¹ Псалом Давида.

¹ Псалом Давида.

^1 [h] Псалом Давида.

¹⁸ Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини. ¹⁹ Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.

²⁰ Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея. ²¹ Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.

²² Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов. ²³ Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю^[a] Богу. ²⁴ Візьми та пройди з ними обряд очищення^[b], заплати за них, щоб могли вони поголити голови^[c]. Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.

²⁵ А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:

²⁶ Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.

Арешт Павла

²⁷ По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його, ²⁸ вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і храму Божого. А тепер він навіть привів у храм поган, і тим осквернив святе місце».

²⁹ Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в храм. ³⁰ Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з храму й негайно зачинили браму. ³¹ У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованої в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом. ³² Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів^[d] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.

³³ Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив. ³⁴ З натовпу одні люди вигукували одне, інші—інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці. ³⁵ Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу. ³⁶ Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»

³⁷ Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»

Командир промовив: «Ти говориш грецькою? ³⁸ Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?» ³⁹ Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом». ⁴⁰ І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них єврейською мовою.