7 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!

² І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній!

³ А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

⁴ А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем.

⁵ І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ.

⁶ А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв...

⁷ І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою.

⁸ І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку.

⁹ А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день.

¹⁰ А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві.

¹¹ І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому.

¹² І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви.

¹³ Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій,

¹⁴ і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!

¹⁵ Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця.

¹⁶ І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні.

¹⁷ А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх,

¹⁸ то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі!

¹⁹ А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм,

²⁰ то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів!

²¹ А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?...

²² І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!...

8 І сталося по двадцятьох роках, коли Соломон будував дім Господній та свій дім,

² то міста, які дав Хурам Соломонові, Соломон розбудував їх, і осадив там Ізраїлевих синів.

³ І пішов Соломон до Хават-Цови, і переміг її.

⁴ І збудував він Тадмора в пустині, та всі міста для запасів, що побудував у Хаматі.

⁵ І побудував він Бет-Хорон горішній та Бет-Хорон долішній, твердинні міста, мури, двері та засуви,

⁶ і Баалат, і всі міста для запасів, що були в Соломона, і всі міста для колесниць, і міста для верхівців, і всяке пожадання Соломона, що жадав він збудувати в Єрусалимі й на Ливані, та в усьому Краї його панування.

⁷ Увесь народ, позосталий з хіттеян, і з амореян, і з періззеян, і з хіввеян, і з євусеян, що вони не з Ізраїля,

⁸ з їхніх синів, що зосталися по них у Краї, що їх не повигублювали Ізраїлеві сини, то їх Соломон узяв на данину, і це позосталося аж до цього дня.

⁹ А Ізраїлевих синів Соломон не робив рабами для своєї праці, але вони були військові, і зверхники сторожі його, і зверхники колесниць його та його верхівців.

¹⁰ І оце вони були зверхники-намісники царя Соломона, двісті і п'ятдесят, що панували над народом.

¹¹ А фараонову дочку перевів Соломон із Давидового Міста до дому, що збудував для неї, як сказав: Не буде сидіти мені жінка в домі Давида, Ізраїлевого царя, бо святий він, бо Господній ковчег увійшов у нього.

¹² Тоді Соломон приніс цілопалення для Господа на Господньому жертівнику, якого він збудував перед притвором,

¹³ щоб за потребою кожного дня приносити жертву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок.

¹⁴ І поставив він, за розпорядком Давида, батька свого, черги священиків на їхню службу, і Левитів на їхніх вартах на хвалу та на службу відповідно до священиків за потребою кожного дня, і придверних в їхніх чергах для кожної брами, бо такий був наказ Давида, Божого чоловіка.

¹⁵ І не відступали вони від наказів царя про священиків та Левитів, щодо всякої речі й щодо скарбів.

¹⁶ І була зроблена вся Соломонова праця аж до цього дня, від заложення Господнього дому й аж до закінчення його, коли був закінчений дім Господній.

¹⁷ Тоді пішов Соломон до Ецйон-Ґеверу та до Елоту над морським берегом в едомському краї.

¹⁸ І прислав йому Хурам через своїх рабів кораблі та рабів, що знали море. І прийшли вони з Соломоновими рабами до Офіру, і взяли звідти чотири сотні й п'ятдесят талантів золота, і привезли до царя Соломона.

9 А цариця Шеви почула була про славу Соломонову, і прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалимі. Прийшла вона з дуже великим багатством, із верблюдами, що несли пахощі та безліч золота й дорогого каміння. І прийшла вона до Соломона, і говорила з ним про все, що було на серці її.

² І Соломон вияснив їй усі її запити, і не було запиту, незнаного Соломонові, якого не порішив би він їй.

³ І побачила цариця Шеви всю Соломонову мудрість та дім, що він збудував,

⁴ і їжу столу його, і мешкання рабів його, і поставу слуг його та їхні одежі, і чашників його, та їхні одежі, і вхід його, яким він уходить до Господнього дому, і не могла вона з дива вийти!

⁵ І сказала вона до царя: Правдою було те, що я чула в своїм краї про твої діла та про твою мудрість.

⁶ І не повірила я їхнім словам, аж поки сама не прийшла та не побачили мої очі, і ось не була представлена мені й половина великости твоєї мудрости: ти перевищив славу, про яку я чула!

