Add parallel Print Page Options

Розподіл земель на схід від Йордану

32 Нащадки Рувима та Ґада мали дуже багато худоби. Як побачили вони землі Язера та Ґілеаду, то зрозуміли, що це добре місце для худоби. Тож пішли діти Ґада й Рувима і сказали Мойсею та священику Елеазару й вождям громади: «Атарот, Дівон, Язер, Німра, Хешбон, Елеале, Сівма[a], Нево й Беон— земля, що її Господь завоював для громади Ізраїлю. Це дуже добра для худоби земля, а в нас, слуг твоїх, багато худоби». І сказали вони: «Якщо знайшли ми ласку в очах твоїх, нехай віддадуть цю землю нам, слугам твоїм, у власність. Не змушуй нас переходити через Йордан».

Мойсей сказав синам Ґада й Рувима: «Тож брати ваші підуть на війну, а ви тут залишитеся? Навіщо ви знеохочуєте народ Ізраїлю переходити в нову землю, що її Господь дав їм? Батьки ваші зробили те ж саме, коли я посилав їх з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати землю. Дісталися вони до долини Ешкол і розвідали землю, але знеохотили серце народу Ізраїлю, щоб не йти в землю, яку Господь їм дав. 10 Тож Господь розгнівався того дня й поклявся: 11 „Жоден із людей, що вийшли з Єгипту й були віком від двадцяти років і старше, не побачать землі, яку Я пообіцяв Аврааму, Ісааку та Якову, бо не були вони цілком віддані Мені, 12 за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина, бо вони лишалися у всьому відданими Господу”. 13 Тоді Господь розгнівався на Ізраїль і примусив його блукати пустелею сорок, років доки все покоління, що згрішило перед Господом, не вимерло. 14 І от зараз ви, покоління грішників, зайняли батьківське місце, щоб іще підсилити гнів Господа проти Ізраїлю. 15 Якщо відвернетеся ви від Нього, Він покине Ізраїль у пустелі й надалі, і вигубите ви весь народ».

16 Тоді вони пішли до Мойсея і сказали: «Дозволь нам побудувати тут кошари для нашої худоби та оселі для жінок і дітей. 17 Тоді ми негайно озброїмося й підемо поперед народу Ізраїлю, доки не приведемо його до місця його, поки родини наші житимуть в укріплених містах, захищені від людей, що мешкають у цій землі. 18 Ми не повертатимемося до осель наших, доки кожен із народу Ізраїлю не дістане спадщини своєї. 19 Ми не будемо отримувати землю у спадщину на тому боці Йордану, бо наша частка спадщини буде на східному березі Йордану».

20 Мойсей відповів їм: «Якщо зробите все це, якщо озброїтеся для війни перед Господом 21 і кожен із вас, озброєний, перейде Йордан перед Господом, доки Господь не прожене ворогів Своїх з-перед Себе 22 й земля не підкориться Господу, і тільки тоді повернетеся додому, виконавши обов’язок свій перед Господом та Ізраїлем, тоді буде ця земля вашою спадщиною перед Господом. 23 Але якщо ви цього не зробите, тоді згрішили ви проти Господа, тож будьте певні, що покарано буде вас за гріх ваш. 24 Отже, побудуйте міста для жінок та дітей своїх і кошари для худоби, і зробіть усе, що ви сказали».

25 І мовили сини Ґада й Рувима: «Ми, слуги твої, зробимо так, як наказує нам наш володар. 26 Діти наші, наші жінки, наші отари і вся наша худоба лишиться в містах Ґілеада. 27 Ми, слуги твої, кожен озброєний для війни, перейдемо Йордан, щоб воювати перед Господом, як ти, наш володарю, сказав».

28 Тоді Мойсей дав священику Елеазару, Ісусу, сину Навина, та вождям колін Ізраїлю наказ щодо них. 29 Мойсей сказав їм: «Якщо сини Ґада й Рувима перейдуть Йордан з вами, кожен озброєний для війни, щоб воювати перед Господом і земля підкориться вам, тоді віддасте їм землю Ґілеадську у власність. 30 Але якщо озброєні для війни не перейдуть з вами, тоді вони мають отримати у власність землю серед вас у землі Ханаанській».

31 Сини Ґада та Рувима відповіли: «Ми зробимо так, як Господь наказав слугам Своїм. 32 Озброєні для війни перейдуть перед Господом у землю Ханаанську, але земля наша буде на іншому боці Йордану».

