Add parallel Print Page Options

126 Пісня прочан. Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...

Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!

Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!

Вернися ж із нашим полоном, о Господи, немов ті джерела, на південь!

Хто сіє з слізьми, зо співом той жне:

все ходить та плаче, хто носить торбину насіння на посів, та вернеться з співом, хто носить снопи свої!

127 Пісня прочан. Соломонова. Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому! Коли міста Господь не пильнує, даремно сторожа чуває!

Даремно вам рано вставати, допізна сидіти, їсти хліб загорьований, Він і в спанні подасть другові Своєму!

Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

Як стріли в руках того велетня, так і сини молоді:

блаженний той муж, що сагайдака свого ними наповнив, не будуть такі посоромлені, коли в брамі вони говоритимуть із ворогами!

128 Пісня прочан. Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!

Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!

Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!

Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!

Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,

і побачиш онуків своїх! Мир на ізраїля!

Пісня прочан.

Коли Господь вигнанців до Сіону повернув,
    для нас немовби втілився прекрасний сон!
Щасливі, ми співали радісних пісень.
    Поширилася звістка між народів інших:
    «Господь цим людям дарував добро!»
Так, нам Господь зробив добра багато,
    і з того ми безмежно раді!

О Господи, вигнанців наших поверни,
    нехай додому мчать, немов струмки в пустелі.
Хай ті, хто сіяв у сльозах, пожнуть у щасті.
Той, хто ронив, немов зерно, у землю сльози,[a]
    нехай радіє, повертаючись із лантухом зерна.

Соломонова пісня прочан.

Якщо Господь не зводить дім,
    стараються даремно будівничі.
Якщо Господь не на сторожі в місті,
    даремно пильнуватимуть на вежі вартові.

Вставати рано і лягати пізно,
    аби на хліб щоденний заробити—марно.
    Господь Своїм улюбленцям дає поспати.

Господь дітей у спадок нам дарує,
    із лона материнського дарує нагороду.
Сини, народжені у молоді роки,
    то наче стріли в воїна руках.
Щасливий, хто наповнив ними сагайдак!
    Не будуть посоромлені такі бійці,
    які зустрінуться із ворогом біля міської брами[b].

Пісня прочан.

Щасливий той, хто Господа шанує,
    щасливий, хто Його стежками йде.

Труди твої дадуть плоди,
    тобі щаститиме в житті.
Твоя дружина буде, мов лоза родюча,
    круг столу діти, мов оливкові дерева при оазі.
Тож пам’ятай: той чоловік, який шанує Бога,
    від Нього матиме благословення.
Нехай благословить тебе Господь
    із храму на горі Сіон,
    щоб все життя втішався ти Ізраїлю добром,
    щоби онуків дочекатись міг ти.

Хай буде мир Ізраїлю завжди!

Footnotes

  1. 126:6 Той… сльози Або «той, хто ніс усі свої пожитки».
  2. 127:5 зустрінуться… брами Тобто «під час війни або судового діла».

19 Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

20 Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.

21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.

22 Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?

23 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!

24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!

25 Їжте все, що на ятках м'ясних продається, за сумління зовсім не турбуючись,

26 Бо Господня земля, і все, що на ній!

27 Як покличе вас хтось із невіруючих, і ви захочете піти, їжте все, що дадуть вам, за сумління зовсім не турбуючись.

28 Коли ж скаже вам хтось: Це ідольська жертва, не їжте тоді через того, хто сказав, та через сумління!

29 Говорю ж не про власне сумління, але іншого, чого б моя воля судилась сумлінням чужим?

30 Коли я стаю спільником їжі з подякою, чому мене зневажають за те, за що дякую я?

31 Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!

32 Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій,

33 як догоджую й я всім у всьому, не шукаючи в тому пожитку свого, але пожитку для багатьох, щоб спаслися вони.

Read full chapter

19 Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. 20 Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. 21 Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. 22 Чи прагнемо ми прогнівити Господа?[a] Хіба ж ми сильніші за Нього?

Робіть усе на славу Богові

23 «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. 24 Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. 25 Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, 26 бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»(A).

27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. 28 Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

29 Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. 30 Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

31 Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. 32 Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. 33 Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

Read full chapter

Footnotes

  1. 10:22 прогнівити Господа Див.: Повт. Закону 32:16-17.