Add parallel Print Page Options

Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.

(7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!

(7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,

(7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,

(7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.

(7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!

(7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!

(7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.

(7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!

10 (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.

11 (7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,

12 (7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,

13 (7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.

14 (7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.

15 (7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,

16 (7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!

17 (7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!

Для дириґетна хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (8-2) Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!

(8-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.

(8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,

(8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?

(8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!

(8-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:

(8-8) худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,

(8-9) птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!

(8-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!

Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!

(9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!

(9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!

(9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!

(9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!

(9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!

(9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,

(9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.

(9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.

10 (9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!

11 (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,

12 (9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!

13 (9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,

14 (9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!

15 (9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.

16 (9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.

17 (9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,

18 (9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!

19 (9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!

20 (9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.

Жалібна пісня[a] Давида, яку він співав Господу, коли Саул, сину Куша з коліна Веніаминового облудно звинуватив його.

Господи, мій Боже, на Тебе покладаюсь я.
    Від переслідувачів захисти мене,
    врятуй мене.
Щоб беззахисного мене,
    вони не розтерзали, наче леви!
    Мене ж бо більш ніхто не захистить.

О Господи, мій Боже,
    якщо я чинив зле,
    якщо знялися мої руки на недобре,
якщо я лихо заподіяв другу[b]
    чи безпричинно я на ворога напав,
    його ж добро у нього відібравши,
тоді хай ворог переслідує мене,
    хай мене зловить і на землю кине,
    і хай мене в могилу зажене. Села

Встань, Господи[c], яви Свій гнів!
    Повстань на ворогів!
Верши Свій правий суд,
    якого й від людей чекаєш.
Нехай згуртуються довкруж Тебе народи,
    суддею станеш їм.
Править народами Господь.
    О Господи, суди мене,
    мої достоїнства й чесноти Ти доведи.
10 Край поклади Ти злу,
    що чинять лихі люди,
    а праведних зміцни.
Бог добросердий, вивіряє Він
    всі наші помисли й бажання.

11 Бог—мій щит,
    спасіння людям доброчесним.
12 Бог—праведний суддя.
    Він судить безупинно.
13 А хто не кається і не повернеться до Бога,
    на того Він спрямує меч Свій.
    І лук натягне свій, щоб був напоготові.
14 Бог підготує смертоносну зброю
    на нечестивця, навіть стріли вогняні.

15 Поглянь, зло корчиться, мов породілля, в болях,
    запліднившись бідою, породжує олжу.
16 Людина іншому викопати може яму,
    але сама ж таки у неї і впаде.
17 Вона потрапить до своєї ж пастки,
    і зло задумане на власну голову впаде.

18 Я славлю Господа за доброту Його,
    в честь Господа Всевишнього псалми співаю.

Для диригента. В супроводі ґіттіта[d]. Псалом Давида.

Господи, наш Володарю!
    Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі
    уславляє тебе в небесах!

Із уст дітей і немовлят хвала Тобі злітає.
    Цим співом могутнім Ти їх наділив,
    для того, щоб недоброзичливці змовкли.

Коли я подивлюсь на Небеса,
    які Ти виліпив, на ясні зорі з місяцем,
    які створив Ти, я думаю:
«Хто є той син людський,
    що Ти про Нього пам’ятаєш,
    хто є той чоловік, котрого помічаєш Ти?»

Мало не Богом Ти його зробив,
    коронував і славою, і честю.
Ти владу дав йому над всім, що Ти створив,
    до ніг його поклав усе на світі:
    овець, худобу, диких звірів степових,
    птахів небесних, риб з глибин морських.

10 Господи, наш Володарю,
    Твоє ім’я найчудовіше в цілому світі!

Для диригента. «На смерть сина». Псалом Давида.

Я прославлятиму Господа всім своїм серцем,
    про всі чудеса розповім, котрі створені Ним.
Я буду радіти і втішатися Тобою, Всевишній.
    Співати псалми, щоб Твоє прославляти ім’я.
Всі вороги мої тікатимуть від мене лиш завдяки Тобі,
    але вони впадуть і смерть свою знайдуть.

Як судиш Ти мене
    й мою вирішуєш Ти справу,
    Ти на суддевім троні праведний суддя.
Суворий Ти з народами чужими,
    Ти знищуєш лихих людей,
    їх імена назавжди витер з пам’яті людей.
І ворогу кінець!
    Міста в руїнах вічних.
Ти їх навік безлюдними зробив.
    І згадки більш ніде про них не буде.

Але Господь завжди сидітиме на троні.
    Цей трон створив для того Він,
    щоб існувала справедливість в світі.
Тож справедливо Він судитиме цей світ,
    по совісті судитиме народи.
10 Нехай Господь притулком буде для стражденних,
    тих, хто переживає тяжкі часи[e].

