Add parallel Print Page Options

19 Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

10 Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

11 Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

13 Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

14 Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

15 Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.

16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

18 Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

19 Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

20 Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

22 Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

29 На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

20 Вино то насмішник, напій п'янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий.

Страх царя як рик лева; хто до гніву доводить його, проти свого життя прогрішає.

Слава людині, що гнів покидає, а кожен глупак вибухає.

Лінивий не оре із осени, а захоче в жнива і нічого нема.

Рада в серці людини глибока вода, і розумна людина її повичерпує.

Багато людей себе звуть милосердними, та вірну людину хто знайде?

У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!

Цар сидить на суддевім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.

Хто скаже: Очистив я серце своє, очистився я від свого гріха?

10 Вага неоднакова, неоднакова міра, обоє вони то огида для Господа.

11 Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.

12 Ухо, що слухає, й око, що бачить, Господь учинив їх обоє.

13 Не кохайся в спанні, щоб не збідніти; розплющ свої очі та хлібом наситься!

14 Зле, зле! каже той, хто купує, а як піде собі, тоді хвалиться купном.

15 Є золото й перел багато, та розумні уста найцінніший то посуд.

16 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужинку візьми його застав.

17 Хліб з неправди солодкий людині, та піском потім будуть наповнені уста її.

18 Тримаються заміри радою, і війну провадь мудрими радами.

19 Виявляє обмовник таємне, а ти не втручайся до того, легко хто розтулює уста свої.

20 Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!

21 Спадок спочатку заскоро набутий, не буде кінець його поблагословлений!

22 Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі.

23 Вага неоднакова то огида для Господа, а оманливі шальки не добрі.

24 Від Господа кроки людини, а людина як вона зрозуміє дорогу свою?

25 Тенета людині казати святе нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати.

26 Мудрий цар розпорошить безбожних, і зверне на них своє коло для мук.

27 Дух людини світильник Господній, що все нутро обшукує.

28 Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.

29 Окраса юнацтва їхня сила, а пишність старих сивина.

30 Синяки від побоїв то масть лікувальна на злого, та вдари нутру живота.

21 Водні потоки цареве це серце в Господній руці: куди тільки захоче, його Він скеровує.

Всяка дорога людини пряма в її очах, та керує серцями Господь.

Справедливість та правду чинити для Господа це добірніше за жертву.

Муж гордого ока та серця надутого несправедливий, а світильник безбожних це гріх.

Думки пильного лиш на достаток ведуть, а всякий квапливий на збиток.

Набування майна язиком неправдивим це скороминуща марнота шукаючих смерти.

Насильство безбожних прямує на них, бо права чинити не хочуть.

Дорога злочинця крута, а чистий прямий його чин.

Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі.

10 Лихого жадає душа нечестивого, і в очах його ближній його не отримає милости.

11 Як карають глумливця мудріє безумний, а як мудрого вчать, знання набуває.

12 До дому свого приглядається праведний, а безбожний доводить до зла.

13 Хто вухо своє затикає від зойку убогого, то й він буде кликати, та не отримає відповіді.

14 Таємний дарунок погашує гнів, а неявний гостинець лють сильну.

15 Радість праведному правосуддя чинити, а злочинцеві страх.

16 Людина, що зблуджує від путі розуму, у зборі померлих спочине.

17 Хто любить веселощі, той немаючий, хто любить вино та оливу, той не збагатіє.

18 Безбожний то викуп за праведного, а лукавий за щирого.

19 Ліпше сидіти в пустинній країні, ніж з сварливою та сердитою жінкою.

20 Скарб цінний та олива в мешканні премудрого, та нищить безумна людина його.

21 Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу.

22 До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує.

23 Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігає від лиха.

24 Надутий пихою насмішник ім'я йому, він робить усе із бундючним зухвальством.

25 Пожадання лінивого вб'є його, бо руки його відмовляють робити,

26 він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.

27 Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приноситься.

28 Свідок брехливий загине, а людина, що слухає Боже, говоритиме завжди.

29 Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний зміцняє дорогу свою.

30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.

31 Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

19 Краще бідний, та чесний,
    аніж з лукавими устами, та дурний.

Звісно, бажання без знання пусті;
    а той, хто надто поспішає, губить шлях.

Невігластво підточує життя людині,
    вона ж гнівається на Господа за це.

