Add parallel Print Page Options

Земля Зелофехадових дочок

36 Голови родин у роді Ґілеада, сина Макіра, сина Манассії, одного з колін синів Йосипа вийшли й промовили перед Мойсеєм та вождями, головами колін народу ізраїльського. І сказали вони: «Господь наказав тобі, наш володарю, дати землю народу Ізраїлю у спадщину, за жеребом, і наказав дати спадщину родича нашого Зелофехада дочкам його. Якщо вони вийдуть заміж за когось із колін народу Ізраїлю, їхня спадщина буде відібрана від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, куди вони вийдуть заміж. Так вона буде відібрана від нашої спадщини, що ми її отримали за жеребом. Коли для народу Ізраїлю настане Ювілейний рік, їхню спадщину додадуть до спадщини того коліна, в яке вони вийдуть заміж. Їхню спадщину віднімуть від спадщини батьків наших».

Тож Мойсей дав такий наказ народу Ізраїлю як настановив Господь: «Те, що кажуть сини Йосипа,—правда. Ось що Господь заповідає щодо дочок Зелофехада: вони можуть виходити заміж за кого схочуть, але у межах їхнього коліна, тобто коліна їхніх батьків. Ніяка спадщина народу Ізраїлю не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожен із народу Ізраїлю повинен триматися спадщини коліна батьків своїх. Будь-яка дочка серед колін ізраїльського народу, яка дістане спадщину, повинна одружитися з кимось із коліна батька її, щоб кожен з народу Ізраїлю міг дістати спадщину батьків своїх. Спадщина не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожне з колін народу Ізраїлю повинне триматися спадщини своєї».

10 Дочки Зелофехадові зробили так, як Господь наказав Мойсею. 11 Махла, Тирца, Гоґла, Милка і Ноа, дочки Зелофехадові, вийшли заміж за синів своїх дядьків. 12 Вони вийшли заміж на синів роду Манассії, сина Йосипа, тож їхня спадщина лишилася в коліні їхнього батьківського роду.

13 Оце заповіді та настанови, які Господь дав народу Ізраїлю через Мойсея на рівнинах Моаву біля річки Йордан, навпроти міста Єрихона.

Read full chapter

Мойсей звертається до ізраїльського народу

Це слова, що Мойсей промовив до всього Ізраїлю по той бік Йордану, в пустелі, в долині Йордану навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Газеротом і Ді-Загавом, одинадцятиденною дорогою по горах Сеїру від Хореву до Кадеш-Барнеа.

На сороковий рік, перший день одинадцятого місяця Мойсей сповістив ізраїльтян про все, що Господь велів йому сказати їм. Це було сталося після того, як він розбив Сихона, царя аморійців, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя башанського, що жив у Аштароті біля Едреї. По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон[a]. Він сказав:

«Господь Бог наш сказав нам на горі Хорев: „Довго вже ви біля цієї гори залишаєтеся. Оберніться й рушайте, ідіть до гір аморійців, до всіх їхніх сусідів у долині Йордану, в гори, на західні схили Шефели, і в Неґев, і на берег Моря[b], в землю Ханаанську і в Ливан, аж до великої ріки Євфрату. Отже, Я дав вам цю землю. Ідіть і володійте краєм, який Господь присягнувся віддати батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову і нащадкам їхнім”»[c].

Мойсей вибирає вождів

Тоді я сказав вам: «Сам я не можу впоратися з усіма вашими скаргами. 10 Господь Бог ваш зробив вас численними, як зірки на небі. 11 Нехай Господь, Бог батьків ваших, примножить кількість вашу в тисячу разів, і нехай Він вас благословить, як обіцяв. 12 Але чи можу я один долати тягарі ваші й труднощі, й чвари? 13 Виберіть з родів своїх мужів мудрих і розсудливих, і досвідчених, і я призначу їх головувати над вами».

14 А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав зробити, добре».

15 Так я призначив голів племен ваших—усі вони мудрі й досвідчені люди, щоб керувати вами: тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, десятниками, як і вождів над усіма племенами.

16 Тоді ж я також навчив ваших суддів: «Вислуховуйте справи своїх братів-ізраїльтян і не дозволяйте собі мати серед них улюбленців. 17 Не підтримуйте ні бідного, ні багатого в присуді. Вислухайте обидві сторони. Нікого не бійтеся, бо останнім суддею буде Бог. А справу, що занадто складна для вас, приносьте до мене, і я вислухаю її». 18 Тоді ж я наказав вам усе, що маєте робити.

Вивідники йдуть до Ханаану

19 І вирушили ми від Хореву через широку й жахливу пустелю, яку бачили ви по дорозі до гір аморійців, саме так, як Господь Бог наш звелів нам. І нарешті прийшли ми до Кадеш-Барнеа. 20 І сказав я вам: «Тож прийшли ви до гір аморійських, які Господь Бог наш дає нам. 21 Дивись, Господь Бог твій дав тобі землю цю. Іди й володій нею так, як Господь твоїх батьків пообіцяв тобі. Не бійся і не зневірюйся».

22 І всі ви мені сказали: «Давайте пошлемо вивідників, які можуть принести нам відомості про те, якою дорогою маємо йти і до яких міст прийдемо».

23 Мені це здалося доречним, тож вибрав я з-поміж вас дванадцять мужів, по одному з кожного коліна. 24 І вирушили вони, й пішли в гори, і прийшли в долину Ешкол, і розвідали все довкола. 25 Вони принесли плодів тієї землі нам на поживу. Доповідаючи, вони сказали: «Земля, що Господь Бог наш дає нам, є добра!»

26 Та не схотіли ви йти в гори. Ви повстали проти веління Господа Бога вашого. 27 І скаржилися по наметах своїх, і казали: «Господь лихий був на нас, тож через це Він вивів нас із землі Єгипетської, щоб видати нас у руки аморійців і вигубити нас. 28 Куди ж нам іти? Брати наші відбили нам бажання, кажучи: „Народ дужчий і вищий за нас, міста великі й укріплені аж до неба. Бачили ми там також синів Анака”»[d].

29 І сказав я вам: «Не тремтіть і не лякайтесь їх. 30 Господь, Бог ваш, веде ваше військо. Він воюватиме за вас, так само, як робив Він усе на ваших очах у Єгипті 31 і в пустелі, де ви бачили, як Господь Бог ваш ніс вас, неначе чоловік несе сина свого, на всьому шляху, який ви пройшли, доки не прийшли сюди.

32 Але незважаючи на це, ви не покладалися на Господа Бога вашого, 33 Який іде поперед вас дорогою, шукаючи місце, щоб стати вам табором, і вказує вам шлях вогнем уночі й хмарою вдень».

Народу не дозволено ввійти в Ханаан

34 І почув Господь нарікання ваші, й розгнівався Він і поклявся: 35 «Жоден із цих людей, цього лихого покоління не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати батькам вашим. 36 Лише Калев, син Єфунне, її побачить. Лише йому й синам його Я дам землю, якою він мандрував, бо він ішов за Господом».

37 Господь навіть на мене розгнівався через вас і сказав: «Навіть ти туди не ввійдеш. 38 Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Підтримай його, бо він приведе Ізраїль успадкувати її. 39 А діти ваші і сини ваші, про яких ви думали, що стануть вони здобиччю, не вміють нині відрізнити добро від зла, вони туди ввійдуть і володітимуть нею. 40 А ви поверніться й рушайте в пустелю, в бік до Червоного моря».

41 І ви відповіли мені: «Згрішили ми проти Господа. Ми підемо й воюватимемо, як Господь Бог наш нам звелів». Тож ви до бою підперезалися й сподівалися, що легко йти в гори.

42 І Господь сказав мені: «Скажи їм: „Не йдіть у гори, сподіваючись, що Я буду вам допомагати. Мене не буде серед вас, тож ви станете легкою здобиччю для ворогів”».

43 Я переповів вам, та ви не послухалися. Ви збунтувалися проти Господньої перестороги, ви були зухвалі й пішли в гори. 44 І аморійці, що жили у тих горах, виступили вам назустріч, вони погналися за вами, як рій бджіл. І били вони вас від Сеїру аж до Хорми. 45 І, повернувшись, ви ридали перед Господом, та Господь не звертав уваги на голос ваш, Він вас не слухав. 46 І довго залишалися ви в Кадеші.

Read full chapter

Footnotes

  1. 1:5 Закон Гебрейське слово тора означає закон, вчення, настанови. Воно може стосуватися тільки одного закону або цілої низки законів або всього зведення законів, як у даному випадку. Цей термін використовується для означення перших п’яти книг Старого Заповіту (Тора Мойсеєва).
  2. 1:7 до гір аморійців… Моря Це назви географічних зон території Ізраїлю, зі сходу на захід, від ріки Йордан до Середземного моря.
  3. 1:8 Ідіть… їхнім Порівн. Бут. 12:1-9.
  4. 1:28 синів Анака Анакійці були відомі як велетні. Втім, тут ідеться, швидше, про міста з високими мурами, які належало захопити ізраїльтянам.

