A A A A A
Bible Book List

Йов 28-29Ukrainian Bible (UKR)

28 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

19 Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

21 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

29 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

Дії 13:1-25Ukrainian Bible (UKR)

13 А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.

Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!

Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.

Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.

Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.

А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.

Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.

Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.

Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,

10 і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?

11 І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...

12 Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!

13 І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.

14 А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.

15 А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!

16 Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!

17 Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,

18 і літ із сорок Він їх годував у пустині,

19 а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,

20 майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.

21 А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.

22 А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.

23 За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,

24 як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.

25 А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes