Add parallel Print Page Options

13 Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.

Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.

Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.

Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.

Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.

Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.

Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.

Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.

10 Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.

11 Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.

12 Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.

13 Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.

14 Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.

15 Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.

16 Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.

17 Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.

18 Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.

19 Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.

20 Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

21 Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.

22 Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

23 Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.

24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

25 Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.

14 Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його.

Хто ходить в простоті своїй, боїться той Господа, а в кого дороги криві, той погорджує Ним.

На устах безумця галузка пихи, а губи премудрих їх стережуть.

Де немає биків, там ясла порожні, а щедрість врожаю у силі вола.

Свідок правдивий не лже, а свідок брехливий говорить неправду.

Насмішник шукає премудрости, та надаремно, пізнання легке для розумного.

Ходи здалека від людини безумної, і від того, в кого мудрих уст ти не бачив.

Мудрість розумного то розуміння дороги своєї, а глупота дурних то омана.

Нерозумні сміються з гріха, а між праведними уподобання.

10 Серце знає гіркоту своєї душі, і в радість його не втручається інший.

11 Буде вигублений дім безбожних, а намет безневинних розквітне.

12 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.

13 Також іноді і від сміху болить серце, і закінчення радости смуток.

14 Хто підступного серця, насититься той із доріг своїх, а добра людина із чинів своїх.

15 Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої.

16 Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий.

17 Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена.

18 Нерозумні глупоту вспадковують, а мудрі знанням коронуються.

19 Поклоняться злі перед добрими, а безбожники при брамах праведного.

20 Убогий зненавиджений навіть ближнім своїм, а в багатого друзі численні.

21 Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласкавий до вбогих блаженний.

22 Чи ж не блудять, хто оре лихе? А милість та правда для тих, хто оре добро.

23 Кожна праця приносить достаток, але праця уст в недостаток веде.

24 Корона премудрих їхня мудрість, а вінець нерозумних глупота.

25 Свідок правдивий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.

26 У Господньому страхові сильна надія, і Він пристановище дітям Своїм.

27 Страх Господній криниця життя, щоб віддалятися від пасток смерти.

28 У численності люду величність царя, а в браку народу погибіль володаря.

29 Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту.

30 Лагідне серце життя то для тіла, а заздрість гнилизна костей.

31 Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його.

32 Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.

33 Мудрість має спочинок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те виявиться.

34 Праведність люд підіймає, а беззаконня то сором народів.

35 Ласка царева рабові розумному, гнів же його проти того, хто соромить його.

15 Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає.

Язик мудрих то добре знання, а уста нерозумних глупоту висловлюють.

Очі Господні на кожному місці, позирають на злих та на добрих.

Язик лагідний то дерево життя, а лукавство його заламання на дусі.

Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

Дім праведного скарб великий, а в плоді безбожного безлад.

Уста мудрих знання розсівають, а серце безглуздих не так.

Жертва безбожних огида для Господа, а молитва невинних Його уподоба.

Господеві огида дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає.

10 Люта кара на того, хто путь оставляє, а хто осторогу ненавидить, той умирає.

11 Шеол й Аваддон перед Господом, тим більше серця синів людських!

12 Насмішник не любить картання собі, він до мудрих не піде.

13 Радісне серце лице веселить, а при смутку сердечному дух приголомшений.

14 Серце розумне шукає знання, а уста безумних глупоту пасуть.

15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина постійно.

16 Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.

17 Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому.

18 Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот.

19 Дорога лінивого то терновиння, а путь щирих дорога гладка.

20 Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.

21 Глупота то радість для нерозумного, а людина розумна дорогою простою ходить.

22 Ламаються задуми з браку поради, при численності ж радників сповняться.

23 Радість людині у відповіді його уст, а слово на часі своєму яке воно добре!

24 Путь життя для премудрого угору, щоб віддалюватись від шеолу внизу.

25 Дім пишних руйнує Господь, але ставить межу для вдови.

26 Думки злого огида для Господа, але чисті для Нього приємні слова.

27 Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити.

28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло.

29 Далекий Господь від безбожних, але справедливих молитву Він чує.

30 Світло очей тішить серце, добра звістка підкріплює кості.

31 Ухо, що навчання життя вислуховує, буде перебувати між мудрими.

32 Хто напучування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається остороги, здобуде той розум.

33 Страх Господній навчання премудрости, а перед славою скромність іде.

13 Розумний син порадам батьківським радіє,
    насмішник відмітає повчання.

Плоди людського розуму—на благо,
    а лицемірам лиш насильство дістається.

Хто стежить за вустами, той береже своє життя,
    хто не тримає за зубами язика, той себе губить!

Нероба має прагнення великі, та марно,
    а працьовитий має всього вдосталь.

Людина праведна ненавидить брехню,
    безбожник чинить недостойно і немилосердно.

