Add parallel Print Page Options

24 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!

Пересовують межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,

займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,

вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю...

Тож вони, бідарі, немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей...

На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,

наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,

мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають...

Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого...

10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.

11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!

12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги...

13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.

14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій...

15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя...

16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,

17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...

18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...

19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!

20 Забуде його лоно матері, буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник поламаний буде, мов дерево!...

21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.

22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!

23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:

24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, вони гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...

25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?

25 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:

Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.

Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?

І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?

Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!

Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...

26 А Йов відповів та й сказав:

Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?

Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?

Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?

Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.

Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.

Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.

Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.

Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.

10 На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.

11 Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.

12 Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.

13 Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.

14 Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...

27 І Йов далі вів мову свою та й казав:

Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...

28 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

19 Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

21 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!