33 Тож Мойсей дав синам Ґада й Рувима і половині коліна Манассії, сина Йосипа, царство царя Сихона, аморійців і царство Оґа, царя башанського, землю з її містами та землями довкола них. 34 Тоді сини Ґада побудували Дівон, Атарот, Ароер, 35 Атрот-Шофан, Язер, Йоґвегу, 36 Бет-Німру і Бет-Гаран, укріплені міста та кошари для худоби.

37 Сини ж Рувима побудували Хешбон, Елеале, Киріатаїм, 38 Нево, Ваал-Меон і Сівму. Вони залишили назви Нево і Ваал Меон. Вони назвали міста, які вони побудували, за їхніми назвами.

39 Сини Макіра, сина Манассії, пішли до Ґілеада й захопили його. Вони прогнали всіх аморійців, які були там. 40 Тож Мойсей віддав Ґілеад[b] роду Макіра, сину Манассії, і той оселився там. 41 Рід Яїра, сина Манассії, пішов і захопив їхні села. Назвав він їх містами Яїра. 42 Ноба пішов і захопив Кенат і міста навколо нього. Назвав він його Ноба, за своїм іменем.

Подорож Ізраїлю з Єгипту

33 Ось місця, по яких мандрував народ Ізраїлю, який полками вийшов із землі Єгипетської під проводом Мойсея та Аарона. За наказом Господа Мойсей записував місця, з яких вони рушали в мандри. Ось із яких місць вони рушали.

Вони вийшли з Рамзеса п’ятнадцятого дня першого місяця. На другий день після Пасхи народ Ізраїлю відважно виступив перед очима всіх єгиптян. Єгиптяни якраз ховали всіх своїх первістків, яких убив Господь. Господь учинив Свій суд над їхніми богами[c].

Народ Ізраїлю вийшов із Рамзеса і став табором у Суккоті. Вони рушили з Суккота і стали табором в Ефамі, на краю пустелі. Вони вийшли з Ефаму і звернули назад до Пі-Гагірота на схід від Ваал-Цефона. Вони стали табором біля Миґдола.

Вони вийшли з Пі-Гагірота й перейшли морем до пустелі. Вони мандрували три дні пустелею Ефаму і стали табором у Марі.

Вони вийшли з Мари й рушили до Елима. Було в Елимі дванадцять джерел та сімдесят пальм. Тож там вони стали табором.

10 Вони вийшли з Елима і стали табором біля Червоного моря[d].

11 Вони пішли до від Червоного моря і стали табором у пустелі Сін.

12 Вони вирушили з пустелі Сін і стали табором у Дофці.

13 Вони вийшли з Дофки й стали табором в Алуші.

14 Вони вийшли з Алуша і стали табором у Рефідимі. І не було там людям питної води.

15 Вони вийшли з Рефідима і стали табором у пустелі Синай.

16 Вони вирушили з пустелі Синай і стали табором у Ківрот-Гаттааві.

17 Вони вийшли з Ківрот-Гаттаави й стали табором у Газероті.

18 Вони вийшли з Газерота і стали табором у Ритмі.

19 Вони вийшли з Ритми й стали табором у Риммон-Перезі.

20 Вони вийшли з Риммон-Переза і стали табором у Ливні.

21 Вони вийшли з Ливни й стали табором у Риссі.

22 Вони вийшли з Рисси і стали табором у Кегелаті.

23 Вони вийшли з Кегелати й стали табором під горою Шефер.

24 Вони вирушили від гори Шефер і стали табором у Гараді.

25 Вони вийшли з Гаради й стали табором у Макгелоті.

26 Вони вийшли з Макгелота і стали табором у Тагаті.

27 Вони вийшли з Тагата і стали табором у Тері.

28 Вони вийшли з Тери й стали табором у Митці.

29 Вони вийшли з Митки й стали табором у Гашмоні.

30 Вони вийшли з Гашмони й стали табором у Мозероті.

31 Вони вийшли з Мозерота і стали табором у Бене-Яакані.

32 Вони вийшли з Бене-Яакана і стали табором у Гор-Гаґґідґаді.

33 Вони вийшли з Гор-Гаґґідґада і стали табором у Йотваті.

34 Вони вийшли з Йотвати й стали табором в Авроні.

35 Вони вийшли з Аврони й стали табором в Еціон-Хевері.

36 Вони вийшли з Еціон-Хевера і стали табором у Кадеші в пустелі Сін.

