Add parallel Print Page Options

19 Краще бідний, та чесний,
    аніж з лукавими устами, та дурний.

Звісно, бажання без знання пусті;
    а той, хто надто поспішає, губить шлях.

Невігластво підточує життя людині,
    вона ж гнівається на Господа за це.

Багатство притягує друзів,
    а вбогого друзі залишають.

Лжесвідок не уникне покарання,
    не врятується свідок брехливий.

Багато людей підлещуюється до щедрого вельможі,
    записуються в друзі до того, хто обдаровує.

Злидаря зневажають усі його брати,
    а що вже говорити про друзів!
    Ті його сахаються: він просить поради, а їх немає.

Хто любить життя, той набирається розуму.
    Хто шанує знання, той збагне, що є добро.

Брехливий свідок не залишиться без покарання,
    неправдивий свідок загине.

10 Пустоголовому багатію не годиться наживати скарби,
    це так безглуздо, як і рабу керувати князями.

11 Здоровий глузд породжує терпіння,
    людину звеличує вміння прощати образи.

12 Царський гнів, немов лева рик,
    а ласка його, мов роса на траві.

13 Нерозумний син—нещастя для батька,
    а пащекувата дружина дратує,
    як неспинне крапання дощу крізь дірявий дах.

14 Дім і багатство успадковуються від батьків,
    а розважлива дружина—від Господа.

15 Лінощі навівають глибокий сон,
    бажання ледакувати веде до голоду.

16 Хто підкоряється заповітам, той зберігає життя,
    хто не шанує Божий шлях—загине.

17 Давати жебраку, що позичати Господу.
    За ваше милосердя Бог воздасть вам.

18 Напучуй свого сина, в тому—єдина надія;
    не роблячи цього, тільки зла йому завдаєш.

19 Запальна людина повинна нести покарання;
    навіть якщо помилуєш її, потім усе повториться.

20 Вислухай пораду й прислухайся до повчань,
    щоб зрештою набратися мудрості.

21 Багато задумів у серці людському,
    але Господь вирішує, що має статися.

22 Скнарість—то ганьба,
    краще бути бідним, ніж брехливим.

23 Страх Господній дає прекрасне життя;
    тож роки минають без страху, що нагряне біда.

24 Лінько опускає в миску руку,
    та навіть до рота повернуть її не може.

25 Скарай пихатого, і дурень набереться розуму;
    Дай настанови розсудливому,
    і він сам помудрішає.

26 Хто не шанує батька й проганяє матір,
    той негідний і зганьблений син.

27 Слухайся повчань, мій сину,
    якщо бажаєш утекти від дурних помилок невігласів.

28 Нікчема висміює справедливість,
    а вуста неправедного живляться несправедливістю.

29 Покарання існує для пихатих самолюбців,
    а удари—для спин дурнів.
20 З вина—насмішництво, із пива—галас;
    хто напивається, той нерозумний.

Царський гнів—як рик лева,
    розлютиш його—попрощаєшся з життям.

Хто уникає суперечок, той шляхетно чинить,
    а якийсь невіглас одразу зчиняє сварку.

Восени лінько не оре землі,
    а в жнива шукає врожай, та його немає.

Добрі знання, як глибокий колодязь з життєдайною водою,
    але розумний знає як її дістати.

Багато-хто вихваляється своєю вірністю,
    але де знайти того, кому справді можна довіритися?

Праведник живе чесно й достойно,
    благословенні будуть його діти.

Цар сидить на суддівськім престолі,
    він розганяє поглядом всіляке зло.

Хто може стверджувати:
    «Я очистив серце, я очистився від гріха?»

10 Обважування й обмірювання однаково огидні Господу.

11 Навіть юнак розкриває свою сутність у вчинках:
    чи порядно й справедливо чинить він, чи ні.

12 Це Господь створив вухо, що чує,
    та око, що бачить!

13 Не люби спати, бо проспиш добробут,
    розплющ очі, щоб мати вдосталь хліба.

14 Покупець галасує: «Дорого, дорого»,—
    а як відійде, радіє що вдало виторгував.

15 Є золото і розсипи рубінів,
    та мудра мова—найкоштовніша прикраса.

16 Візьми його одяг, бо він поручився за незнайомця,
    візьми заставу від нього заради чужинки.

17 Смакує хліб, здобутий обманом,
    але згодом на зубах жорства.

18 Порада сприяє здійсненню намірів,
    тому шукай поради, як ведеш війну.

19 З базікалом не варто мати справи,
    такий розплеще таємниці всі.

20 Погасне світло в сутінках для того,
    хто проклинає батька й матір.

21 Коли спадок рано дістається,
    то потім не буде благословенний[a].

22 Не зарікайся, що відплатиш злом за зло.
    Чекай на Господа, і Він за тебе помститиметься.

23 Неправильні ваги огидні Господу,
    оманливі терези не доведуть до добра.

24 Кроки людини направляє Господь.
    Як може людина розуміти свій шлях?

25 Швидка клятва—небезпечна пастка,
    почнеш розмірковувати, коли вже діло зроблене.

26 Мудрий цар розганяє неправедних,
    спрямовує на них колесо покарання.

27 Дух людський—то світильник Господній,
    який висвітлює внутрішнє єство[b].

28 Царя бережуть милосердя й довіра;
    він тримається на троні милосердям.

29 Сила—то гордість молодих,
    а сивина—достоїнство старих.

30 Синці зцілюють від зла,
    удари очищають серця глибину[c].
21 Серце царя, неначе водний потік у Господніх руках;
    Господь повертає його, коли забажає.

Людині вважається її життєвий шлях прямим,
    але Господь випробовує серця.

Чинити чесно й справедливо—
    ось що бажаніше для Господа, ніж пожертва.

Зверхній погляд, погордливе серце—
    це гріхи, світильник неправедності.

Задуми працьовитих ведуть до процвітання,
    а квапливість веде до убозтва.

Хто брехливим язиком набуває статків,
    той марно мріє—це приведе до погибелі.

Насильство кривдників погубить,
    бо відмовляються жити справедливо.

Покручений шлях безбожників,
    шлях праведних—прямий.

Краще тулитися в закутку на горищі,
    ніж ділити оселю з пащекуватою дружиною.

10 Душа неправедного прагне зла
    й коситься на ближнього без прихильності.

11 Коли карають гонористого—нерозважливий мудрішає,
    а коли мудрого вчать, він сам знань набуває.

12 Праведний матиме успіх над злим,
    а нечестивець здобуде погибель.

13 Хто не бажає чути бідного волання,
    той сам кричатиме, та відповіді не діждеться.

14 Подарунок з-під поли спиняє гнів,
    та притлумлює лють.

15 Праведник радіє, коли творить справедливість,
    а злочинець жахається цього.

16 Хто збочує із мудрого шляху,
    спочине в товаристві мертвяків.

17 Хто полюбляє розваги, той буде злиднем:
    хто любить вино й оливи, той не розбагатіє.

18 Нечестивий—то викуп за справедливого,
    а зрадливий—за чесного.

19 Краще жити в пустелі,
    аніж із злою і сварливою дружиною.

20 В оселі мудрого є добро й олива,
    через невігласа вони зникають.

21 Хто прагне до праведності й милосердя,
    той матиме життя праведне й шановане.

22 Мудрий захопив місто воїнів,
    зруйнувавши укріплення, на які вони покладалися.

23 Хто стежить за устами й язиком,
    від клопотів життя своє оберігає.

24 Бундючного і зверхнього назвуть чваньком,
    пихатий поводиться дуже нахабно.

25-26 Потреби нероби його ж і знищать,
    щодня йому хочеться мати ще більше,
    а сам і палець об палець не вдарить.
А праведний, той навпаки:
    роздає й роздає, і ніколи не має нужди.

27 Пожертви кривдника огидні Господу,
    надто ж як приносять їх із задумом лихим.

28 Брехливий свідок загине,
    а хто прислухається до Господа, говоритиме повік.

29 Негідник докладає зусиль,
    щоб справити добре враження;
    лиш праведник утверджується на своїм шляху.

30 Для Господа ніщо не є занадто мудрим,
    Йому поради не потрібні.

31 Коня споряджають перед боєм,
    але перемога залежить від Господа.

Footnotes

  1. 20:21 Коли… благословенний Або «Коли людина пожадливо оберігає спадок, то спадок той не буде благословенний».
  2. 20:27 висвітлює… єство Або «знає дихання й думки».
  3. 20:30 У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле.

Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

Павлова радість

Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили. Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви—в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами. З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи. Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита. І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово. Отже, я зараз дуже радий—не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було. 10 Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть. 11 Цей смуток—бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

12 Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

13 Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його. 14 І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива. 15 Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша. 16 Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.