Захарія 1-7
Ukrainian Bible
1 Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
2 Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом.
3 І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, говорить Господь Саваот, і вернуся до вас, говорить Господь Саваот.
4 Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь.
5 Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть?
6 Та слова Мої й постанови Мої, що Я наказав рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли вони до ваших батьків? І вернулись вони та й сказали: Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами.
7 Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
8 Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі.
9 І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке.
10 І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю.
11 І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно.
12 І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?
13 І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.
14 І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням.
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому.
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом.
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!
18 (2-1) І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири роги.
19 (2-2) І запитав я Ангола, що говорив зо мною: Що це? А він відказав мені: Це ті роги, що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим.
20 (2-3) І Господь показав мені чотирьох майстрів.
21 (2-4) І запитав я: Що вони приходять зробити? А Він відказав, говорячи: Це ті роги, що розпорошили Юду, так що ніхто не підвів голови. А ці прийшли настрашити їх, щоб скинути роги тих народів, що підносять рога проти Юдиного краю, щоб його розпорошити.
2 (2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур.
2 (2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його.
3 (2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.
4 (2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його.
5 (2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.
6 (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.
7 (2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!
8 (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.
9 (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.
10 (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!
11 (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.
12 (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!
13 (2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!
3 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.
2 І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?
3 А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.
4 І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.
5 І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв.
6 І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:
7 Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця.
9 Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день.
10 Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.
4 І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його.
2 І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.
3 І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її.
4 І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане?
5 І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане!
6 І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.
7 Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!
8 І було мені слово Господнє таке:
9 Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.
10 Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.
11 І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?
12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?
13 І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане!
14 І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.
5 І знову підніс я свої очі, та й побачив, аж ось летить звій.
2 І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Я бачу летючого звоя. Довжина його двадцять мірою ліктем, а ширина його десять ліктів.
3 І сказав він мені: Це те прокляття, що виходить на поверхню всієї землі. Бо кожен злодій буде безкарний згідно з тим, що з цього боку звою написане, і кожен, хто присягає ложно, буде безкарний згідно з тим, що з того боку звою написане.
4 І привів Я його, прокляття, говорить Господь Саваот, і прийде воно до дому злодія, і до дому того, хто ложно присягає Йменням Моїм, і воно міцно осядеться в середині дому його, і вигубить його, і дерева його та каміння його.
5 І вийшов той Ангол, що говорив зо мною, та й до мене сказав: Зведи но свої очі й побач, що це виходить?
6 І сказав я: Що це таке? А він відказав: Це ефа, що виходить. І ще він сказав: Це їхнє око в усьому Краї.
7 Аж ось піднялася олив'яна покришка, а це була одна жінка, що сиділа посеред ефи.
8 І він сказав: Це та несправедливість. І кинув її до середини ефи, і кинув олив'яного куска до її отвору.
9 І звів я очі свої та й побачив, аж ось дві жінки виходять, і вітер гудів в їхніх крилах, а їхні крила як крила чорногуза. І підняли вони ефу між землею та між небом.
10 І сказав я до Ангола, що зо мною говорив: Куди вони несуть цю ефу?
11 І сказав він до мене: Щоб збудувати їй дім у краю Шін'ар. А коли він буде поставлений, то буде покладена там на місці своєму.
6 І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори гори з міді.
2 В колесниці першій коні червоні, а в колесниці другій коні чорні,
3 а в колесниці третій коні білі, а в колесниці четвертій коні пасасті, міцні.
4 І відповів я та й сказав до Ангола, що говорив зо мною: Що це таке, мій пане?
5 І Ангол відповів та й сказав до мене: Це чотири небесні вітри, що виходять після стояння перед Господом усієї землі.
6 У котрім коні чорні, ті виходять до північного краю, а ті білі вийшли за ними, а ті пасасті вийшли до південного краю,
7 а ті сильні вийшли й шукали ходи, щоб перейти по землі. І він сказав: Ідіть, ходіть по землі! І ходили вони по землі.
8 І кликнув він до мене й казав мені, говорячи: Побач, ті, що вийшли до північного краю, заспокоїли духа мого в північному краї.
