⁵ Нехай Він дасть всього, чого ти забажаєш,
    і все, що ти плануєш, хай здійснить.
⁶ Радіймо із твоєї перемоги, Боже ім’я!^[a]
    Господь хай виконає всі твої прохання.

⁷ Тепер я певен, що Господь
    дасть перемогу Своєму обранцю-царю^[b].
Чому? Бо Він з святих небес озветься
    й правицею потужною Своєю
    могутню перемогу принесе.
⁸ У когось колісниці, в когось коні главна сила,
    у нас—ім’я Господнє, Бога нашого ім’я!
⁹ Людці оті впадуть, вони здадуться,
    та ми піднімемось і будемо незламні.

¹⁰ О Господи, пошли цареві перемогу,
    дай відповідь, коли благаємо про поміч!

⁴ Ти шлеш йому благословення добросердні
    і золотий вінець на голову кладеш.
⁵ Тебе просив він, щоб життя подарував Ти,
    йому Ти вічне довголіття дав.
⁶ Він возвеличився звитягою тією,
    яку Ти дав йому. На нього Ти пролив
    велику славу й велич.
⁷ Благословляючи його повік,
    Ти дав йому безмежне щастя,
    оскільки він з Тобою.
⁸ Чому? Бо вірить Господу наш цар
    й стоятиме завжди на цій любові,
    і милості Всевишнього.
⁹ Всю міць Свою спрямуй на ворогів своїх,
    зловмисникам правицею дай відсіч.
¹⁰ Коли Ти явишся, о Господи, спали їх у печі вогненній.
    Господь поглине їх в Своїм вогненнім гніві.
¹¹ Дітей Ти їхніх вигубиш з землі,
    нащадків їхніх з-поміж люду.
¹² Вони на тебе^[c] замишляють зле,
    вигадують плітки, але то марно.
¹³ Чому? Тому, що стріли пустиш ти,
    й вони повернуться і в страху повтікають.

¹⁴ Встань, Господи, в Своїм могутті,
    Твою оспівуємо велич, Твою силу!

⁴ Боже, Ти—святий^[e],
    Ти справжній цар Ізраїлю,
    Тебе народ ізраїльський невтомно прославляє!
⁵ На Тебе покладались Наші предки,
    і Ти їм порятунок дав!
⁶ Волання їх були про допомогу до Тебе,
    й Ти їх врятував.
    Вони довірились Тобі і не зганьбились.

⁷ А я—черв’як, ніщо, не чоловік!
    Мене ганьбить народ і зневажає.
⁸ При зустрічі усі глузують з мене,
    показують язик, хитають головою.
⁹ Вони глузують:
    «Хай у Господа попросить допомоги.
Нехай Бог його врятує, визволить його,
    адже Він так опікується ним!»

¹⁰ Ти той, Хто вивів з черева мене,
    той, Хто втішав мене при материнських грудях.
¹¹ Ти Бог мій від народження мого,
    до рук Твоїх дбайливих я потрапив з лона.

¹² І через те не полишай мене
    у мить, коли турботи близько.
    Хто ж може ще мені допомогти!
¹³ У наступ рвуться дужі вороги,
    з усіх боків мене вже оточили.
¹⁴ Змикають вже щелепи,
    вони, неначе леви розривають свою здобич.

¹⁵ Відвагу і надію втратив я,
    немовби стік водою, як розійшлись кістки.
    І розтопилось серце, наче віск в мені.
¹⁶ І сила, витекла, неначе та вода
    із глечика розбитого на землю.
До піднебіння мій язик прилип,
    підвів мене Ти до порога смерті.
¹⁷ Мов зграя псів скажених, оточили
    мене погани.
    Неначе леви, вгризлись в руки й ноги.
¹⁸ Я можу всі свої кістки порахувати.
    Вони в’їдаються очима в мене.
¹⁹ Вони мій одяг ділять між собою,
    моє вбрання за жеребом розподіляють.

²⁰ Не віддаляйся, Господи, від мене.
    Ти, моя сило, поспіши мені допомогти.
²¹ І від меча врятуй Ти мою душу,
    дорогоцінне вбережи моє життя!
²² І порятуй мене від пащі лева.
    Від буйволиних рогів захисти.

²³ Бог врятував мене. Я сповіщу моїм братам
    і моїм сестрам розповім про тебе,
    про ті чудеса, що Ти зробив.
    Перед народом всім співатиму про Тебе.
²⁴ Восславте Бога, Боголюби!
    Нащадки Якова, звеличуйте Його!
    Його шануйте, всі нащадки Ізраїля^[f]!
²⁵ Адже Господь опікується й досі
    народом бідним у часи страждань!
Він не ховається, коли Його покличуть.
    Він відгукнеться, Він прийде на допомогу.

²⁶ Я прославлятиму Тебе серед людей
    за всі діла Твої великі.
Перед лицем прибічників Твоїх,
    я принесу обіцяні офіри.
²⁷ Прийдуть смиренні, поїдять і наїдяться^[g]!
    Ті, хто шукає Господа, хваліть Його завжди,
    і ваше серце буде щасливе на віки!
²⁸ Всі люди у далеких землях, пам’ятайте
    про Господа й до Нього поверніться!
Нехай усі народи на землі
    в пошані схиляться перед Тобою!
²⁹ Чому? Бо Господу належить царство,
    правитель над всіма народами—Господь!
³⁰ Трапезуватимуть усі здорові,
    схилятимуться перед Ним!
І на порозі смерті й мертві:
    всі схилятимуться перед Ним!
³¹ Нащадки їх служитимуть Йому.
    Прийдешнім поколінням говоритимуть вони
    про славу нашого Володаря.
³² А ті, коли прийдуть,
    ще ненародженим розповідати будуть
    про те добро, яке зробив Господь.