Псалми 116-118
Ukrainian Bible
116 (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,
2 (115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!
3 (115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!
4 (115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!
5 (115-5) Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!
6 (115-6) Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!
7 (115-7) Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,
8 (115-8) бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.
9 (115-9) Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!
10 (116-1) Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!
11 (116-2) Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!
12 (116-3) Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?
13 (116-4) Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я!
14 (116-5) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!
15 (116-6) Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!
16 (116-7) О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав!
17 (116-8) Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім'ям буду кликати!
18 (116-9) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,
19 (116-10) на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!
117 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,
2 бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!
118 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Нехай скаже ізраїль, бо навіки Його милосердя!
3 Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя!
4 Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя!
5 У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!
6 Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?
7 Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників.
8 Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину,
9 краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!
10 Всі народи мене оточили, я ж Господнім ім'ям їх понищив!
11 Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім ім'ям їх понищив!
12 Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім ім'ям їх понищив!
13 Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене!
14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені!
15 Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда!
16 Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда!
17 Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!
18 Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.
19 Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа!
20 Це брама Господня, праведники в неї входять.
21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені!
22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем,
23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!
25 Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти!
26 Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому!
27 Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника!
28 Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!
29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
Псалтирь 116-118
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 1-2 Я так люблю, коли Господь мої молитви чує,
коли про допомогу я благаю,
і Він до мене прихиляє вухо.
3 Мене оповили смертельні пута,
ступив я на стежину горя й суму.
4 Тож я закликав Господа на поміч,
благаю: «Господи, спаси мене!»
5 Господь—предобрий, справедливий,
Він милосердний й співчутливий, наш Господь!
6 Господь піклується про простодушних;
коли я був беззахисний, Він врятував мене.
7 Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.
8 Адже Ти мою душу врятував від смерті,
не дав пролитися сльозам,
не дав спіткнутися ногам.
9 Я й далі Господу служитиму в краю живих.
10 Я вірив, навіть кажучи: «Ось смерть моя»,—
та був покараний жорстоко.
11 У гніві кинув я: «Весь рід людський—брехливий!»
12 Не маю змоги відплатити Богу,
бо все, що нажив—все від Нього.
То як же Господу відповідати мушу,
карання терплячи численні?
13 Я келих порятунку підніму,
коли до Господа звернусь по допомогу.
14 Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
15 Смерть послідовника Свого Господь завжди цінує.
16 О Господи, я—вірний Твій слуга, Твій раб,
я син слуги Твоєї.
Це Ти звільнив мене від пут.
17 Ти, Господи, є тим, кому складу подяки жертви,
Твоє ім’я повторюю у скрути час.
18 Що обіцяв я, Господу віддам перед усім народом.
19 Вславляйте Господа в суді перед Господнім храмом,
що зведений в середині Єрусалима!
Славімо Господа!
1 Хвалімо Господа, усі народи!
Вшановуйте Його, всі племена й роди!
2 Бо всіх переповнює Його безмежна ласка,
навіки береже Він вірність нам.
Славімо Господа!
1 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
2 Ізраїлю, скажи таке:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
3 Нащадки Аарона,[a] повторіть:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
4 Всі, хто поклоняється Господу, мовте:
«Любов Господня щира буде жити вічно!»
5 У скруті я до Господа звертався,
Господь на мене зглянувся і врятував.
6 Господь за мене, тож безстрашний я:
чим може син людський зашкодити мені?
7 Господь за мене,
Він ненависників допомагає подолати.
8 Так краще покладатися на Господа,
аніж залежать від людських синів.
9 Так краще покладатися на Господа,
аніж залежать від земних царів.
10-12 Вороги оточують мене,
до Господа звернувся я, бо сил не мав.
Кільце все вужчає,
до Господа звернувся я, бо Він—сила моя.
Мов рій бджолиний, збилися довкола,
та хутко згоріли вони,
наче тліючий вогонь тернового куща.
Я переміг їх силою Господа!
13 Ви, люди, погубити прагнули мене,
та врятував мене Господь.
14 Господь—моя сила і звитяжна пісня[b],
Господь мене рятує.
15 В наметах переможців—радість і пісні звитяжні,
коли правицею Господь показує Своє могуття.
16 Правиця Господа здіймається звитяжно,
адже Господь нам міць Свою явив.
17 Тож житиму, нізащо не загину,
про подвиги Господні розповім усім.
18 Господь мене провчив,
та не бажав моєї смерті.
19 Тож брами перемоги відчиніть для мене,
щоб я ввійшов і Господу подяку склав.
20 Оце Господні брами:
лиш праведні ввійдуть у них.
21 Тебе вславлятиму за те, що відгукнувся,
що визволив мене з біди.
22 Той камінь, що будівельники відкинули,
виявився краєугольним каменем.
23 Це все від Господа, і це для нас прекрасно.
24 Цей день Господь створив,
тож веселімося й радіймо нині!
25 Спаси нас, Господи,
Тебе благаю, Господи, врятуй[c]!
26 Благословенний той, хто входить у ім’я Господнє,
благословляємо його в Господнім храмі!
27 Господь—це Бог, на нас пролите Його сяйво.
Тож до рогів жертовника припніть святкову жертву.
28 Ти—Бог мій, дякуватиму Тобі,
я возвеличувати буду свого Бога!
29 Славімо Господа, бо Він прещедрий!
Любов Господня щира буде жити вічно!
1 до коринтян 7:1-19
Ukrainian Bible
7 А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки.
2 Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка.
3 Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина.
4 Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина.
5 Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.
6 А це говорю вам як раду, а не як наказа.
7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
18 Хто покликаний був в обрізанні, нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрізанні, нехай не обрізується.
19 Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе дотримування Божих заповідей.
Read full chapter
1-е к Коринфянам 7:1-19
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Про подружнє життя
7 Тепер про те, що ви написали мені: «Чи не краще чоловікові взагалі не торкатися жінки». 2 Але щоб уникнути гріха розпусти, кожен чоловік мусить мати дружину, а кожна жінка—чоловіка. 3 Чоловік мусить давати все належне своїй дружині, і так само жінка—своєму чоловікові. 4 Не жінка володіє тілом своїм, а її чоловік, так само не чоловік володіє тілом своїм, а його дружина.
5 Не відмовляйте одне одному, хіба що за спільною згодою і на деякий час для того, щоб віддатися молитві, а потім знову бути разом, щоб сатана не спокусив вас, скориставшись вашим невмінням володіти собою.
6 Я вам кажу це не як наказ, а як поступку. 7 Хотів би, щоб усі люди були такими, як я, але кожен має свій власний дар Божий: в одного такий, у другого—інший.
8 Щодо неодружених і вдів я хочу ось що сказати: для них добре, якщо вони залишатимуться самотніми, як і я. 9 Та якщо вони не можуть втриматися, то нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж згоріти від жадання.
10 Одруженим я даю такий наказ, хоча це не я, а Господь наказує: жінці не слід шукати розлучення з чоловіком своїм. 11 Якщо ж уже розлучиться, то повинна залишатися незаміжньою або нехай помириться з чоловіком своїм. Та чоловікові не слід розлучатися зі своєю дружиною.
12 Усім іншим я скажу (та цей наказ від мене, а не від Господа): якщо якийсь брат у Христі має дружину, яка не вірує, і вона згідна жити з ним, то нехай він не розлучається з нею. 13 Якщо жінка має чоловіка, який не вірує, і він згідний з нею жити, то їй не слід розлучатися з ним. 14 Бо невіруючий чоловік освячується через свою віруючу дружину, а невіруюча жінка—через свого віруючого чоловіка. Інакше діти ваші були б нечистими, а так—вони святі.
15 Однак якщо невіруючий вирішить розлучитися, то хай розлучається. Брат чи сестра у Христі вільні в таких випадках, тому що Бог покликав вас жити в мирі. 16 Бо звідки ти знаєш, жінко, чи спасеш свого невіруючого чоловіка? І звідки ти, чоловіче, знаєш, чи спасеш свою невіруючу дружину?
Різні покликання
17 Слід жити лише так, як Господь визначив кожному, і як Бог покликав кожного. І саме такий наказ даю я по всіх церквах. 18 Якщо комусь було зроблене обрізання до того, як Бог його покликав, то не слід намагатися змінити це. А іншому, може, не було зроблене обрізання, коли Бог його покликав. Тоді й не варто робити цього взагалі. 19 Обрізання, само по собі, не є чимось особливим, так само, як і необрізання. Головне—дотримуватися Божих заповідей.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International