29 У себе вдома Левій влаштував великий обід на честь Ісуса. Разом з ними за столом сиділо чимало збирачів податків та інших людей. 30 А фарисеї та книжники докоряли Ісусовим учням: «Чому ви їсте й п’єте за одним столом зі збирачами податків та грішниками?» 31 На це їм Ісус відповів: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. 32 Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».

Про піст

(Мт. 9:14-17; Мк. 2:18-22)

33 Вони сказали Ісусові: «Іоанові послідовники й прибічники фарисеїв часто постяться й моляться, а Твої учні їдять і п’ють». 34 Ісус сказав їм: «Чи змусите ви поститися друзів нареченого на весіллі, поки молодий ще з ними? 35 Та прийде час, коли молодого заберуть від них, тоді вони й почнуть поститися».

36 Тоді ж Ісус розповів їм притчу: «Ніхто не відриває латку від нового одягу, щоби пришити на старий. Якщо так зробити, то й нову одежину порвеш, і до старої не припасується латка від нової. 37 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи. Якщо так зробити, нове вино розірве міхи й розіллється, а міхи зіпсуються. 38 Молоде вино треба наливати в нові міхи. 39 Ніхто не схоче після старого вина пити молоде, бо скаже: „Старе вино краще”».

Син Людський—Господь суботи

(Мт. 12:1-8; Мк. 2:23-28)

Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски, та, розлущуючи їх між пальцями, їли зерно. Дехто з фарисеїв запитав: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? Він зайшов до Божого дому і з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». Й Ісус додав: «Син Людський—Господь і над суботою».

Зцілення сухорукого в суботу

(Мт. 12:9-14; Мк. 3:1-6)

Якось іншої суботи Ісус прийшов до синагоги й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою рукою. Книжники й фарисеї уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.

Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там. Тоді Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Рятувати життя, чи вбивати?» 10 Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» Той простягнув руку, й вона зцілилася. 11 Фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж собою, що б таке заподіяти Ісусові.

66 Для диригента. Хвальна пісня.

Земле уся, звеличуй Бога!
Звеличуй піснею ім’я Його славетне!
    Хвалу Йому співай!
Скажіть Богу, як прекрасні Його справи!
    Перед Тобою стеляться всі вороги Твої,
    і навіть похвали Тобі співають.
Тобі хвалу співає цілий світ,
    Тобі співає, імені Твоєму. Села

Погляньте на усе, що сотворив Господь!
    Його діла для нас величні аж занадто.
Червоне море Він пустелею зробив[a],
    Його народ щасливий велику ріку перейшов[b].
Бог править світом владою всесильною,
    за кожним пильно стежить Він повсюди.
    Ніхто повстати проти Нього не спроможний. Села

Благословляйте Бога нашого, народи,
    вшановуйте Його в піснях гучних.
Бог дав життя нам,
    Бог не дасть нам впасти.
10 Та випробовує Він нас,
    в горнилі, наче срібло, очищає.
11 Ти дозволяв нам у тенета потрапляти,
    на наші плечі звалював тягар тяжкий.
12 Ти ворогам дозволив нас топтати,
    крізь полум’я і воду змусив нас пройти,
    та все ж привів у нас на прекрасну землю.
13-14 Складу пожертви я в твоєму храмі,
    я виконаю все, обіцяне Тобі,
    коли звертався я до Тебе у негоди час,
    щоб не залишив Ти мене на самоті.
Тож я приніс усе, що обіцяв.
15 Приніс пожертви за гріхи мої,
    приніс Тобі баранів із живицею духмяною,
    приніс биків, козлів до Тебе в храм. Села

16 Зберіться, люди, всі, хто Бога величає,
    вам розповім про те, що Він зробив для мене.
17 Молився я й оспівував Його.
18 Якби відчув я сумніви в своїм сумлінні,
    тоді б мене Володар не почув.
19 Та Бог прислухався, почув мою молитву.
20 Славімо Бога! Він не відвернувся,
    прийняв молитву й дарував любов мені!

Read full chapter

Footnotes

  1. 66:6 Червоне… зробив Йдеться про події, описані в книзі Вих. 14.
  2. 66:6 Його… перейшов Тут ідеться про події, описані в книзі Ісуса Навина 3.

24 Хто щедро роздає, збагачується більше,
    хто все своє добро приховує, той збідніє.

25 Людині щедрій і воздасться щедро;
    хто іншим помагає, сам дістане допомогу.

26 Прокляття упадуть на того, хто ховає хліб,
    благословення випаде тому,
    хто продає зерно на користь людям.

Read full chapter