Add parallel Print Page Options

74 Псалом навчальний, Асафів. Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?

Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився,

підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...

Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,

виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...

А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,

Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...

Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...

Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...

10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?

11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!

12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!

13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,

14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,

15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!

16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,

17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!

18 Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!

19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!

20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!

21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє!

22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного!

23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!

75 Для дириґетна хору. „Не вигуби!" Псалом Асафів. Пісня. (75-2) Прославляємо, Боже, Тебе, прославляєм, бо близьке Твоє Ймення! Оповідають про чуда Твої.

(75-3) Коли прийде година означена, то Я буду судити справедливо.

(75-4) Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я. Села.

(75-5) Я сказав до лихих: Не шалійте, а безбожним: Не підіймайте ви рога!

(75-6) Не підіймайте ви рога свого догори, не говоріть твердошийно,

(75-7) бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення,

(75-8) але судить Бог: того Він понижує, а того повищує,

(75-9) бо чаша в Господній руці, а шумливе вино повне мішаного, і наливає Він з нього, усі ж беззаконні землі виссуть та вип'ють лиш дріжджі її!

(75-10) А я буду звіщати навіки, співатиму Богові Якова,

10 (75-11) відрубаю всі роги безбожних, роги праведного піднесуться!

76 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом Асафів. Пісня. (76-2) Бог знаний у Юді, Його Ймення велике в ізраїлі!

(76-3) У Салимі намет Його, а мешкання Його на Сіоні,

(76-4) Він там поламав стріли луку, щита та меча, та війну! Села.

(76-5) Ти осяйний, потужніший за гори відвічні.

(76-6) Обдерто людей сильносердих, задрімали вони своїм сном, і не знайшли своїх рук усі мужі військові...

(76-7) Від сваріння Твого, Боже Яковів, оглушується колесниця та кінь:

(76-8) Ти Ти грізний, і хто перед обличчям Твоїм устоїть часу гніву Твого?...

(76-9) Як звіщаєш Ти суд із небес, то боїться й стихає земля,

(76-10) як встає Бог на суд, щоб спасти всіх покірних землі! Села.

10 (76-11) Бо й гнів людський Тебе вихваляє, решту ж гніву Ти поясом в'яжеш.

11 (76-12) Присягайте й виконуйте Господу, Богові вашому, усі, хто Його оточає, хай приносять дарунка Грізному:

12 (76-13) Він духа вельмож впокоряє, страшний Він для земних царів!

Маскіль Асафа.

Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
    Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
    яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
    Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
Пройди по цих руїнах предковічних,
    вернись до ворогом сплюндрованого храму.

Лунав у храмі ворогів військовий гук,
    про перемогу їхню ватри сповіщали.
Немов сапою воїни бур’ян сікли,
    вони сокири й сікачі пустили в хід,
    аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
А потім підпалили святу оселю Божу,
    поруйнували до цеглинки храм,
    який звели Тобі на славу.
Гукаючи собі: «Круши!»
    Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
Ми вже не бачили своїх знамень,
    немає більш пророка,
    і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
    Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
    Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].

12 Бог був царем моїм одвіку,
    спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
    над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
    його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
    Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
    і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
    Ти витворив літо й зиму.

18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
    як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
    про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
    бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
    не дозволяй же збиткуватися над ним.
    Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.

22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
    І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
    як галасують заколотники невпинно.

Для диригента. На мелодію «Не руйнуй». Хвальний псалом Асафа.

Ми славимо, ми славимо Тебе[c], о Боже!
    Ти близько вже, народ Твої діла великі славить.

Бог мовить: «Вибрав судний час Я,
    судити буду справедливо.
Коли земля і мешканці її готові впасти,
    тримаю міцно Я стовпи». Села

Пихатих і бундючних прагну Я спинити.
    Кажу пихатим Я: «Не пніться!
Не намагайтеся сягнути головою неба!
    Висловлювати зарозумілість ви полиште!»

Це не прийде ні з Заходу, ані зі Сходу,
    ані з віддалених гірських пустель[d].
Лиш Бог—суддя, вирішувати Йому
    кого принизити, кого піднести.
Господь тримає чашу у руці,
    по вінця там отруєне вино.
Проллється кара до останньої краплини,
    всім нечестивим доведеться випити.

10 Я завжди буду те оповідати
    й співати славу Богу Ізраїлю.
11 «Безбожних залишу без сили й влади,
    а праведних могутність піднесу».

Для диригента. На струнних інструментах. Хвальний псалом Асафа.

Народ Юдеї знає Бога,
    в Ізраїлі ім’я Його—велике.
Храм Божий зведено в Салемі[e],
    оселя Бога знаходиться на горі Сіон.
Там Бог зламав вогненні стріли,
    щити й мечі—всю зброю. Села

Ти осяйний, могутніший за гори віковічні,
    йдеш переможно ворожій стан винищивши.
Сплюндровано те воїнство, могутнє духом;
    вони тепер поснули,
    ніхто з них, дужих, захистить себе не зміг[f].
Гнів Бога Якова на них упав,
    і мертвим сном поснули й коні, й люди.
О Боже, грізний Ти у гніві,
    перед Тобою не встоїть ніхто.

9-10 Свій суд на небесах Ти правиш,
    тому затихла й оніміла від жаху уся земля.
Як Бог повстав судити,
    щоб врятувати бідних на землі,
    йому Він рішення Своє з Небес послав. Села

11 Коли Ти гніваєшся, Тебе славлять.
    Твій гнів зміцнив народу рештки[g].
12 Приносьте Господу, вашому Богу,
    присягу й дотримуйтеся її, усі довкола Нього,
    приносьте Грізному дарунки.
13 Бог може дух правителів скувати,
    усі земні царі Його бояться.

Footnotes

  1. 74:11 Чому… вщент Гебрейський текст у цьому вірші неясний.
  2. 74:14 Левіафан Міфічна морська потвора. Люди вірили, що Левіафани штовхали світ з мирного, безпечного шляху. Тут це означає, що Бог зупинив хаос і взяв під Свій контроль усі сили землі. Очевидно, тут метафорично мається на увазі Єгипет.
  3. 75:2 Тебе Або «Твоє ім’я».
  4. 75:7 Це не прийде… пустель Або «Ніхто не знає, що трапиться у майбутньому».
  5. 76:3 в Салемі Інша назва Єрусалима, що в перекладі означає «Мир».
  6. 76:6 ніхто… не зміг Буквально «солдати не могли знайти свої руки».
  7. 76:8-11 Древньогебрейський текст тут неясний.

16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.

18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.

19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?

20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?

21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?

22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,

23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,

24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,

26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

27 А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,

28 бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!

29 І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!

30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

32 Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,

33 як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!

Read full chapter

16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

17 У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові»(A). 18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:

«Тих, хто не був Моїм народом,
    Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
    Я назву коханою».(B)

26 А також:

«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
    „Ви—не Мій народ”,
    там їх назвуть дітьми живого Бога».(C)

27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:

«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
    немов того піску морського,
    однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
    і без зволікань».(D)

29 І ще Ісая провістив:

«Якби Господь Всемогутній
    не залишив для нас нащадків,
    ми б стали як Содом і Ґоморра».(E)

30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її—ту праведність, що є наслідком віри. 31 А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. 32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. 33 Так сказано у Святому Писанні:

«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання,
    який існує саме для спокуси,
але той, хто вірить у Нього,
    не розчарується».(F)

Read full chapter