37 Вони вийшли з Кадеша і стали табором біля гори Гор, горою на кордоні Едомських земель. 38 Священик Аарон зійшов на гору Гор, за наказом Господа, і помер він там першого дня п’ятого місяця сорокового року після виходу народу Ізраїлю з Єгипту. 39 Аарону було сто двадцять три роки, коли він помер на горі Гор.

40 Ханаанський цар Араду в Неґеві почув, що наближається народ Ізраїлю.

41 Вони вирушили від гори Гор і стали табором у Залмоні.

42 Вони вийшли з Залмони й стали табором у Пуноні.

43 Вони вийшли з Пунона і стали табором в Овоті.

44 Вони вийшли з Овота і стали табором в Іє-Аваримі на кордоні з Моавом.

45 Вони вийшли з Ає-Аварима і стали табором у Дівон-Ґаді.

46 Вони вийшли з Дівон-Ґада і стали табором в Алмон-Дівлатаїмі.

47 Вони вийшли з Алмон-Дівлатаїма і стали табором у горах Аваримських поблизу Нево.

48 Рушили вони від гір Аваримських і стали табором на рівнинах Моаву біля Йордану, навпроти Єрихона. 49 Вони стали табором уздовж Йордану на рівнинах Моаву, від Бет-Єшимота до Авель-Шиттим.

50 І звернувся Господь до Мойсея на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона. Він промовив: 51 «Скажи народу Ізраїлю, що коли перейдете ви Йордан із землі Ханаанської, 52 ви мусите вигнати геть усіх, хто живе в цій землі. Ви мусите знищити всіх їхніх різьблених божків і усіх їхніх металевих бовванів і спустошити всі їхні узвишшя.

53 Тоді заволодієте ви їхньою землею і посядете її, бо Я дав вам землю цю у володіння. 54 Ви розділите землю між собою за жеребом, за родами вашими. Ви мусите дати більшу частку спадщини більшому, а меншу частку спадщини—меншому. Ви успадкуєте землю за колінами батьків ваших. 55 Якщо не виженете ви з-перед себе людей, що мешкають у цій землі, то ті хто залишиться, будуть мов колючки в очах ваших, мов терен у боках. Вони допікатимуть вам у землі, де ви житимете. 56 І тоді Я зроблю з вами те, що намислив зробити з ними».

Кордони Ханаану

34 І сказав Господь Мойсею: «Накажи народу Ізраїлю: „Як прийдете в землю Ханаанську, то це земля, що буде спадщиною вашою: земля Ханаану аж до її кордонів. Південна сторона проляже від пустелі Сін уздовж едомського кордону. Південний кордон починатиметься на сході від берега Мертвого моря. Далі ваш південний кордон перетне перевал Скорпіона[e], пройде пустелею Сін і закінчиться на півдні, у Кадеш-Барнеа. Вона простягнеться до Газар-Аддару, а далі пройде крізь Азмон. Від Азмона кордон зверне до єгипетського потоку[f] й закінчиться біля Середземного моря. Вашим західним кордоном буде узбережжя Середземного моря. (Це ваш вічний кордон).

Оце буде ваш північний кордон: від Середземного моря проведете його до гори Гор. Від гори Гор проведіть його до Лебо-Гамата. Далі кордон сягне Цедада. Далі кордон простягнеться до Зіфрона й закінчиться в Хазар-Енані. Це буде ваш північний кордон.

10 Східний ваш кордон піде від Хазар-Енана до Шефама. 11 Від Шефама кордон простягнеться до Рівли на схід Аїна. Далі кордон піде вниз і дійде аж до гір на схід від Ґалилейського озера[g]. 12 І далі кордон піде аж до Йордану й закінчиться біля Мертвого моря. Це буде земля ваша з кордонами її по всіх боках”».

13 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю: «Це земля ваша, яку успадкуєте ви за жеребом. Господь звелів, щоб землю цю було віддано дев’ятьом з половиною колінам. 14 Бо коліна Рувима та Ґада і половина коліна Манассії вже отримали свою спадщину за їхніми батьківськими родами. 15 Два з половиною коліна отримали свою спадщину по той бік Йордану на сході навпроти Єрихону».

