Add parallel Print Page Options

А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.

І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.

Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.

Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!

І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.

Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!

І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...

І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!

Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.

10 І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!

Read full chapter