Багатство притягує друзів,
    а вбогого друзі залишають.

Лжесвідок не уникне покарання,
    не врятується свідок брехливий.

Багато людей підлещуюється до щедрого вельможі,
    записуються в друзі до того, хто обдаровує.

Злидаря зневажають усі його брати,
    а що вже говорити про друзів!
    Ті його сахаються: він просить поради, а їх немає.

Хто любить життя, той набирається розуму.
    Хто шанує знання, той збагне, що є добро.

Брехливий свідок не залишиться без покарання,
    неправдивий свідок загине.

10 Пустоголовому багатію не годиться наживати скарби,
    це так безглуздо, як і рабу керувати князями.

11 Здоровий глузд породжує терпіння,
    людину звеличує вміння прощати образи.

12 Царський гнів, немов лева рик,
    а ласка його, мов роса на траві.

13 Нерозумний син—нещастя для батька,
    а пащекувата дружина дратує,
    як неспинне крапання дощу крізь дірявий дах.

14 Дім і багатство успадковуються від батьків,
    а розважлива дружина—від Господа.

15 Лінощі навівають глибокий сон,
    бажання ледакувати веде до голоду.

16 Хто підкоряється заповітам, той зберігає життя,
    хто не шанує Божий шлях—загине.

17 Давати жебраку, що позичати Господу.
    За ваше милосердя Бог воздасть вам.

18 Напучуй свого сина, в тому—єдина надія;
    не роблячи цього, тільки зла йому завдаєш.

19 Запальна людина повинна нести покарання;
    навіть якщо помилуєш її, потім усе повториться.

20 Вислухай пораду й прислухайся до повчань,
    щоб зрештою набратися мудрості.

21 Багато задумів у серці людському,
    але Господь вирішує, що має статися.

22 Скнарість—то ганьба,
    краще бути бідним, ніж брехливим.

23 Страх Господній дає прекрасне життя;
    тож роки минають без страху, що нагряне біда.

24 Лінько опускає в миску руку,
    та навіть до рота повернуть її не може.

25 Скарай пихатого, і дурень набереться розуму;
    Дай настанови розсудливому,
    і він сам помудрішає.

26 Хто не шанує батька й проганяє матір,
    той негідний і зганьблений син.

27 Слухайся повчань, мій сину,
    якщо бажаєш утекти від дурних помилок невігласів.

28 Нікчема висміює справедливість,
    а вуста неправедного живляться несправедливістю.

29 Покарання існує для пихатих самолюбців,
    а удари—для спин дурнів.
20 З вина—насмішництво, із пива—галас;
    хто напивається, той нерозумний.

Царський гнів—як рик лева,
    розлютиш його—попрощаєшся з життям.

Хто уникає суперечок, той шляхетно чинить,
    а якийсь невіглас одразу зчиняє сварку.

Восени лінько не оре землі,
    а в жнива шукає врожай, та його немає.

Добрі знання, як глибокий колодязь з життєдайною водою,
    але розумний знає як її дістати.

Багато-хто вихваляється своєю вірністю,
    але де знайти того, кому справді можна довіритися?

Праведник живе чесно й достойно,
    благословенні будуть його діти.

Цар сидить на суддівськім престолі,
    він розганяє поглядом всіляке зло.

Хто може стверджувати:
    «Я очистив серце, я очистився від гріха?»

10 Обважування й обмірювання однаково огидні Господу.

11 Навіть юнак розкриває свою сутність у вчинках:
    чи порядно й справедливо чинить він, чи ні.

12 Це Господь створив вухо, що чує,
    та око, що бачить!

13 Не люби спати, бо проспиш добробут,
    розплющ очі, щоб мати вдосталь хліба.

14 Покупець галасує: «Дорого, дорого»,—
    а як відійде, радіє що вдало виторгував.

15 Є золото і розсипи рубінів,
    та мудра мова—найкоштовніша прикраса.

16 Візьми його одяг, бо він поручився за незнайомця,
    візьми заставу від нього заради чужинки.

17 Смакує хліб, здобутий обманом,
    але згодом на зубах жорства.

18 Порада сприяє здійсненню намірів,
    тому шукай поради, як ведеш війну.

19 З базікалом не варто мати справи,
    такий розплеще таємниці всі.

20 Погасне світло в сутінках для того,
    хто проклинає батька й матір.

