Псалтирь 31-32
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Господи, шукав притулку в Тебе,
не дозволяй мені розчаруватись,
завжди будь добрим і спаси мене.
3 Увагою не обійди мене, будь ласка,
прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
твердинею моєю, захисти.
4 Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
5 Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
адже я передаю життя[a] своє у твої руки[b].
6 О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!
7 Я зневажаю тих, хто довіряє
бовванам немічним.
Господь—мій оберіг.
8 Щасливий, веселюся і танцюю,
бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
душі моєї біль Ти зрозумів.
9 Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.
10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
Я згорювався, виплакав всі очі,
здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
зневагу від сусідів я терплю,
вже родичі, і ті мене бояться,
на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
про те, як відібрати моє життя.
15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
Пихаті й злісні казна що верзуть,
плетуть чутки про праведну людину.
20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
що Тебе шанують,
щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
в Своїй оселі[c] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
«Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
як я Тебе благав про допомогу.
24 Хто вірний Господу, любіть Його!
Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
хто покладається на поміч на Господню!
1 Маскіль Давида.
Благословенний той, чий злочин вже простили,
чиї гріхи вже відпущені,
2 кого не звинувачує Господь в провинах
і хто в душі облуду не плекав.
3 Оскільки ж я не каявся в гріхах,
то міць свою втрачав невпинно,
хоча молитви і повторював щодня.
4 І день, і ніч зробив Ти тягарем для мене.
І сили в’янули, як цвіт в спекотний день. Села
5 Тож я рішив сповідати гріхи
і не приховувати ніякої вини.
І я сказав: «Зізнаюсь Господу в усьому».
Й Ти, Господи, простив мої гріхи. Села
6 І через те всі вірні мусять помолитись.
Як будуть в змозі бачити Тебе,
тоді не зможе їм зашкодити потоп великий.
7 Ти—моя схованка, Ти витягнув мене з біди,
Ти оточив мене піснями радісними порятунку. Села
8 Сказав Господь: «Я научу тебе,
осяю Я життя твого дорогу,
Я за тобою буду пильнувати,
У всьому буду радити тобі.
9 Не будь дурний, немов той кінь чи мул,
що звикли до віжок,
й не можуть підійти до Тебе[d]».
10 Злі люди мають клопотів багато,
але Господня милість вірних береже.
11 Тож будьте в Господі щасливі,
всі люди добрі й чесні!
Деяния 23:16-35
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
16 Але син Павлової сестри, почувши про цю змову, пробрався до фортеці та й розказав про все Павлові. 17 Павло покликав одного з офіцерів і сказав: «Відведи цього юнака до начальника, він має щось йому розповісти». 18 Той узяв хлопця й, відвівши його до начальника, сказав: «Ув’язнений Павло покликав мене й попросив, щоб я привів цього юнака до тебе, бо він хоче тобі щось розповісти».
19 Начальник узяв хлопця за руку і, відвівши убік, запитав: «Що ти хотів розповісти мені?» 20 Тоді юнак сказав: «Юдеї змовилися, що проситимуть тебе привести завтра Павла до Синедріону, буцімто для того, щоб вони розглянули його справу уважніше. 21 Але не дай їм себе переконати, бо більше сорока чоловік будуть чекати на нього в засідці. Вони поклялися не їсти й не пити, доки не вб’ють Павла. І тепер вони вже напоготові, тільки й чекають твоєї згоди».
22 Начальник відпустив юнака, застерігши: «Гляди, нікому не кажи, що ти попередив мене про це». 23 Потім він покликав двох своїх офіцерів[a] і наказав: «О дев’ятій годині вечора ми вирушаємо до Кесарії. Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті списоносців, 24 а також коней для Павла, аби перепровадити його живим до правителя Фелікса». 25 Він написав Феліксу такого листа:
26 «Клавдій Лісій шле вітання вельмишановному правителю Феліксові.
27 Юдеї схопили цього чоловіка і мало його не вбили, але дізнавшись, що він є римським громадянином, я з воїнами прийшов і врятував його. 28 Оскільки я хотів дізнатися, з якої саме причини його звинувачують, то й відвів його до юдейського Синедріону. 29 Я з’ясував, що їх звинувачення пов’язані зі спірними питаннями про їхній Закон. За цим чоловіком немає провини, яка б вимагала смерті або ув’язнення. 30 Коли ж мене повідомили, що проти цього чоловіка готується змова, то я одразу ж направив його до тебе й наказав, щоб ті, хто його звинувачує, зробили це в твоїй присутності».
31 І воїни виконали наказ. Вони взяли Павла і вночі привели його в Антипатриду. 32 Наступного дня вершники залишилися із Павлом і супроводжували його до Кесарії, а решта повернулася до фортеці.
33 Коли вершники прибули до Кесарії, вони віддали листа правителю Феліксу й передали йому Павла. 34 Той прочитав листа й запитав Павла, з якої він провінції. І дізнавшись, що той із Кілікії, сказав: 35 «Я вислухаю тебе в присутності тих, хто тебе звинувачує». Він наказав стерегти Павла в палаці Ірода.
Read full chapterFootnotes
- 23:23 офіцерів Або «сотників». Див.: «сотник».
Copyright © 2007 by Bible League International