1 хроніки 13-15
Ukrainian Bible
13 І радився Давид із тисячниками та з сотниками, зо всіма значними.
2 І сказав Давид до всієї Ізраїлевої громади: Якщо вам це добре, а від Господа, Бога нашого вподобане, пошлімо до наших братів, позосталих по всіх Ізраїлевих краях, а з ними до священиків та Левитів, по містах та по їхніх пасовиськах, і нехай зберуться до нас.
3 І вернімо ковчега нашого Бога до нас, бо не зверталися ми до нього за Саулових днів.
4 І сказала вся громада, щоб зробити так, бо слушна була та річ в очах усього народу.
5 І зібрав Давид усього Ізраїля від єгипетського Шіхору й аж туди, де йдеться до Хамату, щоб спровадити Божого ковчега з Кір'ят-Єаріму.
6 І пішов Давид та ввесь Ізраїль у Баалу, в Юдин Кір'ят-Єарім, щоб винести звідти ковчега Бога, Господа, що сидить на херувимах, що ім'я Його прикликається.
7 І повезли Божого ковчега на новому возі з Авінадавового дому, а Узза та Ахйо провадили того воза.
8 А Давид та ввесь Ізраїль грали перед Божим лицем з усієї сили, і з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на цимбалах, і на сурмах.
9 І прийшли вони аж до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоб підхопити ковчега, бо воли нахилили його.
10 І запалився на Уззу гнів Господній, і Він убив його за те, що простяг руку свою до ковчега. І помер він там перед Господнім лицем...
11 І зажурився Давид тим, що Господь убив Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза, і так воно зветься аж до цього дня.
12 І того дня Давид злякався Бога, говорячи: Як я внесу до себе Божого ковчега?
13 І не повіз Давид ковчега до себе, до Давидового Міста, а направив його до дому ґатянина Овед-Едома.
14 І пробував Божий ковчег із домом Овед-Едома в його домі три місяці. А Господь поблагословив дім Овед-Едома, та все, що було його.
14 А Хірам, цар тирський, послав до Давида послів, і кедрового дерева, каменярів та теслярів, щоб збудувати йому дім.
2 І пізнав Давид, що Господь міцно поставив його царем над Ізраїлем, бо царство його було піднесене високо ради народу його, Ізраїля.
3 І взяв Давид іще жінок в Єрусалимі, і Давид породив іще синів та дочок.
4 А оце імена народжених йому в Єрусалимі: Шаммуа і Шовав, Натан і Соломон,
5 і Ївхар, і Елішуя, і Елпелет,
6 і Ноґах, і Нефеґ, і Яфія,
7 і Елішама, і Ел'яда, і Еліфелет.
8 І почули филистимляни, що Давид був помазаний на царя над усім Ізраїлем, і піднялися всі филистимляни, щоб шукати Давида. А Давид почув про це, і вийшов проти них.
9 А филистимляни прийшли й стали таборами в долині Рефаїм.
10 І питався Давид у Бога, говорячи: Чи виходити на филистимлян, і чи даси Ти їх в руку мою? І відказав йому Господь: Вийди, і Я дам їх у руку твою.
11 І зійшли вони до Баал-Пераціму, і Давид побив їх там. І сказав Давид: Розбив Бог ворогів моїх рукою моєю, як прорив води! Тому назвали ім'я того місця: Баал-Перацім!
12 А вони позоставили там богів своїх, і Давид наказав, і вони були спалені в огні.
13 А филистимляни ще отаборилися в долині.
14 А Давид іще питався Бога, і Бог йому сказав: Не підеш за ними, а поверни від них, і прибудеш до них з-навпроти бальзамового ліска.
15 І станеться, як ти почуєш шелест ніби кроків на верховіттях бальзамових дерев, тоді вийдеш на бій, бо то вийшов Бог перед тебе, щоб побити филистимський табір.
16 І зробив Давид так, як наказав йому Бог, і вони побили филистимський табір від Ґів'ону аж до Ґезеру.
17 І неслося Давидове ім'я по всіх краях, а Господь дав, що всі народи боялись його.
15 І поробив він собі доми в Давидовому Місті, і приготовив місце на Божого ковчега, і розтягнув для нього скинію.
2 Тоді Давид сказав, щоб ніхто не носив Божого ковчега, окрім Левитів, бо їх вибрав Господь носити ковчега Господа та служити Йому аж навіки.
3 І Давид зібрав усього Ізраїля до Єрусалиму, щоб винести Господнього ковчега на його місце, яке приготовив йому він.
4 І зібрав Давид Ааронових синів та Левитів.
5 Від Кегатових синів: зверхник Уріїл, а братів його сотня й двадцять.
6 Від синів Мерарі: зверхник Асая, а братів його двісті й двадцять.
