Псалтирь 57-59
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давида від того часу, як він утік від Саула в печеру.
2 Помилуй, Боже, милосердний будь,
бо прихисток душа в Тобі шукає.
Шукає, під яке б крило сховатись,
пересидіти скрути час.
3 До Бога я Всевишнього звертаюсь,
молюся Богу, що опікується мною.
4 Пошле з небес Він допомогу,
мене врятує, ворога скарає. Села
Пошле мені Господь любов
і праведність неложну.
5 О моя душе, мушу я лежати серед левів,
цих ненажер-людей,
що мають зуби, наче списи й стріли,
а язики—нагострені мечі.
6 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
7 Хотіли вороги мене спіймати,
сплели тенета мені ноги заплести,
нарили ями, та самі ж туди й упали. Села
8 Готовий я усе знести, зміцнилось серце,
співатиму Тобі й складатиму пісні.
9 Прокинься, моя душе,
прокиньтесь, арфи й ліри,
світанок привітаємо разом.
10 Володарю! Тебе прославлю я серед народів,
співатиму про Тебе всьому світу!
11 Бо праведна любов Твоя сягає вище неба,
а вірність лине у захмарний світ.
12 О Боже, Свою славу піднеси над небесами
і над землею усією!
1 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
11 Хай тішить праведника зір,
коли грішних тих правителів карають.
Хай відчуття солодке перемоги[b]
його пройме, неначе вояка.
12 Щоб люд простий міг з певністю сказати:
«Для праведника справді є віддяка,
ще є на цій землі всесильні судді[c]».
1 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
К Римлянам 4
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Авраамів приклад
4 Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про віру в Господа Свого? 2 Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом. 3 Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність»(A). 4 Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток. 5 Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність. 6 Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:
7 «Блаженні ті,
чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.
8 Блаженний той,
кому Господь гріхи не зарахує».(B)
9 Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність». 10 Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання. 11 Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм). 12 Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.
Божа обітниця
13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри. 14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра—безглузда, а обітниця—нікчемна. 15 Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.
16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх. 17 Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів»(C). Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало. 18 Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі»(D).
19-20 І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові. 21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв. 22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.
23 Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв». 24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса. 25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.
Copyright © 2007 by Bible League International