Цнотливого боронить справедливість,
    а грішника зборює зло.

Один заможним прикидається, не маючи нічого,
    а інший злиднем прикидається, хоча й багатий.

Багатий платить за життя своїм багатством,
    а вбогий навіть не звертає уваги на погрози.

Праведника світло звеселяє[a],
    а світильник безбожника гасне.

10 Пиха породжує сварки самі,
    мудрі ті, хто радиться з іншими.

11 Безчесно нажите багатство зведеться нанівець,
    багатство, нажите у поті чола, незмірно зросте.

12 Довге чекання спустошує душу,
    а здійснене бажання—це дерево життя.

13 Хто зневажає настанови, той собі зашкодить,
    а хто накази шанує, матиме винагороду.

14 Вчення мудреця—то джерело життя,
    воно не дасть потрапити в лабети смерті.

15 Добрий розум приносить втіху,
    шлях безвірних веде до погибелі.

16 Кожна розумна людина діє розважливо,
    а нерозумна виставляє свою тупість напоказ.

17 Неправедний посланець спричиняє біду,
    а праведний приносить порятунок.

18 Хто не зважає на повчання,
    того чекають бідність і зневага;
    всі поважатимуть того, хто застереження шанує.

19 Бажання сповнене—то втіха для душі,
    а відвернутися від зла—для дурня то відраза.

20 Хто з мудрими спілкується, мудрішим стане,
    хто з телепнями водиться, потрапить у халепу.

21 Грішників переслідують невдачі,
    на праведних чекає добра доля.

22 Добра людина залишає спадок онукам,
    а грішника добро до праведника перейде.

23 Необроблена земля бідака може дати гарний врожай,
    та нерідко його наділ несправедливо відбирають[b].

24 Хто з малку не повчає дитину,
    той її не любить, а сина любить той,
    хто поспішає навчити мудрості його.

25 Праведний має їжі вдосталь,
    а шлунок неправедного буде порожній.
14 Жіноча мудрість будує дім,
    а нерозважливість сама[c] його руйнує.

Хто йде в житті чесним шляхом, той Бога шанує,
    а хто блукає манівцями, той зневажає Його.

Дурні вуста собі на спину різки накликають,
    а вуста розумного його ж і захищають.

Без волів ясла порожні,
    а добрий віл дає прибуток.

Правдивий свідок не збреше,
    а лживий свідок дихає брехнею.

Чванько шукає мудрості, та не знаходить,
    а мудрий легко всотує знання.

Уникай нерозумного,
    бо переконливого слова для нього не знайдеш.

Розумний мудрістю керується своєю,
    а дурня власна дурість дурить.

Бентежить покарання дурня,
    а мудрий знає, що воно—на благо.

10 Кожне серце має свою гіркоту,
    і радість його не розділить ніхто.

11 Оселю безбожника буде зруйновано,
    оселя праведника буде процвітати.

12 Людині може шлях здаватися прямим,
    та зрештою він приведе до смерті.

13 Навіть від сміху може боліти серце,
    а радість може скінчитися смутком.

14 Непокірливий дорого заплатить за скоєне,
    а добрий буде винагороджений за діла свої.

15 Простодушний вірить кожному слову,
    а обачливий зважує кожен свій крок.

16 Мудра людина обережна і цурається зла,
    а нерозумна—відчайдушна й самовпевнена.

17 Запальний чинить нерозумно,
    підступного ж ненавидять усі.

18 Наївні успадкують глупоту,
    а помірковані увінчані знанням.

19 Зло схиляється перед добром,
    а лиходії—перед брамою праведників.

20 Жебрака ненавидить навіть ближній,
    а в багатія—чимало шанувальників.

21 Хто зневажає ближнього,—грішить,
    а той, хто добрий до нужденного,—
    обласканий долею.

22 Хіба не збочують ті, хто намислив лихе?
    А хто добро творити прагне,
    знаходять любов і вірність.

23 Тяжкий труд приносить здобутки,
    вуста базікала ведуть його до бідності.

24 Короною мудрого є його багатство,
    а вінцем неука—глупота.

25 Правдивий свідок життя рятує,
    брехливий свідок плодить брехню.

26 Знайдеш безпеку в поклонінні Господу;
    це надійний притулок для Його дітей.

27 Благоговіння перед Господом—
    то життєдайне джерело,
    та спасіння від капканів смерті.

28 Слава царя—то численний народ,
    а без народу правитель—ніхто.

29 Розсудливість терплячий проявляє,
    гарячкуватий лиш примножує дурниці.

30 Здоровий глузд плекає здорове тіло,
    а заздрощі—то ракова пухлина на кістках.

31 Хто збиткується з бідних, той ображає Творця,
    хто милосердний до злидня, той шанує Творця.

