Псалтирь 66-67
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Для диригента. Хвальна пісня.
Земле уся, звеличуй Бога!
2 Звеличуй піснею ім’я Його славетне!
Хвалу Йому співай!
3 Скажіть Богу, як прекрасні Його справи!
Перед Тобою стеляться всі вороги Твої,
і навіть похвали Тобі співають.
4 Тобі хвалу співає цілий світ,
Тобі співає, імені Твоєму. Села
5 Погляньте на усе, що сотворив Господь!
Його діла для нас величні аж занадто.
6 Червоне море Він пустелею зробив[a],
Його народ щасливий велику ріку перейшов[b].
7 Бог править світом владою всесильною,
за кожним пильно стежить Він повсюди.
Ніхто повстати проти Нього не спроможний. Села
8 Благословляйте Бога нашого, народи,
вшановуйте Його в піснях гучних.
9 Бог дав життя нам,
Бог не дасть нам впасти.
10 Та випробовує Він нас,
в горнилі, наче срібло, очищає.
11 Ти дозволяв нам у тенета потрапляти,
на наші плечі звалював тягар тяжкий.
12 Ти ворогам дозволив нас топтати,
крізь полум’я і воду змусив нас пройти,
та все ж привів у нас на прекрасну землю.
13-14 Складу пожертви я в твоєму храмі,
я виконаю все, обіцяне Тобі,
коли звертався я до Тебе у негоди час,
щоб не залишив Ти мене на самоті.
Тож я приніс усе, що обіцяв.
15 Приніс пожертви за гріхи мої,
приніс Тобі баранів із живицею духмяною,
приніс биків, козлів до Тебе в храм. Села
16 Зберіться, люди, всі, хто Бога величає,
вам розповім про те, що Він зробив для мене.
17 Молився я й оспівував Його.
18 Якби відчув я сумніви в своїм сумлінні,
тоді б мене Володар не почув.
19 Та Бог прислухався, почув мою молитву.
20 Славімо Бога! Він не відвернувся,
прийняв молитву й дарував любов мені!
1 Для диригента. На струнних інструментах. Хвальна пісня.
2 Помилуй, Боже, і благослови мене,
нас визнай і прийми. Села
3 Нехай Твій шлях відомим світу стане.
Нехай народи знають, як рятуєш Ти.
4 Нехай тебе народи прославляють, Боже,
нехай Тебе усі народи величають.
5 Хай буде щастя й радість всім народам!
Бо справедливо судиш їх
і правиш ними справедливо. Села
6 Нехай Тебе народи прославляють, Боже,
нехай Тебе усі народи величають.
7 Благослови нас, Боже, наш Господь.
Хай щедрий урожай пошле земля нам.
8 Нехай благословить нас Бог,
а люди по усій землі
нехай бояться і шанують Бога.
К Римлянам 7
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ми звільнилися від Закону
7 Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? 2 Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. 3 Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
4 Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. 5 Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. 6 Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
Боротьба з гріхом
7 Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»(A).
8 Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
9 Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. 10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. 11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
12 Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. 13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
Внутрішня боротьба
14 Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. 15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. 16 І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. 17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. 18 Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. 19 Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. 20 Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.
21 Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. 22 Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. 23 Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.
24 О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? 25 Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.
Copyright © 2007 by Bible League International