9 І було мені слово Господнє таке:
10 Візьми від вигнання, від Хелдая, і від Товійї, і від Єдаї, і прийдеш ти того дня, і ввійдеш до дому Йошійї, Цефанієвого сина, що прийшли з Вавилону.
11 І візьмеш срібло та золото, і зробиш корону, і покладеш на голову Ісуса, Єгосадакового сина, великого священика.
12 І скажеш до нього, говорячи: Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Оце муж, Цема ім'я йому, і зо свого місця виросте він, і збудує храма Господнього.
13 І він збудує храма Господнього, і він буде носити величність, і сяде, і буде панувати на троні своєму, і він стане священиком на троні своєму, і рада миру буде поміж ними обома.
14 А ті корони будуть Хелдаєві, і Товійї, і Єдаї, і Хенові, сину Цефанії, на пам'ятку в храмі Господньому.
15 І далекі прийдуть, і побудують у храмі Господньому, і ви пізнаєте, що Господь Саваот послав мене до вас. І це станеться, якщо ви конче будете слухати голосу Господа, вашого Бога!
7 І сталося, у четвертому році царя Дарія було Господнє слово до Захарія четвертого дня дев'ятого місяця, кіслева.
2 І послав Бет-Ел Сар'ецера й Реґем-Мелеха та людей його, щоб Господа вблагати,
3 щоб сказати священикам, які в домі Господа Саваота, та пророкам, говорячи: Чи я маю плакати п'ятого місяця та постити, як я робив це багато років?
4 І було слово Господа Саваота таке:
5 Говори до всього народу землі й до священиків, кажучи: Якщо ви постили та лементували п'ятого й сьомого місяця, і то сімдесят років чи то ви постили для Мене?
6 А коли ви їсте та коли ви п'єте, чи ж то не собі ви їсте й не собі ви п'єте?
7 Чи ж це не ті слова, які Господь виголошував через давніх пророків, коли Єрусалим був населений та спокійний, і його міста навколо нього, і південь, і рівнина були населені?
8 І було до Захарія слово Господнє таке:
9 Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість.
10 А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!
11 Та вони не хотіли слухати, і відвернули своє рамено від Мене, а вуха свої вчинили тяжкими, щоб не слухати,
12 і серце своє зробили кременем, щоб не слухати Закону, та тих слів, що послав Господь Саваот Своїм Духом через давніх пророків. І був великий гнів від Господа Саваота.
13 І сталося, як Я кликав, то вони не слухалися, так вони будуть кликати, та не буду Я слухати, каже Господь Саваот.
14 І розвіяв Я їх по всіх народах, які не знали їх, а Край був спустошений по них, так що не було такого, хто б переходив чи вертався, і вони зробили улюблений Край спустошенням.
Захария 1-7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь хоче, щоб Його народ повернувся
1 Восьмого місяця другого року правління Дарія[a] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: 2 «Господь дуже прогнівався на предків ваших. 3 Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».
Так каже Всевишній: 4 «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.
5 Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. 6 Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».
Чотири коня
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.
8 Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. 9 Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».
10 І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».
11 І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».
12 І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»
13 Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. 14 Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:
„Великою любов’ю кохаю Я Єрусалим і Сіон.
15 Однак Я вкрай розгніваний зухвалістю народів.
Я був розгніваний на них лиш трохи,
та їх руками накликав Я страждання на народ мій,
але вони принесли занадто велику руїну людям Ізраїлю”.
16 Тож ось що Господь говорить:
„Я повернуся до Єрусалима з милосердям”.
Так говорить Господь Всемогутній:
„Мій дім буде відбудовано”.
17 Оповістіть також про те,
що Господь Всесильний каже:
„Міста Мої знов будуть в статках,
Господь знов буде милостивий до Сіону
і знову обере Він Єрусалим Своїм містом”».
Чотири роги і чотири майстри
18 Потім я підвів очі й побачив чотири роги. 19 І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».
20 Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. 21 Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».
Обмір Єрусалима
2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. 2 І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».
3 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. 4 Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:
„Єрусалим буде без мурів,
бо житиме у ньому неміряно людей й худоби.
5 Але Я буду муром вогняним довкола нього,
буду славою посеред нього”».
Так говорить Господь.
Господь закликає Свій народ повернутися додому
Господь говорить:
6 «Не бариться! Тікайте з півночі,
бо порозкидало вас на всі чотири сторони».
Так Господь говорить:
7 «Слухай, народ Сіона!
Тікайте ті, хто у вигнанні вавилонському!»
8 Він послав мене до народів, що грабували вас,
Він послав мене, щоб принести вам славу.
Ось що Господь Всемогутній говорить:
«Хто вдарив вас, той вдарив те,
що дороге для Мене.
9 Вавилоняни в полон забрали народ мій,
зробивши їх рабами.
Та ось рукою Я змахну над ними,
й вони дістануться рабам своїм як здобич».
Тоді ви знатимете,
що мене послав Господь Всемогутній.
10 Господь говорить:
«Сіону, радій і веселись,
бо йду Я оселитися серед тебе.
11 Багато народів повернеться до Господа в той день.
Вони Моїм народом будуть,
і оселюсь Я поміж тебе».
Тоді ти знатимеш,
що мене послав Господь Всемогутній.
12 Господь знову зробить Єрусалим
Своїм особливим містом,
та Юдея стане Його часткою спадщини землі святої.
13 Замовкни, все живе перед Господом,
бо Він встає й виходить з помешкання Свого святого.
Первосвященик
3 Він показав мені Ісуса, первосвященика, що стояв перед посланцем Господа. Сатана стояв праворуч Ісуса, щоб звинувачувати його. 2 І посланець Господній (Ангел) сказав сатані: «Хай Господь, Який обрав Єрусалим своїм особливим містом, дорікне тобі, сатано. Всевишній врятував це місто, неначе головешку, що вихоплена з вогню».
3 Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом). 4 І той заговорив і сказав Ангелам, які стояли перед ним: «Зніміть з нього цей брудний одяг». Тоді він звернувся до Ісуса: «Дивись, я зняв твої гріхи з тебе, неначе одяг, тож вберися у святкове, чисте вбрання».
5 І сказав я: «Нехай надінуть чистий тюрбан йому на голову». Тож вони наділи чистий тюрбан на голову йому. Вони одягли його в нове вбрання, і посланець Господній стояв поруч. 6 Тоді посланець Господній застеріг Ісуса, сказавши:
7 «Ось що Господь Всевишній говорить:
„Якщо ходитимеш дорогами Моїми,
якщо робитимеш усе, що доручив тобі Я,
тоді судитимеш у храмі Моїм
і наглядатимеш за подвір’ям Моїм.
І право матимеш ходить між тих ангелів,
які тут стоять.
8 Слухай, Ісусе, первосвященик,
та інші священики, які сидять перед тобою,—
символ того, що має статися.
Ось Я приведу особливого слугу Свого
на ім’я „Пагін”.
9 Ось камінь, що перед Ісусом поклав Я,
а на цьому камені одному сім граней[b].
Дивись-но, Я ось вирізьблю на ньому напис,
який буде свідченням того,
що одного дня Я зніму провину з цієї землі”».
Так говорить Господь Всемогутній.
10 «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—
запросите ви одне одного під виноградну лозу
та смокву на розмову мирну[c]».
Поставець і два оливних дерева
4 Тоді посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, повернувся й розбудив мене, мов того, хто прокидається від сну. 2 І мовив він до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу світильник, виготовлений зі щирого золота. Зверху в ньому—посудина для олії. Сім свічників на ньому й гілка з сімома цівками, що ведуть до кожного з свічників для поповнення олії, розташованих зверху. 3 Поруч нього два оливні дерева: одне праворуч від посудини, друге ліворуч. Вони дають олію для поповнення свічників».
4 Тоді я сказав Ангелу, що розмовляв зі мною: «Що воно таке, владико?» 5 І посланець, що розмовляв зі мною, відповів: «Хіба ти не знаєш, що воно таке?» І я зізнався: «Ні, пане мій, не знаю». 6 І він пояснив: «Це слово Господа Зерувавелові: „Ніхто не здатен досягти чогось своєю власною силою та владою, але тільки за допомогою Духа Мого”. Так говорить Господь Всевишній. 7 Для Зерувавела ця велика гора буде неначе рівнина. Він збудує храм, та коли він покладе останній краєугольний камінь у будівлю, усі загукають: „Це гарно! Це гарно!”»
