Add parallel Print Page Options

63 Псалом Давидів, коли був він у пустині юдейській. (63-2) Боже Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води...

(63-3) Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу,

(63-4) ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!

(63-5) Так я буду в житті своїм благословляти Тебе, ради Ймення Твого буду руки свої підіймати!

(63-6) Насичується, ніби лоєм і товщем, душа моя, а уста мої хвалять губами співними.

(63-7) Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних:

(63-8) що став Ти на поміч для мене, в тіні ж Твоїх крил я співатиму!

(63-9) Пригорнулась до Тебе душа моя, правиця Твоя підпирає мене.

(63-10) Вороги ж мою душу шукають для згуби, нехай западуться до споду землі,

10 (63-11) нехай помордовані будуть мечем, бодай стали шакалам поживою!

11 (63-12) А цар звеселиться у Бозі, буде хвалений кожен, хто йому присягає, будуть бо замкнені уста лжемовцям!

64 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (64-2) Вислухай, Боже, мій голос, як скаржуся я, від страху ворожого душу мою хорони!

(64-3) Заховай мене від потаємного збору злочинців, від крику свавільців,

(64-4) які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким,

(64-5) щоб таємно стріляти в невинного, вони нагло стрілятимуть в нього, і не будуть боятись!...

(64-6) У злій справі зміцняють себе, змовляються пастки таємно розставити, кажуть: Хто буде їх бачити?

(64-7) Вони кривди ховають... Загинемо, як задум їхній сповниться, бо нутро чоловіка та серце глибоке!

(64-8) Але вчинить Бог, що стріла на них стрілить, і нагло поранені будуть,

(64-9) і вчинить, що їхній язик допадеться до них, і будуть хитати головою усі, хто спогляне на них!...

(64-10) і всі люди боятися будуть, і будуть розказувати про чин Бога, і діло Його зрозуміють!

10 (64-11) і праведний Господом буде радіти, і буде вдаватись до Нього, і будуть похвалені всі простосерді!

65 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Пісня. Уся земле, покликуйте Богові:

Тобі, Боже, належиться слава в Сіоні, і Тобі має відданий бути обіт!

Ти, що молитви вислухуєш, всяке тіло до Тебе приходить!

Справи грішні зробились сильніші від нас, Ти наші гріхи пробачаєш!

Блаженний, кого вибираєш Ти та наближаєш, в оселях Твоїх спочивати той буде! наситимось ми добром дому Твого, найсвятішим із храму Твого!

Грізні речі Ти відповідаєш нам правдою, Боже, Спасителю наш, надіє всіх кінців землі та сущих далеко на морі,

що гори ставиш Своєю силою, підперезаний міццю,

що втихомирюєш гуркіт морів, їхніх хвиль та галас народів...

і будуть боятись ознак Твоїх мешканці кінців землі. Ти розвеселяєш країну, де вихід поранку й де вечір.

10 Ти відвідуєш землю та поїш її, Ти збагачуєш щедро її, повний води потік Божий, Ти збіжжя готуєш її, бо Ти так приготовив її!

11 Ти ріллю її насичуєш вогкістю, вирівнюєш груддя її, розпускаєш дощами її, Ти благословляєш рослинність її!

12 Ти добром Своїм рік вкороновуєш, і стежки Твої краплями товщу течуть!

13 Пасовиська пустині спливаються краплями, і радістю підперезались узгір'я! (65-14) Луги зодягнулись отарами, а долини покрилися збіжжям, гукають вони та співають!

Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.

О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
    душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
    мов у безводній і засушливій пустелі.
Це так, немов коли я бачив з’яву,
    коли явився Ти мені в святому храмі[a],
    коли у силі й славі Ти постав переді мною.
Чого ще кращого в житті чекати?
    Та лиш Твою любов безмежну,
    устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
    здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
    устами щирими душа тебе вславляє!

Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
    глухої ночі всі думки мої про Тебе.
Ти—моя надійна поміч,
    у тіні крил Твоїх я звеселів.
Душею я завжди тягнусь до Тебе,
    як руки Твої праведні підтримують мене.

10 А хто задумує мене згноїти,
    самі у смертну яму попадуть.
11 Їх знайде меч,
    лисиця розшматує їх.
12 Щасливий буде цар, бо має Бога,
    прославлять Бога всі, хто присягавсь йому!
    Він примусить змовкнути лживі вуста.

Для диригента. Псалом Давидів.

Послухай моє слово, Боже,
    і захисти від люті ворогів!
Сховай мене від замислів лихих людців,
    врятуй від їхніх намірів нечесних.
В них язики, мов вигострений меч,
    гіркі слова у них, мов влучні стріли, вилетіть готові.
Без попередження, зі схованки в кущах,
    не розбираючись, чи щира то людина,
    вони готові вбити її.
Одне одного підбадьорюють вони словами злими,
    коли замислюють розкинуть сіті зради.
    «Ніхто нас не побачить»,—кажуть так.
Свої підступні пастки приховавши,
    вони шукають жертв собі.
    Людина—потайна, закрите її серце.

Та Бог також Свою стрілу пускає,
    тоді підтятий, упаде нараз запеклий ворог.
Бог може так зробити,
    що ворог попаде у власну пастку.
    І заніміє той, хто це побачить.
10 А потім зрозуміє, що там сталось,
    про Божі діла почне оповідати.
11 Бог праведника щастям наділяє.
    Бо чоловік той покладається на Бога,
    тож чесні люди Бога прославляють.

Для диригента. Псалом Давидів. Хвальна пісня.

О Боже на Сіоні, Тебе я величаю,
    Тобі я віддаю усе, що обіцяв.
Увесь народ пройде перед Тобою,
    й молитви наші Ти почуєш.
Коли гріхи обтяжують нам душу,
    Ти їх знімаєш з нас.
Щасливий той, кого обрав ти, Боже,
    хто прославлятиме Тебе в Твоєму храмі.
    Ми маємо усе в священному Твоєму храмі.

Ти Той, Хто нас рятує, Боже, відповідаєш нам,
    приносиш перемогу величною Своєю міццю.
Він підперезаний Своєю владою,
    Він гори нагромадив.
Він усмирив бурхливе море, заспокоїв хвилі грізні,
    й народів грізне невдоволення спинив.
В усіх кінцях землі народи вражені всім тим,
    що Ти здійснив.
    Тобою приголомшені на заході й на сонцесході.

10 Про землю дбаєш, напуваєш Ти її,
    і океан, і ріки Ти наповнюєш водою
    і робиш життєдайною ту воду.
11 На зорані поля Ти направляєш дощ.
    Вологою напоюєш лани, розпушуєш дощами землю
    й благословляєш пагінці рости.
12 Ти рік новий стрічаєш щедрим урожаєм,
    заповнюєш засіки свіжими дарунками ланів.
13 Рясними травами вкриваються пустелі,
    і голі гори пасовиськами стають.
14 Куди не глянь, на пасовиськах вівці,
    долини повняться зерном добірним.
    Усі співають й веселяться в щасті.

Footnotes

  1. 63:3 в святому храмі Буквально «у Його святості».

Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!

Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?

Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?

Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.

Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення,

знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,

бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!

А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо,

знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!

10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.

11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.

12 Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,

13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.

14 Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.

15 Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!

16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?

17 Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.

18 А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.

19 Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.

20 Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности.

21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть.

22 А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне.

23 Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі

Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.

Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. 10 Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.

11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі. 12 Не слід давати гріху панувати у ваших смертних тілах, щоб не піддатися його гріховним бажанням. 13 Не слід також віддавати гріху ніякі члени тіла вашого, щоб не стали вони знаряддям неправедності. Краще віддайте себе Богові як люди, які воскресли із мертвих і тепер живі. І всі частини тіла вашого віддайте Богу як знаряддя праведності. 14 Тож гріх не буде панувати над вами, бо ви живете не під Законом, а в милості Божій.

Раби праведності

15 То що ж нам робити? Чи можна нам грішити, раз живемо не під Законом, а в милості Божій? Звісно, ні! 16 Хіба ви не знаєте, що коли ви віддаєте себе комусь на послух, то стаєте рабами того, кого слухаєтеся. Або ви станете рабами гріха (а це шлях до смерті), або рабами, які слухаються Бога (і це приведе до праведності).

17 У минулому ви були рабами гріха, та, дякуючи Богу, ви слухалися усім своїм серцем вчення, якому вас довірили. 18 Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності. 19 (Я наводжу приклад, який люди можуть зрозуміти, бо це важко збагнути). Раніше, як раби, ви віддавали частини свого тіла нечистоті й беззаконню, живучі в гріху. Зараз, так само віддайте частини тіла свого праведності, щоб бути її рабами. І так ваше життя буде присвячене Богу. 20 Бо, коли ви були рабами гріха, то у вас не було праведності; вона не панувала над вами. 21 І який же врожай ви тоді мали? А мали ви те, чого зараз соромитеся, що приносить духовну смерть.

22 Та тепер, коли ви звільнилися від гріха й стали рабами Божими, ви збираєте врожай, що веде до освячення й, у підсумку—до вічного життя. 23 Бо плата від гріха—смерть, а благодатний Дар Божий—вічне життя в Господі нашому Ісусі Христі.