32 Підкошує лихого власна злість,
    а праведник і через смерть зміцнить віру[d].

33 Мудрість мешкає в розумного у серці,
    а дурням вона невідома.

34 Праведність окрилює народ,
    а гріх його приводить до ганьби.

35 Цар виявляє ласку спритному слузі,
    а на нікчемного впаде царевий гнів.
15 Сумирна відповідь вгамовує гнів,
    різкі слова розбурхують лють.

Уста мудреця жаданими роблять знання,
    а вуста нерозумних скипають дурницями.

Очі Господні повсюди,
    вони стежать за злом і добром.

Лагідна мова—це життєдайне дерево,
    а підступний язик роз’ятрює душу.

Нерозумний зневажає батьківські поради,
    а хто прислухався до настанов,
    той набирається розуму.

Дім праведного нагромаджує скарби,
    а надбання безбожника несуть йому нещастя.

Вуста мудреця поширюють знання,
    а душі нерозумних—ненадійні.

Пожертва негідника Господу гидка,
    молитва чесного Його втішає.

Шлях безбожника огидний Господу;
    Він любить того, хто прагне праведності.

10 Сувора кара жде на того,
    хто праведну путь зневажить;
    загине той, хто зневажає повчання.

11 Усе, що трапляється, навіть після смерті—
    для Господа не таємниця,
    тим більше—серця людські!

12 Насмішник не любить, коли його повчають,
    він не піде по науку до мудрого.

13 Радісне серце випромінює щастя,
    а щемне серце дух руйнує.

14 Серце тямущого тягнеться до знань,
    уста нерозумного живуть глупотою.

15 У злидаря всі дні тяжкі,
    бадьоре серце має вічне свято.

16 Ліпше вдовольнятися малим і шанувати Господа,
    ніж мати скарб великий і тремтіти від небезпеки.

17 Смачніша тарілка овочів, піднесених з любов’ю,
    аніж телятина найкраща, приправлена ненавистю.

18 Запальна людина розбурхує суперечку,
    а поміркована втихомирює сварку.

19 Шлях ледачого, наче лабіринт,
    а путь цнотливого—то шлях прямий.

20 Мудрий син тішить батька,
    а нерозумний зневажає матір.

21 Глупота приваблива для нерозумного,
    а розважлива людина ходить прямим шляхом.

22 Без доброї поради наміри приречені.
    Коли ж багато радників, то плани будуть втілені.

23 Людина може тішитися своєю відповіддю,
    але яке важливе слово, мовлене в хвилину слушну!

24 Щоб не скотитися в Шеол,
    мудрий ітиме вгору[e] дорогою життя.

25 Господь зруйнує вщент оселю зарозумілого,
    та захистить межу вдови.

26 Злі наміри огидні Господу,
    а дружнє слово чисте в Його очах.

27 Хто ласий до наживи, той руйнує власний дім,
    а хто ненавидить хабар, той житиме.

28 Людина праведна замислюється, як відповідати,
    уста лихого випльовують думки огидні.

29 Господь цурається безбожників,
    та Він відгукується на молитви праведних.

30 Дружнє сяйво очей[f] наповнює радістю серце,
    а добрі новини зміцнюють кістки.

31 Хто прислухається уважно до життєвих засторог,
    той житиме серед мудрих.

32 Хто зневажає навчання, той нехтує своїм життям;
    хто прислухається до повчань,
    той набирається розуму.

33 Страх Господній—наука мудрості,
    а скромність—перший крок до Господньої поваги.

Footnotes

  1. 13:9 звеселяє Або «світло все яскравіше горить».
  2. 13:23 нерідко… відбирають Або «те все загине з-за невірних рішень».
  3. 14:1 сама Або «своїми руками».
  4. 14:32 праведник… віру Також можливий переклад «а праведник шукає порятунку в чистоті».
  5. 15:24 вгору Тобто «на землі».
  6. 15:30 сяйво очей Або «усмішка».

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

бо ходимо вірою, а не видінням,

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

13 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

Живіть у вірі

Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне. Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю. Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими. Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.

І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя. Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом. Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо. Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа. І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.

10 Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі—добро чи зло.

Любов Христа панує над нами

11 Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас. 12 Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.

13 Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас. 14 Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли. 15 І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них. 16 Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо. 17 Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням[a]. Старе минуло, а нове настало!

18 І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом. 19 І зміст послання нашого в тому, що Бог примирив світ з Собою в Христі, незважаючи на людські гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом. 20 Отож ми є посланцями Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом». 21 Того, хто не знав гріха[b], Бог зробив жертвою за гріх[c], щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.

Footnotes

  1. 5:17 той є вже новим створінням Або «для того відкрився інший світ».
  2. 5:21 не знав гріха Або «Христа».
  3. 5:21 Бог зробив жертвою за гріх Або «зробив гріхом».