21 Коли спадок рано дістається,
    то потім не буде благословенний[a].

22 Не зарікайся, що відплатиш злом за зло.
    Чекай на Господа, і Він за тебе помститиметься.

23 Неправильні ваги огидні Господу,
    оманливі терези не доведуть до добра.

24 Кроки людини направляє Господь.
    Як може людина розуміти свій шлях?

25 Швидка клятва—небезпечна пастка,
    почнеш розмірковувати, коли вже діло зроблене.

26 Мудрий цар розганяє неправедних,
    спрямовує на них колесо покарання.

27 Дух людський—то світильник Господній,
    який висвітлює внутрішнє єство[b].

28 Царя бережуть милосердя й довіра;
    він тримається на троні милосердям.

29 Сила—то гордість молодих,
    а сивина—достоїнство старих.

30 Синці зцілюють від зла,
    удари очищають серця глибину[c].
21 Серце царя, неначе водний потік у Господніх руках;
    Господь повертає його, коли забажає.

Людині вважається її життєвий шлях прямим,
    але Господь випробовує серця.

Чинити чесно й справедливо—
    ось що бажаніше для Господа, ніж пожертва.

Зверхній погляд, погордливе серце—
    це гріхи, світильник неправедності.

Задуми працьовитих ведуть до процвітання,
    а квапливість веде до убозтва.

Хто брехливим язиком набуває статків,
    той марно мріє—це приведе до погибелі.

Насильство кривдників погубить,
    бо відмовляються жити справедливо.

Покручений шлях безбожників,
    шлях праведних—прямий.

Краще тулитися в закутку на горищі,
    ніж ділити оселю з пащекуватою дружиною.

10 Душа неправедного прагне зла
    й коситься на ближнього без прихильності.

11 Коли карають гонористого—нерозважливий мудрішає,
    а коли мудрого вчать, він сам знань набуває.

12 Праведний матиме успіх над злим,
    а нечестивець здобуде погибель.

13 Хто не бажає чути бідного волання,
    той сам кричатиме, та відповіді не діждеться.

14 Подарунок з-під поли спиняє гнів,
    та притлумлює лють.

15 Праведник радіє, коли творить справедливість,
    а злочинець жахається цього.

16 Хто збочує із мудрого шляху,
    спочине в товаристві мертвяків.

17 Хто полюбляє розваги, той буде злиднем:
    хто любить вино й оливи, той не розбагатіє.

18 Нечестивий—то викуп за справедливого,
    а зрадливий—за чесного.

19 Краще жити в пустелі,
    аніж із злою і сварливою дружиною.

20 В оселі мудрого є добро й олива,
    через невігласа вони зникають.

21 Хто прагне до праведності й милосердя,
    той матиме життя праведне й шановане.

22 Мудрий захопив місто воїнів,
    зруйнувавши укріплення, на які вони покладалися.

23 Хто стежить за устами й язиком,
    від клопотів життя своє оберігає.

24 Бундючного і зверхнього назвуть чваньком,
    пихатий поводиться дуже нахабно.

25-26 Потреби нероби його ж і знищать,
    щодня йому хочеться мати ще більше,
    а сам і палець об палець не вдарить.
А праведний, той навпаки:
    роздає й роздає, і ніколи не має нужди.

27 Пожертви кривдника огидні Господу,
    надто ж як приносять їх із задумом лихим.

28 Брехливий свідок загине,
    а хто прислухається до Господа, говоритиме повік.

29 Негідник докладає зусиль,
    щоб справити добре враження;
    лиш праведник утверджується на своїм шляху.

30 Для Господа ніщо не є занадто мудрим,
    Йому поради не потрібні.

31 Коня споряджають перед боєм,
    але перемога залежить від Господа.

Footnotes

  1. 20:21 Коли… благословенний Або «Коли людина пожадливо оберігає спадок, то спадок той не буде благословенний».
  2. 20:27 висвітлює… єство Або «знає дихання й думки».
  3. 20:30 У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле.

Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.

11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

13 Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!

15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.

16 Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

Павлова радість

Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили. Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви—в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами. З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи. Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита. І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово. Отже, я зараз дуже радий—не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було. 10 Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть. 11 Цей смуток—бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

12 Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

13 Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його. 14 І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива. 15 Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша. 16 Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.