Псалтирь 79-80
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Хвальний псалом Асафа.
Прийшли народи, Боже, бити спадщину Твою,
Твій храм святий поруйнували,
Єрусалим перетворили на руїну.
2 Тіла твоїх рабів залишили птахам небесним шматувати,
плоть Твоїх вірних дісталась диким звірам.
3 Довкруги Єрусалима все залите кров’ю, мов водою,
і нікому тіла забитих поховати.
4 Над нами збиткувалися сусідні племена,
кругом усі висміювали й ображали.
5 Чи довго, Боже, будеш гніватись на нас? Завжди?
Чи довго ревнощі[a] палатимуть, як ватра?
6 Зверни Свій гнів, о Господи, на ті краї,
які не визнають Тебе,
проймися гнівом до народів тих,
хто шану Богу не складає.
7 Ті царства зруйнували Якова,
спустошили вони Твій край.
8 Не пам’ятай гріхів колишніх наших,
нехай на нас проллється Твоя милість,
бо ми принижені так гірко!
9 Допоможи нам, Боже, рятівник, в ім’я Своєї слави!
Прости гріхи, спаси в ім’я Своє!
10 Чому всі ті народи кажуть: «Де ж ваш Бог?»
Нехай впаде на них відплата за кров Твоїх рабів.
11 Прислухайся, як в’язні стогнуть,
яви Свою могутню силу,
врятуй приречених на смерть.
12 Скарай сусідів наших семикратно
за зло, яке принесли нам вони;
скарай за те, що осквернили Твоє ймення.
13 Ми, Твій народ, в Твоїй отарі вівці,
всім поколінням вихвалятимем Тебе,
на віки вічні шанувати будем, Господи, Тебе!
1 Для диригента. На мелодію «Лілеї заповіту». Хвальний псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїля, прислухайся до нас,
Ти, Хто Йосипа[b] веде й сидить над Херувимами,
явися нам.
3 Яви Свою владу колінам Ефраїма, Веніамина й Манассії;
прийди й спаси нас.
4 Боже, прийми нас знову,
прийми нас і спаси!
5 О Господи, наш Боже сил Небесних,
як довго будеш гніватися на молитви наші?
6 Нам їжу Ти сльозами замінив,
дав сповна випити нашу чашу сліз.
7 Зробив Ти нас предметом домагань сусідів,
віддав нас ворогам на глум.
8 Господи наш Всемогутній,
Своїм обличчям осіяй нас і спаси.
9 В минулому Ти виніс виноград з Єгипту,
чужинців викорчував, посадив Свою лозу.
10 Ти землю очистив, лоза вкорінилась і землю накрила,
11 у затінку її сховались гори,
вона ливанські кедри оплела.
12 Лоза сповзла до Середземномор’я,
пагіння до Євфрата доросло.
13 Тож нащо огорожу зруйнував?
Тепер усякий подорожній плоди зірвати може.
14 Пасуться кабани з лісів, витопчуючи лози,
шугають дикі звірі, об’їдаючи листки.
15 О Боже сил Небесних, повернися,
поглянь з небес, Свій виноградник захисти.
16 Кинь погляд на лозу[c], яку Ти Сам саджав.
17 Згорів дотла Твій виноградник, мов сухе галуззя,
зайнявшись гнівним поглядом Твоїм.
18 Простягни руку й допоможи обранцю[d] Своєму,
із людським сином,[e] що його зміцнив Ти.
19 Ніколи більше ми Тебе не кинемо,
дай жити нам, й гукатимемо ми Твоє ім’я.
20 О Господи, о Боже Всемогутній,
вернись до нас, прийми нас і спаси.
К Римлянам 11:1-18
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Бог не забув Свій народ
11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. 2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»[a].
4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом»(A). 5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою. 6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість.
7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого. 8 Як сказано у Святому Писанні:
«Бог приспав їх».(B)
«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили,
позатикав вуха, щоб вони не чули.
І так триває досі».(C)
9 Ось що Давид казав:
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою.
Нехай вони впадуть і будуть покарані.
10 Нехай затьмаряться очі їхні,
щоб нічого вони не бачили.
Нехай хребти позгинаються їхні назавжди
під тягарем турбот».(D)
11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі. 12 Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу.
13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я—апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. 14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. 15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? 16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.
17 Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.
18 Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе.
Read full chapterFootnotes
- 11:2-3 1 Цар. 19:10, 14.
Copyright © 2007 by Bible League International