Add parallel Print Page Options

66 Для дириґетна хору. Пісня. Псалом. Уся земле, покликуйте Богові,

виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!

Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі,

вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села.

ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів!

Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому!

Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.

Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,

що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,

10 бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється...

11 Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна,

12 Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!

13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті,

14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!

15 Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села.

16 ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:

17 До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком!

18 Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,

19 але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!

20 Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!

67 Для дириґетна хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. (67-2) Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села,

(67-3) щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє!

(67-4) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

(67-5) Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села.

(67-6) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!

(67-7) Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог!

(67-8) Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!

Для диригента. Хвальна пісня.

Земле уся, звеличуй Бога!
Звеличуй піснею ім’я Його славетне!
    Хвалу Йому співай!
Скажіть Богу, як прекрасні Його справи!
    Перед Тобою стеляться всі вороги Твої,
    і навіть похвали Тобі співають.
Тобі хвалу співає цілий світ,
    Тобі співає, імені Твоєму. Села

Погляньте на усе, що сотворив Господь!
    Його діла для нас величні аж занадто.
Червоне море Він пустелею зробив[a],
    Його народ щасливий велику ріку перейшов[b].
Бог править світом владою всесильною,
    за кожним пильно стежить Він повсюди.
    Ніхто повстати проти Нього не спроможний. Села

Благословляйте Бога нашого, народи,
    вшановуйте Його в піснях гучних.
Бог дав життя нам,
    Бог не дасть нам впасти.
10 Та випробовує Він нас,
    в горнилі, наче срібло, очищає.
11 Ти дозволяв нам у тенета потрапляти,
    на наші плечі звалював тягар тяжкий.
12 Ти ворогам дозволив нас топтати,
    крізь полум’я і воду змусив нас пройти,
    та все ж привів у нас на прекрасну землю.
13-14 Складу пожертви я в твоєму храмі,
    я виконаю все, обіцяне Тобі,
    коли звертався я до Тебе у негоди час,
    щоб не залишив Ти мене на самоті.
Тож я приніс усе, що обіцяв.
15 Приніс пожертви за гріхи мої,
    приніс Тобі баранів із живицею духмяною,
    приніс биків, козлів до Тебе в храм. Села

16 Зберіться, люди, всі, хто Бога величає,
    вам розповім про те, що Він зробив для мене.
17 Молився я й оспівував Його.
18 Якби відчув я сумніви в своїм сумлінні,
    тоді б мене Володар не почув.
19 Та Бог прислухався, почув мою молитву.
20 Славімо Бога! Він не відвернувся,
    прийняв молитву й дарував любов мені!

Для диригента. На струнних інструментах. Хвальна пісня.

Помилуй, Боже, і благослови мене,
    нас визнай і прийми. Села

Нехай Твій шлях відомим світу стане.
    Нехай народи знають, як рятуєш Ти.
Нехай тебе народи прославляють, Боже,
    нехай Тебе усі народи величають.
Хай буде щастя й радість всім народам!
    Бо справедливо судиш їх
    і правиш ними справедливо. Села

Нехай Тебе народи прославляють, Боже,
    нехай Тебе усі народи величають.
Благослови нас, Боже, наш Господь.
    Хай щедрий урожай пошле земля нам.
Нехай благословить нас Бог,
    а люди по усій землі
    нехай бояться і шанують Бога.

Footnotes

  1. 66:6 Червоне… зробив Йдеться про події, описані в книзі Вихід 14.
  2. 66:6 Його… перейшов Тут ідеться про події, описані в книзі Ісуса Навина 3.

Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе?

Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.

Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.

Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.

Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.

А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.

Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай.

Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.

А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,

10 а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,

11 бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив.

12 Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.

13 Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь.

14 Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх.

15 Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю.

16 А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,

17 а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

18 Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу.

19 Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

21 Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені.

22 Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком,

23 та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.

24 Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?

25 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...

Ми звільнилися від Закону

Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.

Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.

Боротьба з гріхом

Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»(A).

Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.

Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. 10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. 11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.

12 Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. 13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.

Внутрішня боротьба

14 Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. 15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. 16 І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. 17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. 18 Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. 19 Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. 20 Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.

21 Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. 22 Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. 23 Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.

24 О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? 25 Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.