Йов 14-16
Ukrainian Bible
14 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:
2 вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...
3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!
4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!
5 Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,
6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...
7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;
8 якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,
9 то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!
10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...
11 Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
12 так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
13 О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!
14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!
15 Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,
17 провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...
18 Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,
19 каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...
20 Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...
21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...
22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..
15 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...
16 А Йов відповів та й сказав:
2 Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!
3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!
9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...
10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...
12 Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...
14 Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...
15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...
16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...
20 Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,
21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,
22 бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...
Дії 9:22-43
Ukrainian Bible
22 А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.
23 А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,
24 та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.
25 Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.
26 А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.
27 Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.
28 І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.
29 Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.
30 Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.
31 А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.
32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.
33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.
34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...
35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.
37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.
38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!
39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.
40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...
41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її.
42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували.
43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.
Read full chapter