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.

Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!

Справді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.

Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.

10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!

11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.

12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!

13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!

14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.

15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...

16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.

17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.

18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...

19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!

20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!

21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,

22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!

33 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.

Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.

Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.

Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.

Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!

Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!

Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.

Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:

Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!

10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.

11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...

12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!

13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?

14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:

15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,

16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,

17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,

18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.

19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.

20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.

21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.

22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.

23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,

24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.

25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.

26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.

27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.

28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.

29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,

30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.

31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!

32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.

33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!

Дії 14 Ukrainian Bible (UKR)

14 І трапилось, що в Іконії вкупі ввійшли вони до синагоги юдейської, і промовили так, що безліч юдеїв й огречених увірували.

Невірні ж юдеї підбурили та роз'ятрили душі поган на братів.

Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

і Євангелію там звіщали.

А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

10 то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

16 За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

19 А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

22 душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

23 І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

25 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

26 а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

28 І перебували вони немалий час із учнями.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes