Add parallel Print Page Options

13 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (13-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?

(13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?

(13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!

(13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!

(13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!

(13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...

14 Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...

Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.

Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...

Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...

Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.

Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.

Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!

15 Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?

Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,

хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!

Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;

не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!

Для диригента. Псалом Давида.

Чи ти надовго, Господи, забув мене? Навіки?
    Чи довго відвертатимеш Лице?
Як довго ще мені боротися з сум’яттям,
    носити тугу в серці день-у-день?
    І скільки ворогу ще панувати наді мною?

О Господи, мій Боже, зглянься, озовися!
    Очам моїм дай світло,
    бо інакше порину я в довічний сон.
Збуди мене, а то промовить ворог[a]:
    «Я з ним покінчив!»
І ворогів моїх охопить радість,
    коли спіткнуся раптом і впаду.

Та вповні довіряюсь я Тобі!
    І моє серце радістю налите,
    тим, що мені Ти порятунок дав!
Співатиму Я Господу хвалу,
    адже Він так подбав про мене!

Для диригента. Псалом Давида.

Пустоголові думають що немає Бога!
    Вони—руйнівники,
    які чинять зло і не творять добра.

Господь на всіх нас дивиться з Небес,
    шукає мудрих, хто Його поради прагне.
Вони ж бо відвернулися від Бога,
    усі зіпсовані, жоден не творить добра!

Чи ті лиходії, що нищать мій народ,
    знають про існування Бога? Ні.
Безбожники лиш накопичують скарби
    не вшановуючи Його.
Коли ж карає Бог, вони тремтять від страху.
    Чому? Бо захищає праведників Бог.
Ви смієтеся, кривдники, з поради,
    яку шукають вбогі. А чому?
    Бо бідним тим Господь дає притулок.

Я хочу, щоб Господь з Сіону
    приніс Ізраїлю спасіння!
Коли Господь поверне із полону ізраїльтян,
    що ворог захопив,
    зрадіє Яків й Ізраїль[b] щасливий буде.

Псалом Давида.

Хто може, Господи, прийти до Тебе в святий намет?
    Хто може на Святу піднятись гору?
    Хто може поклонятися Тобі?
Лиш тільки праведні та чисті люди,
    правдиві й щирі в мислях і словах,
    хто не пащекує і зла не чинить своїм ближнім.
Хто може увійти в Твій храм?
Лиш ті, хто зневажає нечестивців,
    людців, від котрих відвернувся Бог,
хто поважає тих людей,
    що прославляють і шанують Господа;
    той, хто обіцяне виконує завжди[c].
Лиш той, хто не займається лихварством[d]
    і хабарів ніколи не бере,
    аби за те зашкодити невинним.

Той, хто за цими нормами живе,
    завжди безпечний (поряд з Богом) буде!

Footnotes

  1. 13:5 ворог «Ворог» тут може означати також «смерть».
  2. 14:7 Яків й Ізраїль Дві назви країни. Обидва імені також належать Якову, батькові дванадцяти синів Ізраїлю, які були батьками дванадцяти колін.
  3. 15:4 хто… завжди Або «хто обіцяє не робити зла та зла не робить».
  4. 15:5 той… лихварством Закон забороняв ізраїльтянам займатися лихварством, наживатися таким чином на інших ізраїльтянах (Лев. 25:36-37), але дозволяв лихварство стосовно інших народів. Див.: Повт. Закону 23:19-20.

21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити.

22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.

23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.

24 Бо один золотар, Дмитро на ім'я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,

25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.

26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.

27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ.

28 Почувши ж оце, вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: Артеміда ефеська велика!

29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників Гая та Аристарха, македонян.

30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.

31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.

32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.

33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.

34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: Артеміда ефеська велика!

35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?

36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.

37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.

38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, один одного хай позивають.

39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.

40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище.

41 (19-40) І, промовивши це, розпустив він громаду.

Read full chapter

Заворушення в Ефесі

21 Після того, як усе це сталося, Павло вирішив пройти Македонією та Ахаєю і дійти до Єрусалиму. Він сказав: «Після того, як побуваю в Єрусалимі, потрібно мені ще й Рим відвідати». 22 Отож відіслав він двох із своїх помічників, Тимофія та Ераста, в Македонію, а сам іще лишився в Азії.

23 Приблизно тоді ж почалися заворушення в Ефесі проти «Дороги Господньої». Ось як це трапилося. 24 У цьому місті мешкав один чоловік на ім’я Димитрій, майстер, який робив срібні зображення храму Артеміди[a]. Це давало чималий заробіток ремісникам.

25 Він зібрав їх разом з іншими майстрами подібних ремесел і сказав: «Люди, ви ж знаєте, що ми маємо добрий прибуток з цієї роботи. 26 Але разом з тим ви бачите й чуєте, що цей Павло переконав і привернув багатьох людей до своєї віри. І то не лише в Ефесі, а майже по всій Малій Азії. Він стверджує, що боги, зроблені руками людськими, не є справжніми богами.

27 Та загроза не тільки в тому, що ремесло наше набуває поганої слави, а справа в тому, що храм славетної богині Артеміди втратить свою важливість. І ще є одна небезпека: богиню, якій поклоняються вся Мала Азія і весь світ, буде позбавлено її величі». 28 Почувши це, вони страшенно розлютилися й загукали: «Велика Артеміда Ефеська!»

29 У місті почалися заворушення. Всі ті люди кинулися до амфітеатру, схопивши Ґая та Аристарха—македонців, які мандрували разом з Павлом. 30 Павло хотів вийти до натовпу, та учні його не пустили. 31 Дехто з можновладців Малої Азії, Павлових друзів, також послали йому попередження й благали не йти до амфітеатру.

32 Тепер вже одні горлали одне, інші—інше, а вся громада геть збурилася. Більшість уже не могла збагнути, навіщо всі вони тут зібралися. 33 Деякі юдеї з натовпу навчили Олександра, що сказати і виштовхнули його наперед. Він дав знак рукою і намагався щось пояснити людям. 34 Та коли натовп зрозумів, що він юдей, то всі закричали в один голос: «Велика Артеміда Ефеська!»—і не вгамовувалися десь зо дві години.

35 Міський писар заспокоїв натовп словами: «Люди Ефеса! Немає в світі жодної людини, яка б не знала, що місто Ефес дбає про храм великої Артеміди й священний камінь[b], котрий впав з небес. 36 І оскільки ніхто не може цьому заперечити, то слід вам заспокоїтися й не поводитися необачно. 37 Бо ви привели сюди цих людей[c], хоч вони ні храмів не грабували, ані богиню нашу не паплюжили. 38 Якщо у Димитрія та ремісників є проти когось звинувачення, то на це є суди й судді. Там нехай і звинувачують одне одного.

39 Якщо ви маєте ще якісь нерозібрані справи, вам слід робити це на звичайному міському зібранні. 40 Я так кажу, бо ми знаходимося під загрозою звинувачень у заколоті, що стався сьогодні. І немає такої причини, яку ми можемо висунути, щоб виправдати цей заколот». 41 Скінчивши промову, він розпустив громаду.

Read full chapter

Footnotes

  1. 19:24 храм Артеміди Храм в Ефесі, де люди поклонялися грецькій богині полювання—Артеміді.
  2. 19:35 священний камінь Метеорит або камінь, якому люди поклонялися, тому що думали, що він виглядає як Артеміда.
  3. 19:37 цих людей Тобто «Гай і Аристарх»—чоловіки, які подорожували разом із Павлом.