16 І сказав Господь Мойсею: 17 «Ось імена мужів, що ділитимуть вам землю: священик Елеазар та Ісус, син Навина. 18 Візьміть також по одному вождю з кожного коліна, щоб ділити землю. 19 Ось імена цих людей:

від коліна Юди—Калев, син Єфунне;

20 від коліна Симеона—Самуїл, син Аммігуда;

21 від коліна Веніамина—Елідад, син Кислона;

22 вождь від коліна Дана—Вуккі, син Йоґлі,

23 з синів Йосипа—

вождь коліна Манассії Ганніел, син Ефода,

24 і вождь коліна Ефраїма Кемуел, син Шифтана;

25 вождь коліна Завулона—Елізафан, син Фарнаха;

26 вождь коліна Іссаха́ра—Палтіел, син Аззана;

27 вождь коліна Ашера—Агігуд, син Шеломі;

28 вождь коліна Нафталі—Педагел, син Аммігуда».

29 Господь наказав цим чоловікам розподілити землю Ханаанську серед народу Ізраїлю.

Footnotes

  1. 32:3 Сівма Або «Севам».
  2. 32:40 Ґілеад Можливо «Рамот-Ґілеад».
  3. 33:4 богами Можливо, мова йде не тільки про лжебогів Єгипту, але також про єгипетського царя та лідерів.
  4. 33:10 Червоне море Або «Очеретяне море».
  5. 34:4 перевал Скорпіона Або «Акравім».
  6. 34:5 єгипетського потоку Або «потоку Аріш».
  7. 34:11 Ґалилейського озера Або «озера Кіннерет».

Ісус говорить про Свою смерть

(Мт. 17:22-23; Лк. 9:43-45)

30-31 Ісус та Його учні пішли звідти подорожувати Ґалилеєю. Він не бажав, щоби про те хтось знав, бо Він хотів навчати послідовників Своїх. Ісус казав їм: «Сина Людського буде віддано до рук людей, які вб’ють Його, але через три дні після смерті Він воскресне».

32 Однак учні Його не розуміли цих слів, а перепитати Ісуса боялися.

Хто є самим великим у Царстві Небеснім

(Мт. 18:1-5; Лк. 9:46-48)

33 В Капернаумі, зайшовши до однієї з хатин, Ісус запитав Своїх учнів: «Про що ви сперечалися дорогою?» 34 На те вони змовчали, бо по дорозі сперечалися, хто з них є найвеличнішим. 35 Тоді Ісус сів і гукнув усіх дванадцятьох і мовив до них: «Хто хоче бути першим, хай буде останнім, хай буде слугою всім». 36 Він узяв дитину, поставив її перед ними і, обійнявши, сказав Своїм учням: 37 «Хто приймає одного з тих малих дітей в ім’я Моє, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене».

Хто не проти нас—той з нами

(Лк. 9:49-50)

38 Іоан сказав Ісусу: «Вчителю, ми бачили чоловіка, який виганяв нечистого іменем Твоїм. Ми намагалися зупинити його, оскільки він не є одним із нас». 39 Та Ісус промовив: «Не зупиняйте його, бо той, хто творить диво в ім’я Моє, невдовзі вже не зможе лихословити Мене. 40 Хто не проти нас—той за нас. 41 Кожний, хто допоможе вам чим-небудь, хоч би напоївши вас водою через те, що ви належите до Христа, то істинно кажу вам—той напевне одержить винагороду свою».

Ісусові застороги проти гріха

(Мт. 18:6-9; Лк. 17:1-2)

42 «Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. 43 Якщо рука твоя примушує тебе на гріх, відітни її. Краще ввійти у вічне життя калікою, ніж мати обидві руки, та потрапити у пекло незгасне, 44 [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний][a].

45 Якщо нога твоя примушує тебе грішити, відітни її. Краще увійти у вічне життя кульгавим, ніж із двома ногами бути кинутим до пекла. 46 [де черви не вмирають, і вогонь пече незгасний][b]. 47 Якщо око твоє примушує тебе на гріх, виколи його. Краще однооким увійти у Царство Боже, аніж з обома очима бути ввергнутим у пекло, де 48 „черви не вмирають, і вогонь пече незгасний”.(A) 49 Бо кожен буде просолений та кожна пожертва буде просолена вогнем[c].

50 Сіль—то добра річ. Але якщо вона втратить солоність, як її знову такою зробити? Майте сіль у собі й живіть у злагоді одне з одним».

Read full chapter

Footnotes

  1. 9:44 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає.
  2. 9:46 У деяких древньогрецьких рукописах цього вірша немає.
  3. 9:49 та… вогнем У деяких древньогрецьких рукописах цього речення немає. У часи Старого Заповіту ізраїльтяни посипали пожертви сіллю. У цьому вірші це може означати, що послідовники Ісуса пройдуть через випробовування стражданнями, а також вони мають принести себе у пожертву Господу.