7 Від Ґершомових синів: зверхник Йоїл, а братів його сотня й тридцять.
8 Від Еліцафанових синів: зверхник Шемая, а братів його двісті.
9 Від Хевронових синів: зверхник Еліїл, а братів його вісімдесят.
10 Від Уззіїлових синів: зверхник Аммінадав, а братів його сотня й дванадцять.
11 І покликав Давид священиків Садока та Евіятара, та Левитів: Уріїла, Асаю, і Йоїла, Шемаю і Еліїла, і Аммінадава
12 та й сказав до них: Ви голови родів Левитів. Освятіться ви та ваші брати, і перенесете ковчега Господа, Бога Ізраїлевого, до місця, яке приготовив я йому.
13 Бо через те, що спочатку не ви це робили, то вдарив нас Господь, Бог наш, бо ми не шукали Його так, як належало.
14 І освятилися священики та Левити, щоб перенести ковчега Господа, Бога Ізраїлевого.
15 І понесли сини Левитів Божого ковчега, як наказав був Мойсей за Господнім словом, на плечах своїх, на держаках, на собі.
16 І сказав Давид зверхникам Левитів, щоб поставили своїх братів співаків на приладдях пісні, на цитрах, арфах, та тих, що грають на цимбалах, щоб піднести голос на радість.
17 І поставили Левити Гемана, Йоїлового сина, а з братів його Асафа, сина Берехії, а з синів Мерарі, їхніх братів Етана, сина Кушаї.
18 А з ними їхніх братів других: Захарія, і Яазіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, Еліава, і Бенаю, і Маасею, і Маттітію, і Еліфлея, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єіїла, придверних.
19 А співаків: Гемана, Асафа та Етана грати на мідяних цимбалах.
20 А Захарія, і Азіїла, і Шемірамота, і Єхіїла, і Унні, і Еліава, і Маасею, і Бенаю на цитрах, на аламот.
21 А Маттітію, і Еліфелегу, і Мікнею, і Овед-Едома, і Єїла, і Азазію на арфах, на октаві, щоб починати гру.
22 А Кенанію, зверхника Левитів, над ношенням; він навчав носити, бо вмів того.
23 А Берехія та Елкана придверні при ковчезі.
24 А Шеванія, І Йосафат, і Натанаїл, і Амасай, і Захарій, і Беная, і Еліезер, священики, сурмили в сурми перед Божим ковчегом, а Овед-Едом та Єхійя придверні для ковчега.
25 І пішов Давид і Ізраїлеві старші та тисячники, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Овед-Едомового дому з радістю.
26 І сталося, коли Бог допомагав Левитам, що несли ковчега Господнього заповіту, то вони принесли в жертву сім биків та сім баранів.
27 А Давид був зодягнений в одежу з вісону, як і всі Левити, що несли ковчега, і співаки, і Кенанія, зверхник ношення і співаків, а на Давиді був ще й льняний ефод.
28 І ввесь Ізраїль ніс ковчега Господнього заповіту з радісним криком, і зо звуком рога, і з сурмами, і з цимбалами, граючи на цитрах та на арфах.
29 І сталося, коли ковчег Господнього заповіту прийшов аж до Давидового Міста, то Мелхола, Саулова дочка, виглядала через вікно. І побачила вона царя Давида, що танцював та грав, і зневажила його в своєму серці.
Від Івана 7:1-27
Ukrainian Bible
7 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити Його.
2 А надходило свято юдейське Кучки.
3 І сказали до Нього брати Його: Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
4 Тайкома бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові.
5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його!
6 А Ісус промовляє до них: Не настав ще Мій час, але завжди готовий час ваш.
7 Вас ненавидіти світ не може, а Мене він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
8 Ідіть на це свято, Я ж іще не піду на це свято, бо не виповнився ще Мій час.
9 Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.
10 Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, не відкрито, але ніби потай.
11 А юдеї за свята шукали Його та питали: Де Він?
12 І поголоска велика про Нього в народі була. Одні говорили: Він добрий, а інші казали: Ні, Він зводить з дороги народ...
13 Та відкрито про Нього ніхто не казав, бо боялись юдеїв.
14 У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
15 І дивувались юдеї й казали: Як Він знає Писання, не вчившись?
16 Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене.
17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я.
18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема.
19 Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене?
20 Народ відповів: Чи Ти демона маєш? Хто Тебе хоче вбити?
21 Ісус відповів і сказав їм: Одне діло зробив Я, і всі ви дивуєтесь.
22 Через це Мойсей дав обрізання вам, не тому, що воно від Мойсея, але від отців, та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
23 Коли ж чоловік у суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на Мене, що Я всю людину в суботу вздоровив?
24 Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!
25 Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?
26 Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
27 Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.
Read full chapter