A A A A A
Bible Book List

2 хроніки 13-14 Ukrainian Bible (UKR)

13 Вісімнадцятого року царя Єровоама та зацарював Авійя над Юдою.

Три роки царював він в Єрусалимі. А ім'я його матері Міхая, дочка Уріїла з Ґів'ї. І війна точилася між Авійєю та між Єровоамом.

І зачав Авійя війну з військом хоробрих вояків, чотири сотні тисяч вибраних мужів, а Єровоам приготовився до війни з ним з вісьмома сотнями тисяч вибраних мужів, хоробрих вояків.

І встав Авійя з-над гори Цемараїм, що в Єфремових горах, та й сказав: Послухайте мене, Єровоаме, та ввесь Ізраїлю!

Чи ж не вам знати, що Господь, Бог Ізраїлів, дав Давидові царство над Ізраїлем навіки, йому та синам його, соляною умовою?

Та встав Єровоам, Неватів син, раб Соломона, Давидового сина, і збунтувався на пана свого.

І зібралися до нього люди пусті, нікчемні, і стали міцніші від Рехав'ама, Соломонового сина. А Рехав'ам був юнак та м'якосердий, і не був сильним проти них.

А тепер ви говорите, щоб бути сильними проти Господнього царства в руці Давидових синів, а вас велика кількість, і з вами золоті тельці, яких Єровоам понароблював вам за богів.

Чи ж ви не повиганяли Господніх священиків, Ааронових синів, та Левитів? І понаставляли ви собі священиків, як ставлять народи цих країв, кожен, хто прийде, щоб посвятитися молодим бичком та сімома баранами, то стає священиком для того, що не є Богом.

10 А ми, Бог наш Господь, і ми не полишили Його, а наші священики, що служать Господеві, це Ааронові сини, а Левити при службі.

11 І ми приносимо Господеві цілопалення кожного ранку та кожного вечора, і запашне кадило, і укладання хліба на чистому столі, і золотий свічник та лямпади його, щоб запалювати кожного вечора, бо ми стережемо службу Господа, нашого Бога, а ви полишили Його!

12 І ось з нами на чолі Бог, і священики Його, і голосні сурми, щоб сурмити на вас. Ізраїлеві сини, не воюйте з Господом, Богом вашим, бо вам не поведеться!

13 А Єровоам вирядив засідку, щоб пішла позад них, і були вони перед Юдою, а засідка позад них.

14 І обернулися юдеї, аж ось у них бій спереду та ззаду! І кликали вони до Господа, а священики сурмили в сурми...

15 І закричали юдеї. І сталося, як юдеї закричали, то Бог ударив Єровоама та всього Ізраїля перед Авійєю та перед Юдою.

16 І повтікали ізраїльтяни перед Юдою, і Бог дав їх в їхню руку.

17 І вдарили в них Авійя та народ його великою поразою, і попадали трупи з Ізраїля, п'ять сотень тисяч вибраних мужів!

18 І впокорилися Ізраїлеві сини того часу, а Юдині сини зміцніли, бо опиралися на Господа, Бога їхніх батьків.

19 І гнався Авійя за Єровоамом, і здобув від нього міста: Бет-Ел та залежні його міста, і Єшану та залежні її міста, і Ефрон та залежні його міста.

20 І Єровоам не затримав сили вже за днів Авійї. І вдарив його Господь, і він помер.

21 І зміцнився Авійя, і взяв собі чотирнадцять жінок, і породив двадцять і двоє синів та шістнадцятеро дочок.

22 А решта Авійєвих діл, і дороги його та слова його описані в історії пророка Іддо.

14 (13-23) І спочив Авійя зо своїми батьками, і поховали його в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Аса. За його днів заспокоївся Край на десять літ.

(14-1) І робив Аса добре та вгодне в очах Господа, Бога свого.

(14-2) І повсував він жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і постинав святі дерева.

(14-3) І наказав він Юді звертатися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати Його Закона та заповідь.

(14-4) І повсував він зо всіх Юдиних міст пагірки та подоби сонця. І заспокоїлося царство при ньому.

(14-5) І побудував він твердинні міста в Юді, бо заспокоївся Край, і не було на нього війни за тих років, бо Господь дав йому мир.

(14-6) І сказав він до Юди: Побудуймо ці міста, й оточімо муром та баштами, ворітьми та засувами. Іще він, цей Край, наш, бо зверталися ми до Господа, нашого Бога. Зверталися ми, і Він дав нам мир навколо. І побудували, і їм щастило.

(14-7) І було в Аси війська: носіїв великих щитів та ратищ з Юди три сотні тисяч, а з Веніямина таких, що носять малого щита, та лучників двісті й вісімдесят тисяч. Усі вони хоробрі вояки.

(14-8) І вийшов на них кушеянин Зерах із військом у тисячу тисяч та з трьома сотнями колесниць, і прибув аж до Мареші.

10 (14-9) І вийшов Аса проти нього, і вони вставилися до бою в долині Цефат при Мареші.

11 (14-10) І кликнув Аса до Господа. Бога свого, та й сказав: Господи, нема кому, крім Тебе, допомогти численному або безсилому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім'я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе!

12 (14-11) І побив Господь кушеян перед Асою та перед Юдою, і кушеяни повтікали.

13 (14-12) І гнав їх Аса та народ, що був з ним, аж до Ґерару. І попадало з кушеян багато, так що ніхто з них не залишився живий, бо вони були поторощені перед Господнім лицем та перед табором Його. І понесли вони дуже багато здобичі.

14 (14-13) І побили вони всі міста навколо Ґерару, бо Господній страх був на них. І пограбували вони всі ті міста, бо в них було багато здобичі.

15 (14-14) Порозбивали вони також намети чередників, і зайняли дуже багато дрібної худоби та верблюдів, та й вернулися до Єрусалиму.

Від Івана 12:1-26 Ukrainian Bible (UKR)

12 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім!

І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати:

Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?

А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали.

І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені...

Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!

А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!

16 А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому.

17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.

24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes