Захарія 1-4
Ukrainian Bible
1 Восьмого місяця другого року Дарія було Господнє слово до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
2 Розгнівався Господь на батьків ваших палючим гнівом.
3 І скажи їм: Так говорить Господь Саваот: Верніться до Мене, говорить Господь Саваот, і вернуся до вас, говорить Господь Саваот.
4 Не будьте, як ваші батьки, що до них кликали стародавні пророки, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Верніться з доріг ваших злих і з чинів ваших лихих! Та не слухали ви й не прислухались до Мене, говорить Господь.
5 Де вони, батьки ваші? А пророки чи ж навіки живуть?
6 Та слова Мої й постанови Мої, що Я наказав рабам Моїм пророкам, чи ж не досягли вони до ваших батьків? І вернулись вони та й сказали: Як задумав Господь Саваот зробити нам за нашими дорогами й за нашими чинами, так зробив Він із нами.
7 Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
8 Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі.
9 І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке.
10 І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю.
11 І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно.
12 І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?
13 І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.
14 І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням.
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому.
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом.
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!
18 (2-1) І звів я очі свої, та й побачив, аж ось чотири роги.
19 (2-2) І запитав я Ангола, що говорив зо мною: Що це? А він відказав мені: Це ті роги, що розпорошили Юду й Ізраїля та Єрусалим.
20 (2-3) І Господь показав мені чотирьох майстрів.
21 (2-4) І запитав я: Що вони приходять зробити? А Він відказав, говорячи: Це ті роги, що розпорошили Юду, так що ніхто не підвів голови. А ці прийшли настрашити їх, щоб скинути роги тих народів, що підносять рога проти Юдиного краю, щоб його розпорошити.
2 (2-5) І звів Я очі свої та й побачив, аж ось муж, а в його руці мірничий шнур.
2 (2-6) І сказав я: Куди ти йдеш? А він відказав мені: Щоб зміряти Єрусалим, щоб побачити, яка ширина його та яка довжина його.
3 (2-7) Аж ось Ангол, що говорив зо мною, виходить, а навпроти нього виходить Ангол інший.
4 (2-8) І сказав він до нього: Біжи, говори цьому юнакові, кажучи: Невкріплений буде Єрусалим через многість людей та худоби в середині його.
5 (2-9) А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою в середині його.
6 (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.
7 (2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!
8 (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.
9 (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.
10 (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!
11 (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.
12 (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!
13 (2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!
3 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.
2 І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?
3 А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.
4 І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.
5 І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв.
6 І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:
7 Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця.
9 Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день.
10 Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.
4 І вернувся той Ангол, що говорив зо мною, і збудив мене, як чоловіка, якого будять зо сну його.
2 І сказав він до мене: Що ти бачиш? А я відказав: Бачу я, ось світильник, увесь із золота, і чаша на верху його, і сім лямпад його на ньому, і по сім рурочок для лямпад, що на верху його.
3 І дві оливки на ньому, одна з правиці чаші, а одна на лівиці її.
4 І говорив я й сказав до Ангола, що говорив зо мною, кажучи: Що це, мій пане?
5 І відповів Ангол, що говорив зо мною, та й сказав мені: Чи ж ти не знаєш, що це таке? А я відказав: Ні, пане!
6 І відповів він, і сказав мені, говорячи: Оце таке Господнє слово до Зоровавеля: Не силою й не міццю, але тільки Моїм Духом, говорить Господь Саваот.
7 Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!
8 І було мені слово Господнє таке:
9 Зоровавелеві руки заклали цей дім, і руки його викінчать, і ти пізнаєш, що Господь Саваот послав мене до вас.
10 Бо хто буде погорджувати днем малих речей? Але будуть тішитися, і будуть дивитись на теслярського виска в руці Зоровавеля ті семеро, Господні очі, що ходять по всій землі.
11 І заговорив я та й до нього сказав: Що це за дві оливки праворуч свічника й ліворуч його?
12 І заговорив я вдруге, та й до нього сказав: Що це за дві галузки оливок, що через дві золоті рурки виливають з себе золото?
13 І сказав він до мене, говорячи: Хіба ти не знаєш, що це? А я відказав: Ні, пане!
14 І він сказав: Це два Помазанці, що стоять перед Господом всієї землі.
Захария 1-4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Господь хоче, щоб Його народ повернувся
1 Восьмого місяця другого року правління Дарія[a] слово Господа було Захарії, пророку, сину Верекії, сина Іддо. Всевишній сказав: 2 «Господь дуже прогнівався на предків ваших. 3 Тож скажи їм, що Господь Всемогутній каже: „Поверніться до Мене і Я повернуся до вас”».
Так каже Всевишній: 4 «Не будьте такими, як батьки ваші, яким проповідували попередні пророки: „Господь Всемогутній наказує, щоб ви відвернулися від своїх лихих доріг і лихих вчинків, але вони не слухали, уваги на Мене не звертали”.
5 Де ж батьки ваші тепер? Пророки вічно не живуть. 6 Однак слова Мої і настанови, що заповідав Я слугам Своїм, пророкам, хіба ж не дійшли вони до батьків ваших? Тоді вони розкаялися й мовили: „Як Господь Всевишній зробив з нами, як на те заслуговували вчинки й путі наші, так Він і вчинив із нами”».
Чотири коня
7 Двадцять четвертого дня одинадцятого місяця (Шевата), на другий рік правління Дарія слово Господа було Захарії, пророку, синові Верекії, сина Іддо.
8 Якось вночі я бачив щось. Чоловік був верхи на гнідому коні. Він стояв серед миртових дерев у лощині. Позаду нього стояли гніді, вороні та білі коні. 9 Я спитав у Ангела: «Хто вони, пане мій?» І посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, відповів: «Я покажу тобі, хто вони».
10 І чоловік, що стояв серед миртових дерев сказав: «Це коні, яких Господь послав обійти всю землю».
11 І коні сказали посланцю Господа, що стояв під миртовими деревами: «Ми подорожуємо землею, на землі спокійно».
12 І посланець (Ангел) Господа промовив: «Господи Всемогутній, доки не матимеш ти милосердя до Єрусалима й міст Юдеї, на які Ти гніваєшся всі ці сімдесят років?»
13 Добрими, заспокійливими словами Господь відповів посланцю (Ангелу), що розмовляв зі мною. 14 Тоді Ангел сказав: «Оповістіть про те, що Господь Всемогутній говорить:
„Великою любов’ю кохаю Я Єрусалим і Сіон.
15 Однак Я вкрай розгніваний зухвалістю народів.
Я був розгніваний на них лиш трохи,
та їх руками накликав Я страждання на народ мій,
але вони принесли занадто велику руїну людям Ізраїлю”.
16 Тож ось що Господь говорить:
„Я повернуся до Єрусалима з милосердям”.
Так говорить Господь Всемогутній:
„Мій дім буде відбудовано”.
17 Оповістіть також про те,
що Господь Всесильний каже:
„Міста Мої знов будуть в статках,
Господь знов буде милостивий до Сіону
і знову обере Він Єрусалим Своїм містом”».
Чотири роги і чотири майстри
18 Потім я підвів очі й побачив чотири роги. 19 І запитав я посланця, який розмовляв зі мною: «Що то?» Він відповів: «Це роги—то народи, що розсіяли Юдею, Ізраїль та Єрусалим».
20 Тоді Господь показав мені чотирьох майстрів. 21 Я спитав: «Що вони робитимуть?» Він відповів: «Ті роги—чотири народи, що руйнували Юдею, розсіявши Ізраїль по далеким країнам. Безжалісні, вони губили людей Божих, але ці робітники прийшли, щоб налякати й скинути руйнівні ті роги».
Обмір Єрусалима
2 Тоді я глянув вгору і побачив чоловіка, в руці він мірку мав. 2 І спитав я: «Куди ти йдеш?» Він відповів: «Обмірювати Єрусалим, щоб побачити, який він завширшки і завдовжки».
3 Тоді посланець, що розмовляв зі мною, пішов, а інший вийшов йому назустріч. 4 Він промовив: «Біжи, скажи тому юнакові таке:
„Єрусалим буде без мурів,
бо житиме у ньому неміряно людей й худоби.
5 Але Я буду муром вогняним довкола нього,
буду славою посеред нього”».
Так говорить Господь.
Господь закликає Свій народ повернутися додому
Господь говорить:
6 «Не бариться! Тікайте з півночі,
бо порозкидало вас на всі чотири сторони».
Так Господь говорить:
7 «Слухай, народ Сіона!
Тікайте ті, хто у вигнанні вавилонському!»
8 Він послав мене до народів, що грабували вас,
Він послав мене, щоб принести вам славу.
Ось що Господь Всемогутній говорить:
«Хто вдарив вас, той вдарив те,
що дороге для Мене.
9 Вавилоняни в полон забрали народ мій,
зробивши їх рабами.
Та ось рукою Я змахну над ними,
й вони дістануться рабам своїм як здобич».
Тоді ви знатимете,
що мене послав Господь Всемогутній.
10 Господь говорить:
«Сіону, радій і веселись,
бо йду Я оселитися серед тебе.
11 Багато народів повернеться до Господа в той день.
Вони Моїм народом будуть,
і оселюсь Я поміж тебе».
Тоді ти знатимеш,
що мене послав Господь Всемогутній.
12 Господь знову зробить Єрусалим
Своїм особливим містом,
та Юдея стане Його часткою спадщини землі святої.
13 Замовкни, все живе перед Господом,
бо Він встає й виходить з помешкання Свого святого.
Первосвященик
3 Він показав мені Ісуса, первосвященика, що стояв перед посланцем Господа. Сатана стояв праворуч Ісуса, щоб звинувачувати його. 2 І посланець Господній (Ангел) сказав сатані: «Хай Господь, Який обрав Єрусалим своїм особливим містом, дорікне тобі, сатано. Всевишній врятував це місто, неначе головешку, що вихоплена з вогню».
3 Ісус був вдягнений у брудний одяг і стояв перед посланцем (Ангелом). 4 І той заговорив і сказав Ангелам, які стояли перед ним: «Зніміть з нього цей брудний одяг». Тоді він звернувся до Ісуса: «Дивись, я зняв твої гріхи з тебе, неначе одяг, тож вберися у святкове, чисте вбрання».
5 І сказав я: «Нехай надінуть чистий тюрбан йому на голову». Тож вони наділи чистий тюрбан на голову йому. Вони одягли його в нове вбрання, і посланець Господній стояв поруч. 6 Тоді посланець Господній застеріг Ісуса, сказавши:
7 «Ось що Господь Всевишній говорить:
„Якщо ходитимеш дорогами Моїми,
якщо робитимеш усе, що доручив тобі Я,
тоді судитимеш у храмі Моїм
і наглядатимеш за подвір’ям Моїм.
І право матимеш ходить між тих ангелів,
які тут стоять.
8 Слухай, Ісусе, первосвященик,
та інші священики, які сидять перед тобою,—
символ того, що має статися.
Ось Я приведу особливого слугу Свого
на ім’я „Пагін”.
9 Ось камінь, що перед Ісусом поклав Я,
а на цьому камені одному сім граней[b].
Дивись-но, Я ось вирізьблю на ньому напис,
який буде свідченням того,
що одного дня Я зніму провину з цієї землі”».
Так говорить Господь Всемогутній.
10 «Того дня,—Господь Всемогутній говорить,—
запросите ви одне одного під виноградну лозу
та смокву на розмову мирну[c]».
Поставець і два оливних дерева
4 Тоді посланець (Ангел), який розмовляв зі мною, повернувся й розбудив мене, мов того, хто прокидається від сну. 2 І мовив він до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Бачу світильник, виготовлений зі щирого золота. Зверху в ньому—посудина для олії. Сім свічників на ньому й гілка з сімома цівками, що ведуть до кожного з свічників для поповнення олії, розташованих зверху. 3 Поруч нього два оливні дерева: одне праворуч від посудини, друге ліворуч. Вони дають олію для поповнення свічників».
4 Тоді я сказав Ангелу, що розмовляв зі мною: «Що воно таке, владико?» 5 І посланець, що розмовляв зі мною, відповів: «Хіба ти не знаєш, що воно таке?» І я зізнався: «Ні, пане мій, не знаю». 6 І він пояснив: «Це слово Господа Зерувавелові: „Ніхто не здатен досягти чогось своєю власною силою та владою, але тільки за допомогою Духа Мого”. Так говорить Господь Всевишній. 7 Для Зерувавела ця велика гора буде неначе рівнина. Він збудує храм, та коли він покладе останній краєугольний камінь у будівлю, усі загукають: „Це гарно! Це гарно!”»
8 І було до мене слово Господа: 9 «Руки Зерувавела закладуть підвалини храму цього, руки його закінчать цю справу. Тоді ти знатимеш, що Господь Всемогутній послав до мене вас. 10 Люди не будуть соромитися маленьких справ, та зрадіють, коли побачать як Зерувавел, с виском у руці, міряє завершену будівлю. Тож сім граней[d] того каменю—то очі Господні, які чатують на всі боки, та бачать все, що коїться на землі».
11 Тоді я (Захарій) запитав: «Що то за дві оливи по обох боках світильника?» 12 І ще я запитав його: «Що то за гілки оливних дерев, що виливають золоту оливу крізь дві золоті цівки?» 13 І він відповів мені: «Хіба ти не знаєш, що то означає?» Я сказав: «Ні, володарю мій». 14 І він мовив: «Це—двоє благословенних[e], що служитимуть Господу усієї землі».
Footnotes
- 1:1 Восьмого… Дарія Тобто приблизно у 520 р. до Р. Х. Також див.: Зах. 1:7.
- 3:9 граней Буквально «очей».
- 3:10 запросите… мирну Це опис найкращих мирних часів.
- 4:10 граней На гебрейській мові це слово має також значення «очей».
- 4:14 благословенних Або «обранці Мої» або «сини чистої оливи». За обрядом, особлива олія проливалася на голову пророків, священиків та царів на помазання. Це означало, що вони були обранцями Господніми.
Об'явлення 18
Ukrainian Bible
18 Після цього побачив я іншого Ангола, що сходив із неба, і що владу велику він мав. І земля освітилась від слави його.
2 І він гучним голосом кликнув, говорячи: Упав, упав великий Вавилон! Став він оселею демонів, і сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних,
3 бо лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили, а земні купці збагатіли від сили розкоші його!
4 І почув я інший голос із неба, який говорив: Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його.
5 Гріхи бо його досягли аж до неба, і Бог ізгадав про неправди його.
6 Відплатіть ви йому, як і він вам платив, і вдвоє подвойте йому за вчинки його! Удвоє налийте до чаші, що нею він вам наливав!
7 Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду!
8 Через це одного дня прийдуть кари його, смерть, і плач, і голод, і спалений буде огнем, бо міцний Господь, Бог, що судить його!
9 І будуть плакати та голосити за ним царі земні, що з ним розпусту чинили та розкошували, коли побачать дим пожежі його.
10 Вони через страх його мук стоятимуть здалека та говоритимуть: Горе, горе, о місто велике, Вавилоне, місто могутнє, бо суд твій прийшов однієї години!
11 І земні купці будуть плакати та голосити за ним, бо ніхто не купує вже їхнього вантажу,
12 вантажу золота, і срібла, і каміння дорогоцінного, і перел, і віссону, і порфіри, і шовку, і кармазину, і всякого дерева запашного, і всякого посуду з слонової кости, і всякого посуду з дорогоцінного дерева, і мідяного, і залізного, і мармурового,
13 і кориці, і шафрану, і пахощів, і мирри, і ливану, і вина, і оливи, і тонкої муки, і пшениці, і товару, і вівців, і коней, і возів, і рабів, і душ людських.
14 І плоди пожадливости душі твоєї відійшли від тебе, і все сите та світле пропало для тебе, і вже їх ти не знайдеш!
15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити,
16 і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами,
17 бо за одну годину згинуло таке велике багатство... І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека,
18 і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне?
19 І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!
20 Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!
21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться!
22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!
23 І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!
24 Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі...
Откровение 18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Падіння Вавилона
18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. 2 Він вигукнув могутнім голосом:
«Упав! Упав великий Вавилон[a],
розпусниця велика!
Стала вона притулком демонів,
оселею всіляких злих духів,
нечистих птахів і огидних тварин.
3 Бо напоїла всі народи вином
Божої люті за її розпусту.
Царі земні чинили з нею перелюб,
а купці всього світу багатіли з великої розкоші її».
4 Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:
«Народе мій, виходь із міста цього,
аби не бути співучасником її гріхів,
та не постраждати від того жахливого покарання,
яке буде наслане на неї.
5 Бо неба досягли гріхи її,
та Бог не забув усі її гріховні вчинки.
6 Відплатіть їй, розпусниці, за те,
як вона зазвичай поводилася з вами,
відплатіть їй вдвічі за те, що вона наробила.
І келих вина приготуйте
їй, міцнішого удвоє, аніж був той,
що готувала вона вам.
7 Дайте їй стільки страждань і горя,
скільки мала вона слави й розкоші.
Вона ж сама собі говорить:
„Сиджу собі царицею. Я не вдова
і горя я не знатиму ніколи”.
8 За все те в день один впадуть на неї біди:
смерть, горе й голод.
Вона горітиме у вогні,
тому що Господь Бог, засудивший її—могутній».
Жалобний плач за Вавилоном
9 Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. 10 Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:
«Горе, горе тобі, о велике місто!
Могутнє місто Вавилон!
Зненацька впала на тебе кара».
11 Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів: 12 ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру, 13 ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:
14 «Вавилоне! Усе, чого ти прагнула, пропало.
Вся розкіш і пишнота втрачені
й ніколи не повернуться знов».
15 Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:
16 «Горе, горе великому місту-розпусниці!
Була вона вбрана в тонке полотно, багряницю й порфіру.
І прикраси на ній були із золота,
коштовного каміння та перлів.
17 І все багатство це загинуло водночас!»
Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе,—усі трималися осторонь. 18 Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?» 19 Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:
«Горе, горе великому місту, великій розпусниці!
Всі, хто мав кораблі на морі,
збагатилися завдяки її багатству,
але загинула вона водночас!
20 Радійте, о Небеса!
Втішайтеся апостоли, пророки і всі святі люди Божі!
Бо вчинив Бог суд над нею
за все, що вона вам зробила!»
21 Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:
«Так саме і велике місто Вавилон
буде безжалісно скинуте,
і вже ніхто його не побачить.
Ніколи більше не повстане воно.
22 Ніколи там більше не гратимуть кіфари,
не лунатимуть голоси співаків, сопілок і сурм!
Ніколи не побачите там ніякого ремісника,
і не почуєте звуків жорна.
23 Ніколи не засвітиться свічник.
Й ніхто ніколи не почує сміху молодят.
Купці твої були сильними світу цього.
І всі народи були обдурені твоїм чаклунством.
24 Ти, Вавилоне, повинна у смерті пророків,
а також святих людей Божих і всіх,
хто був убитий на землі».
Footnotes
- 18:2 Вавилон Оскільки Вавилон порівнюється з розпусницею, далі використовується жіночий рід замість чоловічого.
Copyright © 2007 by Bible League International