11 Щоб ті, хто знає Твоє ім’я[f], довірились Тобі.
    Чому? А через те, що Ти, Господь,
    не відштовхнеш людей, які прийшли до Тебе.

12 Оспівуйте Господа,
    Який живе на горі Сіон.
Розповідайте народам
    про вражаючі справи Його.
13 Він Той, Хто мститься за кров тих людей,
    Він пам’ятає тих, хто прагне помсти.
Не забуває Він про бідних,
    смиренних, що прийшли по допомогу.

14 Будь милосердний, Господи, до мене!
    Поглянь, як мене гнали вороги.
    І забери мене від брами смерті.
15 Я прославлятиму Тебе з Єрусалима брами,
    радітиму, врятований Тобою.

16 Потрапили чужі народи в яму,
    що вирили самі ж.
Заплутались самі вони в тенетах,
    розставлених для інших.
17 Отак вони дізнаються нарешті,
    що славний справедливістю Господь.
Він грішників у їхні ж пастки ловить,
    розставлені для інших. Хігайон[g] Села

18 Хай люд лихий, який забув про Бога,
    зійде в могилу.
19 А чому? Тому що жебраків Бог не забуде,
    побачать бідні здійснення бажань.

Встань, Господи,[h] та народи віддай на суд Свій,
    не дозволь їм навіть подумати,
    що вони Над тобою перемогу святкуватимуть.
20 Провчи їх, Господи,
    нехай знають вони, що смерть спіткає їх. Села

Footnotes

  1. 7:1 Жалібна пісня Цей гебрейський термін сьогодні не зрозумілий. Швидше за все тут ідеться про дуже емоційну, зворушливу пісню або благання про допомогу.
  2. 7:5 другу Або «союзнику».
  3. 7:7 Встань, Господи Ці слова, як правило, звучали тоді, коли ізраїльтяни піднімали ковчег Заповіту, щоб нести його в бій. Цими словами вони намагалися пробудити Божий гнів, Його праведний суд.
  4. 8:1 В супроводі ґіттіта Можливо, це вид інструмента або мелодія, або певний виконавець в оркестрі, наприклад, Овед-Едом із Ґата (ґіттійський).
  5. 9:10 Нехай… часи Або «Багато народів у пастці через свої турботи, зруйновані тягарем своїх проблем. Нехай Господь буде прихистком, куди вони можуть сховатися».
  6. 9:11 Щоб ті… ім’я Тобто вузьке коло посвячених, палких прихильників Бога.
  7. 9:17 Хігайон «Роздуми» або «Медитація». Очевидно, це була порада виконавцям зробити паузу для роздумів.
  8. 9:19 Встань, Господи Ці слова, як правило, звучали тоді, коли ізраїльтяни піднімали ковчег Заповіту, щоб нести його в бій. Цими словами вони намагалися пробудити Божий гнів, Його праведний суд.

18 Після цього він вийшов з Атен і прибув до Коринту.

І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,

а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.

А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган.

І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім'я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.

А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.

Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,

10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.

11 І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого.

12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

14 Як Павло ж хотів уста відкрити, сказав Галліон до юдеїв: О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.

15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.

16 І прогнав їх від суду.

17 Тоді всі схопили Состена, начальника над синагогою, та й перед судом його били. Галліон же на те зовсім не зважав.

18 А Павло, перебувши доволі ще днів, попрощався з братами, і поплинув у Сирію, і з ним Прискилла й Акила; він у Кенхреях обстриг собі голову, бо обітницю дав був.

19 І прибув він в Ефес, і там їх позоставив, а сам у синагогу ввійшов і розмовляв із юдеями.

20 Як просили ж його довший час позостатися в них, то він не згодився,

21 але попрощався й сказав: Знов вернуся до вас, коли буде на те воля Божа! І відплив із Ефесу.

22 І, побувши в Кесарії, він піднявся, і, привіт славши Церкві, відбув в Антіохію.

23 І, пробувши там деякий час, він вибрався в подорож знову, за порядком проходячи через країну галатську та Фріґію, та всіх учнів зміцняючи.

24 Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.

25 Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.

26 І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.

27 А коли він схотів перейти до Ахаї, брати написали до учнів, нагадуючи, щоб його прийняли. А прибувши, помагав він багато тим, хто ввірував благодаттю,

28 бо він переконував пильно юдеїв, Писанням прилюдно доводячи, що Ісус то Христос.

Павло в Коринті

18 Після цього Павло залишив Афіни й вирушив до Коринта. Там він зустрів юдея на ймення Акила, родом з Понту, який щойно прибув з Італії зі своєю дружиною Прискиллою. Вони залишили Італію через те, що Клавдій наказав виселити з Рима всіх юдеїв. Павло пішов побачитися з ними. А оскільки Павло мав те ж ремесло, що й вони, а саме виготовлення наметів, то лишився у їхній оселі й працював разом з ними.

Щосуботи Павло ходив у синагогу й намагався переконати як юдеїв, так і греків повірити в Ісуса. Коли з Македонії прийшли Сила й Тимофій, Павло весь свій час присвятив проповідям, засвідчуючи юдеям, що Ісус і є Христос. Але ображаючи, вони почали заперечувати йому. Тоді Павло обтрусив одяг свій на свідчення зневаги до них, і сказав: «Якщо ви не отримаєте спасіння, то це буде саме вашою провиною. А моє сумління чисте, і тепер я піду до поган».

Павло залишив синагогу й подався до оселі чоловіка, на ймення, Тит Юст, який поклонявся істинному Богу. Будинок його стояв поруч із синагогою.

Крисп, старший синагоги, разом з усіма своїми домашніми, повірив у Господа Ісуса. Та й багато інших коринтян, які слухали Павла, повірили і охрестилися.

Однієї ночі Господь сказав Павлу вві сні: «Не бійся нічого, говори, не мовчи. 10 Я з тобою і ніхто не заподіє тобі ніякого лиха, бо багато Моїх людей мешкають в цьому місті». 11 Тож Павло лишився в Коринті на півтора роки й навчав людей Слова Божого.

Павло перед губернатором Ґалліоном

12 Коли Ґалліон був губернатором Ахаї, деякі юдеї, об’єднавшись, схопили Павла й привели його до суду. 13 Вони сказали: «Цей чоловік переконує людей поклонятися Богу так, як це суперечить Закону!»

14 І коли Павло вже готовий був відповісти на звинувачення, Ґалліон сказав юдеям: «Якби в цьому була якась кривда або серйозний злочин, тоді було б виправдано, аби я почав вас, юдеїв, слухати. 15 Та оскільки тут весь клопіт навколо слів та імен, тобто навколо вашого власного Закону, то й розбирайтеся самі. Я відмовляюся бути суддею в цій справі». 16 І він виставив їх із суду.

17 Тоді всі вони схопили Состена, старшого синагоги, й били його перед будинком суду, а Ґалліон не звертав на це ніякої уваги.

Повернення до Антиохії

18 Павло зостався там іще багато днів, а потім залишив братів і відплив до Сирії. Разом з ним вирушили Прискилла та Акила. В Кенхреях Павло обстриг собі волосся[a], оскільки дав обітницю[b] Господу. 19 Прибувши до Ефесу, Павло залишив Прискиллу з Акилою, а сам пішов до синагоги й розмовляв там з юдеями. 20 Вони просили Павла провести з ними довший час, але він не погодився. 21 Але, йдучи звідти, він сказав: «Якщо на те Божа воля, я повернуся до вас»,—і відплив з Ефеса.

22 Прибувши до Кесарії, Павло вирушив до Єрусалиму, щоб привітати церкву, а звідти подався до Антиохії. 23 Пробувши там деякий час, він пішов далі, мандруючи з місця на місце землями Ґалатії та Фриґії. І скрізь він зміцнював віру послідовників Ісусових.

Аполлос в Ефесі

24 Один юдей, на ймення Аполлос, родом з Александрії, прийшов до Ефеса. Він був дуже освіченим чоловіком і добре знав Святе Писання. 25 Аполлос був навчений про шляхи Господні, й палко[c] говорив, проповідуючи докладно про Ісуса, хоч знав тільки про Іоанове хрещення. 26 Він почав сміливо говорити в синагозі. Почувши його, Прискилла та Акила відвели його до своєї оселі і докладніше розповіли про Божий шлях.

27 А коли він забажав піти до Ахаї, брати спорядили його, й написали листа до тамтешніх віруючих, щоб ті прийняли його. Прибувши туди, він багато допоміг усім, хто з милістю Божою повірив у Господа. 28 Аполлос переконливо перемагав юдеїв у прилюдних суперечках і, спираючись на Святе Писання, доводив, що Ісус і є Христос.

Footnotes

  1. 18:18 обстриг… волосся Це символізувало кінець церемонії прийняття назорейської клятви. Див.: «назореї».
  2. 18:18 обітницю Можливо мова йдеться про обітницю назареїв, коли віруючі повністю присвячували себе служінню Богу.
  3. 18:25 палко Або «вогнем Духа».