⁷ Щасливі люди твої, і щасливі оці твої слуги, що завжди стоять перед обличчям твоїм та слухають твою мудрість!

⁸ Нехай буде благословенний Господь, Бог твій, що вподобав тебе, щоб посадити тебе на Свого трона за царя у Господа, Бога твого, через любов Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки. І Він настановив тебе над ними царем, щоб чинити право та справедливість!

⁹ І дала вона цареві сто й двадцять талантів золота, і дуже багато пахощів та дороге каміння. І більш уже не було таких пахощів, як ті, що цариця Шеви дала цареві Соломонові!

¹⁰ І також Хурамові раби та раби Соломонові, що довозили золото з Офіру, спроваджували алмуґове дерево та дороге каміння.

¹¹ І поробив цар з алмуґового дерева сходи для Господнього дому та для дому царського, і гусла, і арфи для співаків. І такі речі, як вони, не бачені перед тим в юдейському Краї!

¹² А цар Соломон дав цариці Шеви все бажання її, чого вона бажала, окрім такого, що вона привезла до царя. І пішла вона назад до свого краю, вона та слуги її.

¹³ І була вага того золота, що приходило для Соломона в одному році, шість сотень і шістдесят і шість талантів золота,

¹⁴ окрім того, що приходило від купців та з торговлі ходячих. І всі царі арабські та намісники Краю довозили золото й срібло Соломонові.

¹⁵ І зробив цар Соломон дві сотні великих щитів із кутого золота, шість сотень шеклів кутого золота йшло на одного щита,

¹⁶ та три сотні щитів менших із кутого золота, три сотні шеклів золота йшло на одного щита. І цар віддав їх до дому Ливанського Лісу.

¹⁷ І зробив цар великого трона зо слонової кости, і покрив його чистим золотом.

¹⁸ У трона було шість східців та підніжжя з золота позад трону, та поруччя з цього й з того боку при місці сидіння, та два леви, що стояли при поруччях.

¹⁹ І дванадцять левів стояли там на шости ступенях з того й з того боку. По всіх царствах не було так зробленого!

²⁰ І ввесь посуд на пиття царя Соломона золото, і всі речі дому Ливанського Лісу щире золото, нічого з срібла, воно за Соломонових днів не рахувалося за щось.

²¹ Бо цареві кораблі ходили до Таршішу з Хурамовими рабами. Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото та срібло, слонову кість, і мавп та пав.

²² І став цар Соломон найбільшим від усіх земних царів, щодо багатства та щодо мудрости.

²³ І всі земні царі хотіли бачити Соломона, щоб послухати його мудрости, що Бог дав у його серце.

²⁴ І вони приносили кожен свого дара, речі срібні та речі золоті, й одежу, зброю та пахощі, коні та мули, що на рік припадало.

²⁵ І було в Соломона чотири тисячі кінських жолобів та колесниць, і дванадцять тисяч верхівців, і він порозміщував їх по колесничних містах та при царі в Єрусалимі.

²⁶ І він панував над усіма царями від Річки й аж до краю филистимлян, і аж до єгипетської границі.

²⁷ І Соломон наскладав в Єрусалимі срібла, мов того каміння, а кедрів наскладав, щодо численности, як сикомори, що в Шефелі!

²⁸ А коней приводили Соломонові з Єгипту та з усіх країв.

²⁹ А решта Соломонових діл, перших та останніх, ото вони описані в історії пророка Натана, і в пророцтві шілонянина Ахійї, і в видіннях прозорливця Єді на Єровоама, Неватового сина.

³⁰ І царював Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок літ.

³¹ І спочив Соломон за своїми батьками, і поховали його в Місті Давида, батька його, а замість нього зацарював син його Рехав'ам.

11 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.

² А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.

³ Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...

⁴ Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.

⁵ А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

⁶ А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.

⁷ Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.

⁸ Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?

⁹ Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.

¹⁰ А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.

¹¹ Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.

¹² А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.

¹³ Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.

¹⁴ Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.

¹⁵ І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.

¹⁶ Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.

¹⁷ Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.

¹⁸ А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.

¹⁹ І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.

²⁰ Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.

²¹ І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...

²² Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!

²³ Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!

²⁴ Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.

²⁵ Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.

²⁶ І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?

²⁷ Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.

²⁸ І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!

²⁹ А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.

Read full chapter