8 І було до мене слово Господа: 9 «Руки Зерувавела закладуть підвалини храму цього, руки його закінчать цю справу. Тоді ти знатимеш, що Господь Всемогутній послав до мене вас. 10 Люди не будуть соромитися маленьких справ, та зрадіють, коли побачать як Зерувавел, с виском у руці, міряє завершену будівлю. Тож сім граней[d] того каменю—то очі Господні, які чатують на всі боки, та бачать все, що коїться на землі».
11 Тоді я (Захарій) запитав: «Що то за дві оливи по обох боках світильника?» 12 І ще я запитав його: «Що то за гілки оливних дерев, що виливають золоту оливу крізь дві золоті цівки?» 13 І він відповів мені: «Хіба ти не знаєш, що то означає?» Я сказав: «Ні, володарю мій». 14 І він мовив: «Це—двоє благословенних[e], що служитимуть Господу усієї землі».
Літаючий сувій
5 Я підвів очі і знову побачив сувій, що витав у повітрі. 2 І він спитав мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу сувій, що літає в повітрі. Довжина його двадцять ліктів[f], а ширина десять ліктів[g]». 3 І він сказав мені: «На сувої написано прокляття: на одному боці—прокляття, що лягає на всіх злодіїв, а з другого—на тих, хто облудно присягається, та не виконує своїх обіцянок». 4 «Я нашлю прокляття,—Господь Всемогутній говорить,—тож воно ввійде в дім злодія й у дім того, хто облудно присягається іменем Моїм, і залишиться посеред дому його, і зруйнує хату ту: і дерево, й каміння так само».
Жінка і кошик
5 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, вийшов і промовив до мене: «Подивись угору і побач, що то наближається до нас?» 6 І я спитав: «Що то?» Він відповів: «То вимірювальний кошик. Він важить скільки гріха[h] наробили люди цієї країни».
7 Тоді кругла олив’яна кришка піднялася, а там сиділа жінка всередині мірила. 8 І він сказав: «Це—нечестивість». Він штовхнув її всередину кошика-мірки й кинув олив’яну кришку на отвір.
9 Я подивився вгору і побачив дві жінки, що наближалися до нас. Мали вони крила, мов лелеки, які розпросторено було, щоб уловлювати вітер. І підняли вони мірило в повітря.
10 І мовив я до посланця, що розмовляв зі мною: «Куди вони несуть кошик-мірило?» 11 Він відповів: «Вони намірилися побудувати йому храм у землі Шинар[i]. Коли його збудовано буде, мірило буде встановлено в підмурівку його».
Чотири колісниці
6 Тоді знову підвів я очі й побачив, як чотири колісниці виходили з-поміж двох бронзових гір. 2 Гніді коні везуть першу колісницю, а вороні коні—другу. 3 Білі коні везуть третю колісницю, а сірі в яблуках—четверту.
4 І спитав я в посланця Ангела, що розмовляв зі мною: «Що це, мій володарю?» 5 Посланець Ангел відповів мені: «Це чотири вітри[j] небесні, що виходять після того, як стояли перед Володарем усієї землі. 6 Вороні коні ідуть у північні землі, білі коні йдуть у західні[k], гніді—на схід, а сірі в яблуках ідуть у південні[l] землі».
7 І могутні коні вийшли, вони рвалися скакати, скакати по всій землі. І сказав він: «Ідіть! Пройдіть усією землею». І пройшли вони всією землею, кожен своєю стороною.
8 Тоді він гукнув до мене: «Дивися, коні, які пішли в північні землі Вавилон, скінчили там працю свою. Тож тим самим вони дали спокій духу моєму, і Я більш не гніваюся!»
Первосвященик Ісус дістає корону
9 Слово Господа було мені: 10 «Дістанеш золото і срібло від засланих Гелдаї, Товії та Єдаї, і того ж дня піди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшов з Вавилона. 11 Візьмеш срібло і золото і зробиш корону. І надінеш на Ісуса, сина Йозадака, первосвященика. 12 І скажи йому, що Господь Всемогутній так говорить:
„Ось чоловік, ім’я якого „Пагін”,
він виросте великий,
й дім Господа збудує.
13 Господній храм збудує він
і буде в шані.
Він сидітиме і правитиме на престолі[m],
й стоятиме священик біля нього.
Й обидва працюватимуть у мирі між собою”.
14 А вінець буде пам’яттю[n] в Господньому храмі про Гелдаю, Товію та Єдаю, а ще Йосію, сина Софонії».
15 Ті, хто живуть далеко, прийдуть і збудують храм Господа і знатимуть, що Господь Всемогутній послав мене до вас. І станеться це, якщо зробите ви те, що Господь наказав вам зробити.
Господь прагне миру й добра
7 Четвертого року правління царя Дарія[o] слово Господа було Захарії, четвертого дня дев’ятого місяця Кислева. 2 З Бетела було послано Шарезера, Реґем-Мелека та його людей благати милості Господньої. 3 Вони спитали священиків, що служили в домі Господа Всемогутнього, і пророків: «Чи маємо тужити й поститися протягом п’ятого місяця, як це робили багато років?»
4 Тоді було мені таке слово Господа Всемогутнього: 5 «Скажи всім людям краю і священикам: „Коли ви постилися й тужили п’ятого й сьомого місяця протягом сімдесяти років, чи ви справді для Мене то робили? Ні! 6 Коли ви їсте й п’єте, ви робите все це тільки для свого блага. 7 Це ті самі слова, що Господь проголошував через пророків минулого, коли Єрусалим був заселений і процвітав, а також міста навколо нього: Неґев і Шефела[p]—що були заселені людьми”».
8 То було Захарії таке слово від Господа:
9 «Ось що Господь Всемогутній говорить:
„Судіть праведним судом
і майте співчуття та милосердя до своїх сусідів[q].
10 Не утискайте удовиць й сиріт,
чужинців й бездомних бідаків.
Не замислюйте одне на одного планів злих”.
11 Але вони не слухались і відвертались вперто,
вони уваги не звертали на Мої слова.
12 Вони серця свої закам’яніли,
щоби не чуть закону й слів,
які Господь Усемогутній їм посилав зі Своїм Духом,
Він його з пророками минулого посилав.
Тому Господь Всевишній
і наслав Свій гнів на них».
13 Господь Всесильний так говорить:
«Коли Я кликав, та вони не чули,
тепер вони покликали, та Я не почув.
14 Я приведу народи інші проти них як бурю.
Невідомий їм народ прийде
й зруйнує всю країну,
тож згине вся її краса,
перетворившись на пустелю».
Footnotes
- 1:1 Восьмого… Дарія Тобто приблизно у 520 р. до Р. Х. Також див.: Зах. 1:7.
- 3:9 граней Буквально «очей».
- 3:10 запросите… мирну Це опис найкращих мирних часів.
- 4:10 граней На гебрейській мові це слово має також значення «очей».
- 4:14 благословенних Або «обранці Мої» або «сини чистої оливи». За обрядом, особлива олія проливалася на голову пророків, священиків та царів на помазання. Це означало, що вони були обранцями Господніми.
- 5:2 двадцять ліктів Приблизно 10 м.
- 5:2 десять ліктів Приблизно 5 м.
- 5:6 гріха Або «провини». Буквально «ока».
- 5:11 Шинар Низина, на якій були збудовані башта Вавеля, та місто Вавилон. Див.: Бут. 11:2.
- 6:5 чотири вітри Тобто чотири вітри, які дують на південь, північ, схід та захід. Це також може означати «чотири духи».
- 6:6 у західні Буквально «ті землі, що позаду мене».
- 6:6 Вороні… південні У гебрейському тексті гніді коні не згадуються, жодні коні не мчать на схід. Можливо, цю фразу випадково випустили.
- 6:13 сидітиме… на престолі Або «стоятиме біля свого престолу».
- 6:14 пам’яттю Або «згадкою про те, що уся власть і сила царів приходять від Бога».
- 7:1 Четвертого… Дарія Приблизно у 518 р. до Р. Х.
- 7:7 Шефел Західне передгір’я Ізраїлю.
- 7:9 до… сусідів Або «милосердя одне до одного».
Copyright © 2007 by Bible League International